Рішення № 66936567, 01.06.2017, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/104/16-ц

Провадження № 2/147/125/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Правекс-Банк» з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.10.2016 року (а.с.126-129), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 09.08.2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №5666-002/07Р та Додаток №1 до кредитного договору, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 33250,00 доларів США зі сплатою 11,99 % річних. Відповідач ОСОБА_1 своєчасно не виконує взятих на себе зобовязань, у звязку з чим виникла заборгованість, яка станом на 29.05.2015 року становить 65684,52 доларів США, та складається із: заборгованості за кредитом в сумі 30342,00 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 18202,49 доларів США, неустойки (пені) за кредитом в сумі 5939,21 доларів США, неустойки (пені) за процентами в сумі 11200,82 доларів США. Суму заборгованості, що складається із заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами в розмірі 48544,49 доларів США, позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також витрати по оплаті судового збору в сумі 15326,63 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, за обставин, викладених в позові, просив їх задовольнити, Проти винесення судом заочного рішення не заперечив .

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, однак надав на адресу суду заяву, в якій позов не визнає повністю, просить застосувати строки позовної давності та закрити провадженні у справі.

Відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, враховуючи, що останні скористались своїми процесуальними правами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правиламист. 10 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 09.08.2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №5666-002/07Р та Додаток №1 до кредитного договору, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 33250,00 доларів США зі сплатою 11,99 % річних (а.с.10-15).

Відповідно до п.п.1.1,1,2, 4.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 33250 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплат страхових платежів згідно з договором страхування нерухомого майна. Кредит надається строком з 09.05.2007 року по 09.07.2029 року зі сплатою 11,99 відсотків річних. Позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 126 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10-го числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту зазначений у п. 1.2 даного кредиту.

Згідно п. 4.4 даного кредитного договору шляхом підписання кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом зазначений у п. 1.2 даного договору припиняється достроково, на 10-й місяць, наступного за місцем у якому виник факт прострочення.

Відповідно до п.6.1.2 договору позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками і пеню у валюті кредиту.

Відповідно до п.п.9.1,10.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або невнесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. Відсотки за користування грошовими коштами нараховуються щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів у процентному періоді.

Відповідач ОСОБА_1 зобовязався використовувати кредит на передбачені в даному договорі цілі і забезпечити повернення кредиту і сплату нарахованих відсотків. Погашати заборгованість по кредиту, відсотками і пеню у валюті.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 є зобовязальними, і регулюються нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що передбачено ст. 610 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та вказаних норм ЦК України, не виконав взятого на себе зобовязання.

Права позивача порушені невиконанням зобовязання відповідачем, а тому підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст. ст.192,533 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно дост. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

На здійснення банківських операцій в іноземній валюті позивач має банківську ліцензію №7 (а.с.25).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання прийняти, належним чином використати та повернути ПАТ КБ „Правекс-Банк вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором. Однак, позичальник не виконав умов договору, в результаті чого утворилась заборгованість.

Разом з тим, суд приходить до висновку про застосування у даному спорі строку позовної давності, згідно поданої відповідачем заяви.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки із строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.11.2014 року (справа №6-160 цс 14), відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Також відповідно до постанови судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань перед кредитором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно з ч.2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобовязаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх судів України.

З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, щоОСОБА_1 на виконання умов договору було здійснено останній платіж 28.04.2012 року (а.с. 7, 176-179).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014 р. внесені зміни і доповнення у постанову Пленуму № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. В даній постанові зміни стосувались застосування строку позовної давності у кредитних правовідносинах, так зазначено, що положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», де вказано, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, стосується позасудового порядку вирішення спору. У зв'язку з цим для застосування строку позовної давності у судовому порядку необхідна заява відповідача про застосування строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Офіційне тлумачення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надано також Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.11 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно дост. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином суд встановив, що позивач звернувся до суду зпозовом до ОСОБА_1 лише 25.01.2016 року тапропустив строк позовної давності, клопотання про поновлення пропущеного строкута доказів поважності цього пропуску не подав. Враховуючи положення законодавства і правові позиції Верховного Суду України та те, що відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотками за договором від 09.08.2007 року.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 252-255, 256, 257, 259, 261, 267, 509, 525, 526, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 223, 294, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя