Постанова № 66899302, 26.04.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року , о 16:30 годині,Справа № 0870/12306/12 СН/808/69/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ» до Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ДПС (правонаступником якої є Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) (надалі ДПІ), на підставі хибних висновків акту перевірки №1875/151/33985999 від 09.11.2012 про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2010 року суми ПДВ по взаємовідносинам з підприємством ЗАТ «ЗАЗ» при збільшенні статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ» (надалі ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ»), прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009981501 від 03.12.2012. Позивач вважає невірними висновки, викладені в акті камеральної перевірки щодо порушення з його боку п. 200.2 ст. 200 ПК, оскільки сума податку (позитивного значення) у стр.18 декларації з ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 157511 гривень є різницею між сумою податкового зобовязання стр. 9 та суми податкового кредиту стр. 17, тому позитивне значення з ПДВ в декларації за вересень 2012 року відображено вірно й складає 157511 гривень, що і було зазначено у стр. 18 декларації. Що стосується порушення вимог п. 200.4 ст. 200 ПК, як зазначається в акті перевірки, то він не погоджується з таким висновком, оскільки в декларації за вересень 2012 року ним відображено залишок відємного значення ПДВ у сумі 2443212 гривень з попередніх податкових періодів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в акті перевірки неправомірно використано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2011 у справі №2а-0870/12153/11, яка не набрала законної сили, й, відповідно до п.56.18 ст.56 ПК, податкове повідомлення-рішення №0000182302 від 25.06.2011 є неузгодженим.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0009981501 від 03.12.2012 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя.

В судове засідання представник позивача не зявився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі. Позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких зазначено, що позивачем в деклараціях за липень і вересень 2010 року включено до суми податкового кредиту суми ПДВ по внеску ЗАТ «ЗАЗ» до статутного фонду ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» обладнання і устаткування. Сплати поставнику за отримане обладнання не відбулось, в тому числі сум ПДВ, за податковими накладними від 02.07.2010 й 30.09.2010. Внесення майна до статутного фонду підприємства не є господарською операцією, яка підпадає під визначення «операції платників податку з поставки товарів та послуг» і не може оподатковуватись в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість». Просить відмовити в позові.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У звязку з цим суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку та контролю за бюджетним відшкодуванням управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Комунарському районі ОСОБА_1 проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за вересень 2012 року ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ». За її наслідками складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №1875/151/33985999 від 09.11.2012, в якому зроблено висновок про порушення п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст.200 ПК, а саме неправомірно віднесено до залишку відємного значення попереднього податкового періоду суму ПДВ - 2443212 гривень, що вплинуло на розрахунки з бюджетом (а.с.7-8).

Такий висновок обґрунтовано тим, що на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, із змінами та доповненнями, ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» безпідставно віднесення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2010 року суму ПДВ по взаємовідносинам з підприємством ЗАТ «ЗАЗ» при збільшенні статутного фонду ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ», в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2010 року та суму бюджетного відшкодування, згідно з податковою декларацією за серпень 2010 року.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження й 16.11.2012, вих.№1104, звернувся до ДПІ у Комунарському районі із запереченнями на акт перевірки від 09.11.2012 (а.с.12-13). На підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0009981501 від 03.12.2012, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 2285701 гривень (а.с.11).

Правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення є предметом судового розгляду у даній справі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного: згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Крім того, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї ж статті Кодексу визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог п. 200.3 ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, п. 200.4. ПК, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 Закону, або пунктом 200.1 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону №168/97-ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Виходячи з аналізу терміна «товари», яке наведене в п. 1.6 ст.і 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративні права не охоплюються визначенням цього терміна.

Згідно з пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР, не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Судом встановлено, що загальними зборами учасників ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» 25.03.2010 прийняте рішення про збільшення статутного фонду товариства (протокол №6) та 26.03.2010 затверджені зміни до статуту ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ», у відповідності до яких ЗАТ «ЗАЗ» передало до статутного капіталу ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» обладнання і устаткування загальною вартістю 16445598 гривень, про що складено акт приймання-передачі майнового внеску від 02.07.2010 і виписана податкова накладна №1800026950 від 02.07.2010 (сума ПДВ -274293,17 гривень). Сума ПДВ в розмірі 2757792,78 гривень включена у податковий кредит ряд.10.1 декларації з ПДВ за липень 2010 року. В результаті виникло відємне значення (ряд. 18.2) у розмірі 2730013 гривень, що також відображено у рядках 21 «Відємне значення» та 22.2 «До складу податкового кредиту наступного звітного періоду». 20.09.2010 позивач в електронному вигляді надав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, у якій включив суму ПДВ в розмірі 2730013 гривень до бюджетного відшкодування (рядок 25.1).

З аналізу вищенаведених норм та встановлених судом обставин суд дійшов висновку, що у позивача відсутній законодавчо встановлений обов'язок оподатковувати податком на додану вартість операції з придбання корпоративних прав, а відтак право на податковий кредит за даними операціями не виникає, що, в свою чергу, виключає можливість участі цих операцій при розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ.

Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України під час перегляду судових рішень в адміністративних справах за позовами ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків актів перевірок щодо безпідставності включення вищевказаних сум ПДВ по взаємовідносинам зі збільшення статутного фонду товариства (ухвали від 29.09.2014 у справі №К/800/20582/14 (у першій інстанції №2а-0870/12153/11) та від 29.06.2016 у справі №К/800/33735/15 (у першій інстанції №808/5968/13-а).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, зважаючи на викладене, є правомірними та обґрунтованими висновки податкового органу стосовно того, що позивачем допущено порушення приписів чинного законодавства, визначені в акті перевірки, а, відтак, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш