Постанова № 6698152, 15.10.2009, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-а-6075/09/1170

15 жовтня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Чубари Н.В.

при секретарі: Коробченко Є.К.

за участю прокурора Бурко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом прокурора Голованіського району в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Гайворонська міжрайонна державна податкова інспекція до районного комунального підприємства «Хліб Голованівщини» про стягнення заборгованості по податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 680 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проведеною перевіркою відповідача встановлено, що відповідач станом на 28.04.2009 р. має заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 680 грн. Відповідно до п. п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Відповідачем вказану суму податку сплачено не було. У звязку з викладеним позивач на підставі п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 звернувся до суду з позовом про примусове стягнення його податкового боргу в розмірі 680 грн.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у довідці ЄДРПОУ. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно положення частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Суд звертає увагу, що, як випливає зі змісту статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" інформація про зміну місцезнаходження юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Доказів опублікування інформації про зміну місцезнаходження юридичної особи районного комунального підприємства «Хліб Голованівщини» в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації суду надано не було. Тому судові ухвали та повістки надсилалися Відповідачу за наявною в матеріалах справи копією Довідки N 5609/01 з ЄДРПОУ, в якому зазначена адреса районного комунального підприємства «Хліб Голованівщини»: 26500, Кіровоградська область, Голованіський район, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 42.

В судовому засіданні 15.10.2009 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 20.10.2009 р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до с. 121 Конституції України та ст. 60 КАС України при виявленні порушень закону на прокуратуру покладається обовязок представляти інтереси держави в суді.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може звернутись до суду з заявою для захисту інтересів держави в суді в разі наявності порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, в підпорядкуванні якої, зокрема, знаходиться Гайворонська МДПІ. Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що одним із завдань державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів.

Згідно пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону № 2181 податкові органи відносяться до категорії контролюючих.

Таким чином, державна податкова інспекція, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами за несплату податкових сум зобовязань діє як орган державної влади при здійсненні управлінських функцій, що зумовлює можливість органу прокуратури звертатись з позовом до адміністративного суду в її інтересах.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою за законодавством України, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи (а. с. 18) та довідкою № 5609/01 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 19).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. № 1251-XII (надалі Закон № 1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідача взято на облік як платника податків 11.07.2001 р. у Голованіському відділенні Гайворонської МДПІ (а. с. 15).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1251-XII до загальнодержавних податків і зборів належить податок на додану вартість.

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Проведеною прокуратурою Голованіського району перевіркою встановлено, що відповідач станом на 28.04.2009 р. має заборгованість по сплаті податку на додану вартість у розмірі 680 грн. (а. с. 20).

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники зазначеного податку відповідальні за своєчасне нарахування та сплату податку до бюджету.

Пунктом 4 ст. 10 даного Закону передбачено, що контроль за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Відповідно до п. п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ХІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Позивачем на підставі п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ХІІ вживались заходи погашення податкового боргу: 06.10.2008 р. було складно та направлено відповідачеві першу податкову вимогу № 1/29 на суму 170 грн. (а. с. 16) та другу податкову вимогу № 2/37 від 13.11.2009 р. на суму 340 грн. (а. с. 17) про необхідність сплати податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані Позивачем підтверджують обставини, на які Позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так як судове рішення ухвалюється по справі у якій позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - юридична особа, у відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з районного комунального підприємства «Хліб Голованівщини» заборгованість з податку на додану вартість в сумі 680 грн. до державного бюджету одержувач УДК у Кіровоградській області, р/р 31113029700111, МФО 823016, код одержувача 23228680, код платежу 14010100.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 20.10.2009р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Чубара Н.В.