Постанова № 66862675, 30.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Справа № 910/3723/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Швець В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№910/3723/14 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора Українидо 1.Київської міської ради, 2.Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд", 5.Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд", 6.Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко"треті особи1.Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, 2.Головне управління Держгеокадастру у місті Києві, 3.Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києвіпровизнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю, визнання відсутності прав,за участю представників сторін:від прокуратури:Зузак І.О., посв. №036087 від 20.10.2015;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:не з'явився;від відповідача 3:не з'явився;від відповідача 4:не з'явився;від відповідача 5:Іщенко Г.М., дов. б/н від 01.02.2017;від відповідача 6:не з'явився;від третьої особи 1:не з'явився;від третьої особи 2:не з'явився;від третьої особи 3:не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі №910/3723/14, припинено провадження у справі в частині позовної вимоги до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва"; припинено провадження у справі в частині позовної вимоги до Обслуговуючого кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294, зареєстрованого 08.01.2008 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201; припинено провадження у справі в частині позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00404; припинено провадження у справі в частині позовної вимоги до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" про визнання відсутнім право власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 14848042,69грн. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними видані Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№006295 та 006296, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00202 та №07-8-00203. Визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011942, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00380. Визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011943, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381. Визнано відсутність у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19435495,96грн.; вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 162044062,95грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, заявник касаційної скарги серед іншого зазначає, що при направленні справи на новий розгляд Верховний Суд України наголошував про обов'язковість встановлення початку перебігу позовної давності; на те, що при новому розгляді справи господарські суди попередніх інстанцій не встановили початку перебігу позовної давності, а відтак підстава направлення Верховним Судом України справи на новий розгляд залишилась не усуненою.

У письмових поясненнях до касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2004 у справі №910/24773/13 визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва", а відтак договір оренди земельної ділянки від 29.10.2004 №79-8-00247, укладений між Київською міською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінатом "Хотівський" відновив свою дію, та відповідно обсяг прав та обов'язків останнього підлягає приведенню в стан, який передував прийняттю визнаного недійсним в судовому порядку рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №348/3182.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 28.03.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 відкладено розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.04.2017 №08.03-04/1429 у зв'язку з відпусткою судді Рогач Л.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/3723/14, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Коробенко Г.П.

У разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново, заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору (п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18).

З урахуванням приписів ст.ст. 1115, 1118 ГПК України, п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.

Ухвалами від 18.04.2017 та 25.04.2017 Вищий господарський суд України відкладав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.05.2017 №08.03-04/1717 у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/3723/14, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Коробенко Г.П., Поляк О.І.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.05.2017 №08.03-04/1776 у зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/3723/14, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Коробенко Г.П., Швець В.О.

Ухвалою від 16.05.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Прокурор у запереченнях на касаційну скаргу просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, наполягаючи на тому, що початком перебігу позовної давності є день, коли прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства за результатами проведеної перевірки.

Головне управління Держгеокадастру у місті Києві у письмових поясненнях зазначило, що позовні вимоги у даній справі не зачіпають його прав та законних інтересів та просило здійснювати розгляд справи без їх участі.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 30.05.2017 прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" підтримав вимоги касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, письмових поясненнях та запереченнях на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору за позовом у даній справі є вимоги про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №348/3182 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва"; визнання недійсними виданих Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№006294, 006295 та 006296, зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201, №07-8-00202 та №07-8-00203; визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00404; визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011942, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00380; визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011943, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00381; визнання відсутності у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: - вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 14848042,69 грн.; - вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081 вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 19435495,96 грн.; - вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005 вартістю за нормативною грошовою оцінкою - 162044062,95 грн.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, прокурор обґрунтовував свої позовні вимоги, зокрема, тим, що Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу "Текстильник" не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ЖК УРСР та ст. 41 ЗУ України; його засновники не перебували на квартирному обліку, що свідчить про відсутність підстав для покращення їх житлових умов шляхом надання земельної ділянки для будівництва будинку для членів житлового кооперативу; оскільки учасниками обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" були тільки 4 особи, а на відведеній земельні ділянці планувалась забудова 236 малоповерхових будинків котеджного типу, мета отримання земельних ділянок не пов'язана з будівництвом та експлуатацією житла для членів кооперативу.

В процесі судового розгляду даної справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Відповідно, вирішуючи спір, суд повинен встановити момент початку перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і можливість захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим частинами 2, 4 ст. 29 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №6-178цс15 та від 16.09.2015 у справі №6-68цс15, які були прийняті на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.

Початок перебігу строку позовної давності починається не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення (постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014 у справі №916/2414/13).

Слід також зазначити, що Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №6-68цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах зазначив, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Крім того, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16).

Натомість в порушення вимог ст. 32 ГПК України, ч. 1 ст. 261 ЦК України і всупереч вказівок, які містились у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій не встановили початку перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок про правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій матеріальних норм про позовну давність.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, виконати вказівки, які містились у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у даній справі щодо встановлення початку перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, у тому числі щодо попереднього землекористувача, характеру спірних правовідносин, дати їм належну юридичну оцінку, встановити чи мала прокуратура об'єктивну можливість дізнатися про порушення законодавства до проведення нею перевірки, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" - частково задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у справі №910/3723/14 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя В.О. Швець