Ухвала суду № 66906451, 29.05.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

У Х В А Л А

"29" травня 2017 р.

справа №485вр-15/804/408/13-а

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам КАС України апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 р. у справі №485вр-15/804/408/13-а за заявою Дніпродзержинської міської ради про поворот виконання судового рішення в адміністративній справі №804/408/13-а

за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

до Дніпродзержинської міської ради,

треті особи - Комунальне підприємство "Дорожник", Дніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управляння юстиції,

про стягнення коштів за податковим боргом, -

встановив:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу заявника залишено без руху і надано час упродовж тридцяти днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

До суду апеляційної інстанції повернулося поштове повідомлення про отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 26 квітня 2017 року.

16.05.2017 року до апеляційного суду надійшло клопотання заявника про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції. Заявник, зокрема, зазначив, що він оскаржував в апеляційному порядку ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 у справі №804/408/13-а. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2015р. апеляційну скаргу заявника на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. залишено без руху у зв'язку з недотриманням заявником статті 187 КАС України, а саме не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. На виконання ухвали суду від 30.10.2015р. заявник звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на 3 місяці, посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору. Ухвалою суду від 08.12.2015р. апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Керуючись ст.211 КАС України, податковий орган звернувся до суду касаційною інстанції зі скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 08.12.2015р. у справі №804/408/13-а. Ухвалою від 29 грудня 2015 року Вищий адміністративний суд України відмовив заявнику в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишив без руху.

14 січня 2016 року заявник повторно звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного сулу від 01.09.2015р. та з проханням відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги 3 місяці у зв’язку з відсутністю відповідного фінансування Державної фіскальної служби України та її територіальних органів Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою від 22.01.2016р. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу заявника та надав 30-ти денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. 26.02.2016р. заявник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за направлення апеляційної скарги, посилаючись на відсутність відповідного фінансування Державної фіскальної служби України та її територіальних органів Кабінетом Міністрів України. Ухвалою від 14.03.2016р. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

На думку заявника, зазначені обставини свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження ухвали суду від 01.09.2015р.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.189 КАС України якщо заяву не буде подано в зазначений строк або підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржену ухвалу постановлено у порядку письмового провадження 01.09.2015 року. Копію ухвали суду від 01.09.2015 року позивач отримав 29.09.2015 року. Апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції у квітні 2016 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч.3 ст. 186 КАС України.

Як вбачається з клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, на думку заявника, відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору, відмова у задоволенні клопотань заявника щодо судового збору та повернення у зв'язку з цим попередніх апеляційних скарг є поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження ухвали суду від 01.09.2015 року.

В рішенні по справі "Устименко проти України" (Заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.

Відповідно до ч.1 ст. 88 КАС України та ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, суд під час вирішення питання стосовно звільнення від сплати судового збору повинен виходити з майнового стану особи.

На думку суду, відсутність фінансування суб'єкта владних повноважень не є тотожним майновому стану сторони у справі, а отже не є підставою передбаченою законодавством України для відстрочення строку для сплати чи звільнення від сплати судового збору.

Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень, у тому числі органами фіскальної служби.

Слід зазначити й про те, що одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов’язків, передбачених законами України.

Таким чином, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів, необхідних для виконання вимог процесуального закону - КАС України в частині надання документу про сплату судового збору не може бути ні підставою для відстрочення сплати чи звільнення від сплати судового збору суб'єкта владних повноважень, ні поважною підставою пропуску ним строку апеляційного оскарження. Поновлення строку апеляційного оскарження в цьому випадку є порушенням принципу остаточності судового рішення.

Отже, поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження заявник не навів.

Приймаючи до уваги, що заявник у наданий строк поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження не навів, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі №485вр-15/804/408/13-а за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст.189 КАС України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 485вр-15/804/408/13-а за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Суддя О.М. Панченко