Ухвала суду № 66862744, 18.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/16734/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/4916/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Ключника А.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 1 лютого 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Артем-Банк» про захист прав споживачів та стягнення неустойки.

в с т а н о в и л а:

Позивач звертаючись в жовтні 2015 року з вищевказаним позовом, обгрунтовував свої вимоги тим, що 27.09.2010 року між позивачем та ПАТ «Артем- Банк», було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати відповідачу грошові кошти в розмірі 840057,40 гривень з метою отримання у власність об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1. Плановий термін введення будинку в експлуатацію (IV кв. 2010 року). 28.11.2011 року у відповідності до п. 2.3.7 договору № 577, окрім виконаного в 2010 році обов'язку передачі відповідачу 840057,40 гривень позивач сплатила ще 60660,60 гривень, та отримала довідку про сплату повної вартості - 900 718 гривень. 02.08.2012 року, позивачем було передано забудовнику по акту прийому-передачі документи для оформлення свідоцтва про право власності на об'єкт інвестування. 17.09.2013 року, позивач отримала лист за № 24/05-258-02 про укладення відповідачем з новим забудовником ТОВ «Під ключ», яким було передбачено зобов'язання даного товариства привести об'єкт інвестування у стан придатний для заселення та проживання. При цьому, позивачем відповідачу у відповідності до п. 2.3.7 договору № 577, було сплачено 9191 гривень та отримано виписку з особового рахунку. Підтвердженням того, що позивач сплатила повну вартість квартири в розмірі 909 909 гривень 24.09.2013 року є переданий новому забудовнику ТОВ «Під ключ» по акту прийому- передачі оригінал довідки № 577 для оформлення свідоцтва про право власності на об'єкт інвестування.

Проте, забудовник ТОВ «Під ключ» належним чином не виконав своїх зобов'язань, а тому позивач звертався до відповідача з метою спонуканням цим забудовника до виконання робіт у будинку.

Тому з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» позивач просила суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення виконання зобов'язань за договором про фінансування фонду будівництва від 27.09.2010 року за № 577 в розмірі 2975400 гривень.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 1 лютого 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року було вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Представник ПАТ «Артем-Банк» будучи належним чином повідомленим про розгляд справи не з'явився у судове засідання.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 14 грудня 2007 року між відповідачем та Управлінням державної охорони України та КП «Житомирбудзамовник» («забудовник») було укладено договір №1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_1. 26 квітня 2012 року КП «Житомирбудзамовник» було замінено ТОВ «Під ключ» згідно договору про заміну сторони у зобов'язанні.

27.09.2010 року між позивачем ( довіритель) та ПАТ «Артем-Банк» ( управителем), було укладено договір № 577 про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до якого позивач зобов'язується передати відповідачу в управління грошові кошти з метою отримання позивачем у власність об'єкту інвестування, а саме: квартири АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язується прийняти кошти на рахунок Фонду фінансування будівництва (ФФБ) у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених правилами Фонду фінансування будівництва та договором.

14.12.2007 року рішенням Правління ТОВ «Артем Банк» було затверджено правила фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначав про недоведеність позовних вимог ОСОБА_4, оскільки останньою не надано доказів у відповідності до вимог чинного законодавства на підтвердження заявлених вимог. Зазначаючи при цьому, що обов'язок організувати спорудження об'єктів та своєчасне введення їх в експлуатацію покладено на забудовника. Також відповідно до Закону України « Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель несе відповідальність в межах укладеного з довірителем договору, проте вказаним договором не передбачено відповідальність Управителя за порушення строків будівництва об'єкту будівництва. Управитель та забудовник в межах укладених між ними договорів та норм чинного законодавства, з урахуванням обставин фінансового характеру, укладали договори за якими змінювали заплановану дату введення об'єкта будівництва в експлуатацію, про що в порядку визначеному законодавством та умовами договору інвестування інформували позивача.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо помилковості висновку про неврахування порушень допущених відповідачем умов договору № 577 про участь у фонді фінансування будівництва зокрема: пункту 2.1.2 - про зобов'язання відповідача щодо характеристики об'єкта інвестування та переліку робіт; пункту 2.2.2 про судовий захист інтересів позивача в разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єкта інвестування, на яке вказував позивач в листі відповідачу від 24.11.2014 року; пункту 2.4.3 щодо отримання позивачем закріпленого за ним об'єкта інвестування у власність; пункту 3.3, згідно якого умови цього договору вважаються виконаними лише в разі підписання позивачем акту прийому - передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування; пункту 5.3 про зобов'язання вжити всіх необхідних заходів щодо виконання цього договору, на думку колегії суддів не грунтуються на матеріалах справи та постановленому судовому рішенні.

Так як, Управитель ФФБ ( відповідач) при здійсненні управління ФФБ несе зобов'язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ; за письмовою заявою довірителя виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єктів будівництва та передачі довірителям у власність об'єктів інвестування.

Відповідач, як Управитель ФФБ, отримав від забудовника (КП «Житомирбудзамовник») інформацію про завершення будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1, та надав копії довідок Бюро технічної інвентаризації щодо показників будинку, та копію сертифікату відповідності КВ № 000562 від 24.12.2010 року.

На виконання положень ч. 3 ст. 19 Закону України « Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» відповідач видав позивачу довідку про сплату повної вартості квартири АДРЕСА_2 у розмірі 750598,33 гривень та 17.09.2013 року, довідку про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування (квартири № 367), у якій зазначена сума коштів у розмірі 909 909 гривень, внесених довірителем у ФФБ, яка є підставою для подальшої реєстрації забудовником права власності довірителя на об'єкт інвестування.

Пунктом 3.3 договору інвестування встановлено, що умови договору вважаються виконаними в разі, якщо довіритель виконав свої зобов'язання перед управителем та після введення об'єкта будівництва в експлуатацію підписав з забудовником Акт прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування.

У той же час, згідно п.3.2. (3), гл. 3 правил фонду: Управитель при здійсненні управління не несе відповідальності перед довірителями ФФБ щодо спорудження і якості об'єктів будівництва та передачі довірителям у власність об'єктів інвестування.

Зазначене вище свідчить про те, що відповідач виконав зобов'язання щодо надання фінансових послуг з управління майном за договором інвестування в межах існуючих договірних відносин між сторонами..

Також доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував порушення відповідачем ст. 18 Закону України «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», які дають підстави для стягнення пені.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно зазначив в своєму рішенні про те, що вищевказаною статтею передбачено, що у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів, а не стягнення пені як про це заявлено у відповідності до поданої позовної заяви.

На час розгляду справи в суді вимоги про дострокове п розірвання договору та повернення коштів позивачем заявлені не були.

Не можуть бути застосовані до даних правовідносин положення п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на які посилався позивач при зверненні до суду з позовом щодо стягнення неустойки. Так як, сплата неустойки ( пені) встановлена в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання.

В ході розгляду справи позивач не надав доказів неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо контролю за строками прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, зокрема доказів того, що збільшення строків будівництва об'єкта сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони відповідача. Та не здійснення відповідачем контролю за дотриманням забудовником договору, оскільки відсутні факти нецільового використання коштів позивача, внесених ним до Управителя ( ФФБ) яким виступає відповідач.

Хоча у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що мало місце порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 1 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: