Ухвала суду № 66996012, 23.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 р.Справа № 2-а-1231/11/2170

Категорія: 10.2Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3 розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року по адміністративній справі за позовом сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач сільськогосподарське закрите акціонерне товариство ім. Кірова 28.02.2011 року звернувся до суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2010 року № 0005061510/0 та № 0005071510/0, якими до позивача застосовані штрафні санкції в загальній сумі 3942,52 гривень (в тому числі 188,83 гривень та 3 753,69 гривень, відповідно) за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з фіксованого сільськогосподарського податку.

Спірні рішення складені за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності сплати податків та зборів до бюджету від 20.10.2010 року № 156/15-03784226 (далі акт від 20.10.2010 року).

За актом перевірки позивачем порушено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме:

- несвоєчасно сплачено фіксований сільськогосподарський податок за узгодженими податковими зобовязаннями на грудень 2009 року згідно розрахунків на 2009 року (вх. № 116 від 20.01.2009 року, вх. № 9206 від 08.10.2009 року, № 3481 від 27.04.2009 року) на загальну суму 2 786,56 гривень із затримкою у сплаті від 196 до 227 днів);

- несвоєчасно сплачено податок за узгодженими податковими зобовязаннями на січень-липень 2010 року згідно розрахунку на 2010 року (вх. № 208 від 26.01.2010 року) на загальну суму 8 211,50 гривень із затримкою у сплаті від 46 до 198 днів;

- не сплачено податок за узгодженими податковими зобовязаннями по розрахунку на 2010 року (вх. № 208 від 26.01.2010 року) на загальну суму 6 894,94 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, обґрунтовуючи їх тим, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачені, задекларовані ним у 2009-2010 роках, зобовязання з фіксованого (сільськогосподарського) податку, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів. На думку позивача, відповідач не мав права спрямовувати ці кошти на погашення інших зобовязань, ніж ті, що визначені у платіжних дорученнях безпосередньо платником податку.

Відсутність боргу з фіксованого (сільськогосподарського) податку підтверджується актом звірки розрахунків № 1, проведеної між позивачем та відповідачем 22.01.2008 року. За цим актом станом на 01.01.2008 року заборгованість товариства з пені по зазначеному податку становила 706,86 гривень.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та пояснила суду, що податковий борг з фіксованого (сільськогосподарського) податку виник через порушення позивачем строків сплати задекларованих ним зобовязань, що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в задоволенні позовних сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2010 року № 0005061510/0 та № 0005071510/0 було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі, поданій у відповідності до положень ч.2 ст. 186 КАС України, сільськогосподарське закрите акціонерне товариство ім. Кірова, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиь питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняти рішення, згідно якого задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що відповідно до Закону України від 17.12.1998 року «Про фіксований сільськогосподарський податок»позивач у 2008-2010 роках був платником фіксованого сільськогосподарського податку та у відповідності із ст. 5 цього Закону самостійно декларував зобовязання з фіксованого сільськогосподарського податку.

За даними карток податкового обліку у 2008-2010 роках надходження фіксованого сільськогосподарського податку співпадали з задекларованими сумами зобовязань з цього податку. Але, у звязку з порушенням строків сплати узгоджених податкових зобовязань платником податків, податковим органом на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»додатково визначались зобовязання з фіксованого сільськогосподарського податку у вигляді нарахування пені та штрафних санкцій.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 того ж Закону, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Всупереч приписів податкового законодавства донараховані штрафні санкції позивач самостійно не сплачував, у звязку з чим погашення цих зобовязань здійснювалось в порядку календарної черговості за рахунок коштів, що надходили від платника податку, на погашення податкових зобовязань з того самого платежу, в даному разі - зобовязань з фіксованого сільськогосподарського податку.

Така черговість погашення податкових зобовязань спричинила порушення граничних строків узгоджених податкових зобовязань з вказаного податку за наступні періоди, в тому числі зазначені в акті перевірки від 09.02.2011 року.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України передбачено обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове право містить поняття обов'язку, зокрема, податкового. Так, у п. 1.8 Порядку застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року № 113, зазначено, що податкові обов'язки це обов'язки платника податків подавати до податкового органу податкові декларації та сплачувати до бюджетів та державних цільових фондів податки і збори (обов'язкові платежі) у строки, визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В даному разі, порушення строків сплати узгоджених податкових зобовязань стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, непогашення яких, в свою чергу, спричинило виникнення податкового боргу. При сплаті основної суми податку отримані кошти розподілялись на погашення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що платник податків не має вибору між виконанням і невиконанням обовязку по сплаті податку. Невиконання чи неналежне виконання податкового обовязку є правопорушенням і зумовлює застосування заходів примусу, передбачених діючим законодавством в межах повноважень органу.

Оскільки позивач не виконував свої обовязки по своєчасній сплаті податкового боргу, хоча повинен був і міг виконати, то уповноважений орган, яким є ДПІ, на виконання своїх функцій застосовує заходи примусу шляхом застосовування штрафних санкцій та змінює напрямок платежу з метою виконання вимог законодавства та обовязку відповідача щодо нарахування та своєчасної сплати податків.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував, що у платіжних документах на сплату фіксованого сільськогосподарського податку ним самостійно визначались призначення платежу та напрямок використання погашеної суми податку, а тому відповідач мав направляти сплачені суми податку виключно за призначенням, визначеним у платіжних документах, складених платником податку, та не мав право змінювати черговість сплачуваних податків та без дозволу платника податків погашати заборгованість з пені та штрафних санкцій.

Надаючи оцінку такій позиції позивача, крім вже наведених приписів законодавства, суд 1-ї інстанції обґрунтовано врахував вимоги підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за змістом якого платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкових зобов'язань за рішенням судів. У звязку з чим платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок.

Згідно з вимогами пункту 8.1 статті 8 зазначеного Закону, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Відповідно до підпункту 8.2.2 статті 8 того ж Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань та/або податкового боргу.

Тобто, на момент виникнення податкової застави боржник перед бюджетом не може мати активів, вільних від заставних зобов'язань, і без погашення податкового боргу розпоряджатись ними за своїм розсудом, тобто здійснювати платежі по зобов'язанням, навіть і в тому випадку, якщо вони направлені на сплату нарахованого податку за поточний період.

Такі заходи примусу як зміна напрямку платежу на погашення податкового боргу зі сторони ДПІ, здійснюється в межах їх повноважень, є обґрунтованими та пропорційними, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи.

Не виконуючи свій обов'язок по повній сплаті податку та заперечуючи проти зміни напрямку платежу органом, контролюючим нарахування та сплату податків, платник податків фактично уникає відповідальності передбаченої зазначеним Законом.

Таким чином, підпункт 3.1.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за наявності у платника податків податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізні терміни виникнення.

Викладений порядок погашення податкових зобов'язань знайшов своє підтвердження та відображення в Податковому кодексі України, відповідно до пункту 87.9 ст. 87 якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та строки її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідно до Закону здійснюється у порядку, передбаченому статтею 14, шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду Закон не передбачає.

Оскільки, пунктом 17.3 статті 17 вказаного вище Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, то норми закону, що встановлюють черговість погашення податкового боргу, у повній мірі розповсюджуються на суми штрафних санкцій.

З огляду на те, що відповідач мав податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку (у звязку з несплатою штрафних санкцій з цього податку), тому кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, спрямовувались на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач правомірно направив частину коштів, сплачених відповідачем у рахунок погашення поточних зобовязань з фіксованого сільськогосподарського податку, на сплату податкового боргу з цього податку, у зв'язку з чим у позивача виникла затримка у сплаті задекларованого поточного податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційних скарг суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року по адміністративній справі за позовом сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/ОСОБА_1Суддя:/підпис/ОСОБА_2 Суддя:/підпис/ОСОБА_3