Постанова № 66862676, 29.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року Справа № 910/18658/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київпроект"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. (суддя Шкурдова Л.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. (судді: Іоннікова І.А., Зубець Л.П., Тарасенко К.В.)у справі№910/18658/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Соната Контракт"до1.Публічного акціонерного товариства "Київпроект" 2.Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"провиділ об'єкта нерухомого майна в натурі та припинення права власності на нежилі приміщенняза участю представників: від позивачане з'явились від відповідачів1. Глов'юк Т.Т., довіреність №06-147/адм. від 17.05.2017 р. 2. не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соната Контракт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київпроект" (далі - відповідач 1), Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - відповідач 2) про виділ об'єкта нерухомого майна в натурі та припинення права власності на нежилі приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. у справі №910/18658/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р., позовні вимоги задоволено, а саме:

- виділено в натурі із спільної часткової власності частку, що належить ТОВ "Соната Контракт" та складає нежиле приміщення загальною площею 1260,80 кв.м., а саме: нежиле приміщення - перший поверх приміщення з №1 по №14 площею 301,80 кв.м., приміщення з №24 по №51 площею 717,10 кв.м., підвал площею 241,90 кв.м., які складають 10/100 (десять сотих) частин від нежилого будинку загальною площею 12650,8 кв.м., розташованого в м. Києві по вул. Хмельницького Богдана, буд. №16-22 (літ. Б);

- припинено право спільної часткової власності ТОВ "Соната Контракт" на 70/100 частин від нежилого будинку загальною площею 12650,8 кв.м., що знаходиться в м. Києві по вул. Хмельницького Богдана, буд. №16-22 (літ. Б) та на 20/100 частин від нежилого будинку загальною площею 12650,8 кв.м., що знаходиться в м. Києві по вул. Хмельницького Богдана, буд. №16-22 (літ. Б), а саме: нежилі приміщення загальною площею 2565,80 кв.м., в тому числі: в підвалі - 407,8 кв.м., на 1-му поверсі - 427,4 кв.м., на антресольному поверсі - 460.2 кв.м., на 2-му поверсі - 490,7 кв.м., на 3-му поверсі - 475,1 кв.м. на 4-му поверсі - 130,4 кв.м., на 5-му поверсі - 110,0 кв.м., на 6-му поверсі - 64,2 кв.м.;

- стягнуто з ПАТ "Київпроект" на користь ТОВ "Соната Контракт" 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем обґрунтовано необхідність та доведено технічну можливість виділення в натурі, придбаного ним нежилого приміщення.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, відповідач 1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р., рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга відповідача 1 мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що вищевказані нежилі приміщення незаконно вибули з його володіння. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору по суті, не надали даному факту належної правової оцінки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2015 р. касаційну скаргу відповідача 1 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.02.2015 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2015 р. продовжено строк розгляду вказаної касаційної скарги та відкладено її розгляд на 16.03.2015 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2015 р. касаційне провадження у справі №910/18658/14 зупинено до вирішення повязаної з нею справи №910/17790/14.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2017 р. касаційне провадження у справі №910/18658/14 поновлено. Розгляд справи призначено на 29.05.2017 р.

Представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 29.05.2017 р. з'явився представник відповідача 1, який підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явились.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача 1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 05.06.2014 р. між ТОВ "Соната Контракт" (покупцем) та Партнерством з обмеженою відповідальністю "ЛОБЕРГ КОМПЛЕКС" (продавцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець передав, а покупець прийняв у власність нежилі приміщення загальною площею 1260,80 кв.м., а саме: нежиле приміщення - перший поверх приміщення з №1 по №14 площею 301,80 кв.м., приміщення з №24 по №51 площею 717,10 кв.м., підвал площею 241,90 кв.м., що складають 10/100 частин від нежилого будинку загальною площею 12650,8 кв.м., що знаходиться в м. Києві по вул. Хмельницького Богдана, буд. №16-22 (літ. Б).

На підставі укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, ТОВ "Соната Контракт" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "ЛОБЕРГ КОМПЛЕКС" підписано акт прийому-передачі нежилих приміщень від 05.06.2014 р.

В той же день позивач зареєстрував право власності на придбаний об'єкт, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22638064.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що надає можливість володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Вказане закріплено в ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 334 вказаного кодексу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 355 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як вбачається з дослідженого місцевим та апеляційним господарськими судами свідоцтва про право власності на нежилий будинок серія 11Б №010002932 від 10.04.2000 р., відповідач 1 є власником 70/100 частин від нежилого будинку загальною площею 12650,8 кв.м., що знаходиться в м. Києві по вул. Хмельницького Богдана, буд. №16-22 (літ. Б).

06 листопада 2007 р. ПАТ "Київпроект" було продано ПАТ "АКБ "Київ" частину нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. №16-22, яке складається з 20/100 частин нежитлового будинку (в літ.Б) площею 12650,8 кв.м., а саме: нежилі приміщення загальною площею 2565,80 кв.м., в тому числі: в підвалі - 407,8 кв.м., на 1-му поверсі - 427,4 кв.м., на антресольному поверсі - 460,2 кв.м., на 2-му поверсі - 490,7 кв.м., на 3-му поверсі - 475,1 кв.м., на 4-му поверсі - 130,4 кв.м., на 5-му поверсі - 110,0 кв.м., на 6-му поверсі - 64,2 кв.м.

З огляду на наведене, на підставі ст.ст. 355, 356, 364 Цивільного кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що вищевказане нежиле приміщення є об'єктом права спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Так, позивач звертався до відповідача 1 та відповідача 2 з листом №23/07/2 від 23.07.2014 р. та листом №30/07/03 від 30.07.2014р., відповідно, в яких виклав пропозицію укласти договір виділу належного йому нежилого приміщення та припинити спільну часткову власність на дані приміщення.

Проте, у відповідь на вказані листи відповідачі не надали згоди на укладення договору виділу.

За таких обставин, на підставі ст. 364 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено позов про виділ об'єкта нерухомого майна в натурі та припинення права власності на нежилі приміщення.

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ "Соната Контракт" надано суду висновок експерта №14115 від 25.07.2014 р., яким підтверджено, що з технічної точки зору, згідно документальних даних, виділ відповідних нежитлових приміщень в натурі можливий.

У відповідності до ч. 1 ст. 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Як закріплено в ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Таким чином, співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності.

Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняться. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації ( ч. 3 ст. 364 Цивільного кодексу України).

Враховуючи приписи вищенаведених правових норм, з огляду на зміст експертного висновку, наданого суду позивачем, господарськими судами попередніх інстанцій зроблено висновок щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такою позицією місцевого та апеляційного господарських судів та вважає зроблений ними висновок передчасним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 неодноразово звертав увагу судів на наявність господарського спору, який є предметом розгляду в судовій справі №910/17790/14. Однією з позовних вимог у справі №910/17790/14 є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиновою Л.О. 02.04.2014 р. за реєстровим №1326, укладеного між ПАТ "Київпроект" та Партнерством з обмеженою відповідальністю "ЛОБЕРГ КОМПЛЕКС". Похідною до вказаної позовної вимоги є заявлена ПАТ "Київпроект" вимога про витребування з володіння ТОВ "Соната Контракт" нежилих приміщень. При цьому, об'єкти нерухомого майна в справі №910/18658/14 та в справі №910/17790/14 є тотожними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 р. у справі №910/17790/14 вищевказані позовні вимоги було задоволено, а саме: визнано недійсним договір, за яким відповідне нерухоме майно було відчужене відповідачем 1 Партнерству з обмеженою відповідальністю "ЛОБЕРГ КОМПЛЕКС" та, в подальшому, продане позивачу; витребуване відповідне майно з володіння позивача.

З огляду на це, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили всі обставини справи та не встановили чи підтверджується належними та допустимими доказами факт правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно.

Суд касаційної інстанції вважає вказану обставину істотною для вирішення по суті спору у справі №910/18658/14.

Отже, враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами не в повній мірі встановлено обставини, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа №910/18658/14 - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та встановити підстави набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно та надати оцінку законності цих підстав.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київпроект" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. у справі №910/18658/14 скасувати.

Справу №910/18658/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк