Рішення № 66889014, 24.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 754/10173/14-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6045/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Буша Н.Д.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 11 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року позивач ПАТ «Марфін Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом і зазначав про те, що 03 липня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступник якого ПАТ «Марфін Банк») та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №00112/РК, на підставі якого банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок відповідача від 03 липня 2008 р. терміном погашення по 30 червня 2028 р. включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на суму 206 398 доларів США, на споживчі цілі: в сумі 180 000 доларів СІТІ А, а також в сумі 26 398 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% річних за фактичний період користування кредитам на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплато комісії за надання кредиту 0,5%, що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту. Періодом сплати вважається період з «26» по останній день кожного місця.

В забезпечення виконання зобов'язань між ВАТ «МТБ» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №00810 СК від 03 липня 2008 року. Відповідно до умов договору поруки відповідач ОСОБА_3 як поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору.

Банк свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач сюї зобов'язання належним чином не виконав, кредит та відсотки не сплатив. На підставі викладеною позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, (і.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (і.н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 236 680,02 доларів США та 1 302 420,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (і.н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права..

В судове засідання ОСОБА_5 не з»явився, про день та час розгляду справи був повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, судове повідомлення повернуто до суду без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»

Позивач ПАТ «Марфін Банк» в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.234), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв»язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 липня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступник якого ПАТ «Марфін Банк») та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №00112/РК, на підставі якого банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок відповідача від 03 липня 2008 р. з терміном погашення до 30 червня 2028 р. включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 206 398 доларів США, на споживчі цілі: в сумі 180 000 доларів США, а також в сумі 26 398 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.іі. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплато комісії за надання кредиту 0,5%, що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту. Періодом сплати вважається період з «26» по останній день кожного місця.

В забезпечення виконання зобов'язань між ВАТ «МТБ» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №00810 СК від 03 липня 2008 року. Відповідно до умов договору поруки відповідач ОСОБА_3 як поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору.

Позивач свої зобов»язання виконав, грошові кошти ОСОБА_5 надав, а останній в свою чергу зобов»язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування грошовими коштами не сплачує, у зв»язку з чим станом на 08 вересня 2015 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 236 680,02 доларів СІІТА та 1 302 420,20 грн. з яких:-170 247,11 доларів США (що за курсом НБУ станом на 08.09.2015 р. становить З 765 453,05 грн.) - заборгованість за кредитом;-66 432,91 доларів США (що за курсом НБУ станом на 08.09.2015 р. становить 1 469 334,80 грн.) - заборгованість за процентами;-48 762,17 доларів США (що за курсом НБУ станом на 08.09.2015 р. становить - 389 756,06 грн.) - заборгованість за пенею за несплату процентів за користування кредитом; -110 731,61 доларів США (що за курсом НБУ станом на 08.09.2015 р. становить 885 077,76 грн.) - заборгованість за пенею за несплату основног о боргу за кредит ом; -З 451,32 доларів США (що за курсом НБУ станом на 08.09.2015 р. становить 27 586,38 грн.) - заборгованість за штрафом за невиконанням прийнят их зобов'язань за кредитом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі (боржник і поручитель) мають відповідати солідарно перед банком, оскільки порушили свої зобов»язання за договорами.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 2.3.3 кредитного договору, зобов»язання за яким забезпечені порукою ОСОБА_3, передбачено, що у разі порушення зобов»язання, банк має право змінити умови цього договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. Вважається, що строк настав у зазначену у повідомленні дату.

Банк використав право достроково вимагати стягнення із позичальника і поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши ОСОБА_5 та ОСОБА_3 27 серпня 2012 року письмове повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов»язаних із ним платежів протягом тридцяти днів з дня одержання цієї вимоги. Вимогу відповідачі отримали 1 вересня 2012 року ( а.с.20-25).

Пред»явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов»язання, яким слід вважати 1 жовтня 2012 року й був зобов»язання пред»явити позов до поручителя протягом шести місяців ( ч.4 ст.559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

До суду банк звернувся у червні 2014 року.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що порука ОСОБА_3 за договором поруки №00810 СК від 03 липня 2008 року припинилася, а отже у поручителя відсутній обов»язок нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов»язанням.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не врахував норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог до поручителя ОСОБА_3

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення вимог до ОСОБА_3 із ухваленням нового рішення про відмову у позові до останньої як поручителя.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження факту отримання позичальником кредитних коштів не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вимог до ОСОБА_3, оскільки з такими обставинами закон, зокрема положення ст..559 ЦК України, не пов»язує припинення поруки

Керуючись ст.ст. 218, 303, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 11 листопада 2015 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: