Постанова № 66995877, 31.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів –Потапчук В.О.,

–ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопад 2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712350/0 від 12.11.2008 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Господарь»звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000712350 від 12.11.2008 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопад 2010 року задоволено повністю позов ПП «Господарь»/

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ подала апеляційну скаргу, згідно якої просила скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони були повідомлені належним чином про час і місце судового засідання: ПП «Господарь»та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси сповіщені згідно розписки про явку у судове засідання (а.с.119), представники до суду не прибули та причини не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції може скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову в разі, коли судом неповно з’ясовані обставини, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а висновки не відповідають обставинам справи.

Судом першої встановлено, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланова виїзна перевірка ПП «Господарь»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення, у звітності були внесені відповідні зміни, а саме виключені орендовані площі земель СТОВ «Оксамит»в зв'язку з припиненням підприємства та відсутністю перереєстрованих договорів оренди на правонаступника. За результатами перевірки було складено акт від 12.11.2008 р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів, з огляду на специфіку виниклих правовідносин та враховуючи предмет спору, вважає за необхідне, для вирішення спірного питання, застосувати відповідні норми податкового законодавства, які були чинні на момент виникнення спору.

Відповідно до п. 4.1.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІП, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 05.07.1999 р. № 996-ХІ встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Приписами п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб, які підписують декларацію, реєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1. п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, відповідно до якого: первинні документи –письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення їх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа від 04.06.2008 року № 3/7/26-104 отримано інформацію щодо участі підприємства у схемі позазаконного формування податкового кредиту.

Так, ТОВ «Прогрес», яке документально заявлено як виробник відвантаженої на експорт продукції, фактично не є виробником, оскільки номенклатура відвантажених на адресу позивача товарно-матеріальних цінностей збігається з номенклатурою раніше реалізованих позивачем товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Прогрес». Торгівельна націнка при такому виробництві мінімальна, що свідчить про відсутність факту переробки.

Таким чином, позивач згідно умов контракту про поставку продукції № 29/04/2007 від 29.04.2007 року, купував у компанії ««ФЕРВИСКРАФТ ФВС ЛТД»товар (автозапчастини китайського виробництва), згідно копій вантажно-митних декларацій (імпорт) від 11.07.2008 року ( а.с. 164-169). Після цього ПП «Господарь», згідно умов договору поставки № 03/01-2008 від 03.01.2008 року, продавало вищезазначений товар (автозапчастини китайського виробництва) ТОВ «Прогрес». На підтвердження цього позивачем надані копії видаткових накладних № 00000019 та № 00000020 від 13.07.2008 року (а.с. 179, 180), податкових накладних № 042 та № 043 від 13.07.2008 року (а.с. 172, 173). В подальшому ПП «Господарь», згідно умов договору поставки № 01/10/1-2007 від 01.10.2007 року, придбало у ТОВ «Прогрес»автозапчастини. На підтвердження цього позивачем надані копія видаткової накладної № 2022 від 25.07.2008 року (а.с. 181), податкової накладної № 2022 від 25.07.2008 року (а.с. 170). Придбані у ТОВ «Прогрес»автозапчастини ПП «Господарь», згідно умов контракту про поставку товару № 1-2008 від 21.01.2008 року та контракту про поставку продукції № 20/12-2006 від 20.12.2006 року, продавало ТОВ «Агро-ВИН»(Російська Федерація) та ЗАТ «Тигорд» (Російська Федерація), згідно вантажно-митних декларацій (експорт) від 21.08.2008 року (а.с. 212-215).

Відповідно до Наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі ТОВ «Прогрес»на рівні ДПА України за липень 2008 року встановлено, що ТОВ «Прогрес»являється одночасно покупцем та постачальником, а саме: податкові зобов'язання ПП «Господарь»по взаємовідносинах з ТОВ «Прогрес»за липень 2008 р. складають 78 701,83 грн.; податкові зобов'язання ПП «Господарь»по декларації з податку на додану вартість за липень 2008р. складають 78 702,00 грн. тобто 100% по взаємовідносинах з ТОВ «Прогрес»; податковий кредит ПП «Господарь»по взаємовідносинах з ТОВ МНДВО «Прогрес»за липень 2008 р. складає 99 815,95 грн.; податковий кредит ПП «Господарь»по декларації з податку на додану вартість за липень 2008 р. складає 99 899,00 грн. тобто 99,92% по взаємовідносинах з ТОВ МНДВО «Прогрес».

Згідно з пп. 7.3.1 п 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надавалися документи, які підтверджували б операції з реалізації товарів ( послуг ) у липні 2008 року в момент проведення перевірки. Узагальнена інформація щодо задекларованих показників в розділі II «Податковий кредит»податкової декларації з ПДВ наведена в додатку 3 до акту перевірки.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітнього періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума сплаченого податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг),

Колегія суддів з огляду на викладене, дійшла висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій до позивача.

Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже позивачем не надано належних доказів у підтвердження тих обставин, на які він посилається в обгрунтування заявлених вимог.

Таким чином, судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови, якою слід відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопад 2010 року задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопад 2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712350/0 від 12 листопада 2008 року –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712350/0 від 12 листопада 2008 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /ОСОБА_2/

Суддя: /ОСОБА_3/

Суддя: /ОСОБА_1/