Постанова № 66862623, 29.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа№ 910/11780/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Суденко Р.В., довіреність №09-32/637 від 26.10.2015;

від першого відповідача - представник не прибув;

від другого відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 про призначення експертизи та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 про зупинення провадження у справі № 910/11780/16 (суддя Цюкало Ю.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі" про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом Виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі" про зобов'язання підписати договір та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі" до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання договору припиненим.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 призначено у справі № 910/11780/16 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

В якому розмірі підтверджується документально строкова заборгованість Виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" по кредиту за кредитним договором № 20-0817/2-1 від 29.03.2013 року та додатковими угодами до нього станом на 18.05.2016 року?

В якому розмірі підтверджується документально прострочена заборгованість Виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" по кредиту за кредитним договором № 20-0817/2-1 від 29.03.2013 року та додатковими угодами до нього станом на 18.05.2016 року?

В якому розмірі підтверджується документально заборгованість Виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" по прострочених процентах за користування кредитними коштами за кредитним договором № 20-0817/2-1 від 29.03.2013 року та додатковими угодами до нього станом на 18.05.2016 року?

В якому розмірі підтверджується документально заборгованість Виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" по строкових процентах за користування кредитними коштами за кредитним договором № 20-0817/2-1 від 29.03.2013 року та додатковими угодами до нього станом на 18.05.2016 року?

В якому розмірі підтверджується сума пені нарахованої ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за прострочення оплати процентів за кредитним договором № 20-0817/2-1 від 29.03.2013 року додатковими угодами до нього станом на 18.05.2016 року?

В якому розмірі підтверджується сума пені нарахованої ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за несвоєчасне погашення основної суми боргу за кредитним договором № 20-0817/2-1 від 29.03.2013 року та додатковими угодами до нього станом на 18.05.2016 року?

При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про те, що для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного спору необхідні спеціальні знання.

У зв'язку з призначенням вказаної судової експертизи ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 зупинено провадження у справі №910/11780/16 до повернення матеріалів справи до суду після проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення), що призначена ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року.

Не погодившись з прийнятими ухвалами від 18.01.2017 року про призначення експертизи та про зупинення провадження, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказані ухвали та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для зупинення провадження, у зв'язку з необґрунтованістю призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 29.05.2017 представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі" ухвали суду від 15.05.2017 про призначення справи до розгляду на 29.05.2017.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Фурлендер Віндтехнолоджі" будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні до суду не надійшло.

В свою чергу, від Виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням єдиного представника Об'єднання у відрядженні.

Вказане клопотання колегією суддів відхиляється з огляду на те, що Виробничо-енергетичне об'єднання "Вітроенергопром" не було позбавлено права уповноважити іншу особу на представництво своїх інтересів в суді, а також мало можливість надати свої письмові заперечення щодо вимог за апеляційною скаргою.

Наведеними правами перший відповідач не скористався.

Крім цього, у будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.

Клопотання про продовження строку розгляду даної апеляційної скарги першим відповідачем не заявлено. Представник позивача в судовому засіданні категорично заперечив проти відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвал, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвали місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п. п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Призначаючи у справі судову експертизу місцевий господарський не навів обґрунтування необхідності її призначення, вказавши лише, що для роз'яснення питань, які вникли під час розгляду справи та вирішення спору, необхідні спеціальні знання.

При цьому, судом не вказано для встановлення яких саме фактичних обставин, які б входили до предмету доказування у справі, є потреба у спеціальних знаннях; не обґрунтовано неможливості самостійно встановити фактичні обставини справи за результатами оцінки наявних у справі доказів.

Крім того, слід зазначити, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Зазначена позиція викладена в п. 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення експертизи".

Питання щодо визначення розміру заборгованості є правовим та не потребує для вирішення спеціальних знань.

Поставлення такого питання на вирішення експерта є перекладанням функцій судового органу на експертну установу, що в своє чергу є неприпустимим.

У будь-якому випадку, висновок експерта з правового питання, вирішення якого віднесено до компетенції саме суду (якщо експертиза з такого питання буде проведена), не може бути покладено в основу судового рішення.

Крім цього, судом першої інстанції не враховано наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Разом з тим суд, не з'ясувавши питання наявності правових підстав для нарахування пені, оскільки місцезнаходженням другого відповідача є Донецька область, попередньо не дослідивши відповідні розрахунки, передчасно вдався до визначення їх розміру шляхом призначення судової експертизи.

Враховуючи викладене, оскаржувану ухвалу суду про призначення експертизи не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена із дотриманням норм процесуального законодавства.

Необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому, зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже, ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акти - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

Отже, питання законності ухвали про зупинення провадження у зв'язку з призначенням судової експертизи має оцінюватися в сукупності з обґрунтованістю призначення експертизи.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться виключно до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), колегія суддів, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про необхідність одночасного скасування ухвали про зупинення провадження у даній справі, а також ухвали про призначення судової експертизи, яка зумовила зупинення провадження у справі.

При цьому, колегією суддів враховується позиція Вищого господарського суду України (постанова від 03.05.2017 у справі №910/11780/16) про те, що оскільки стаття 41 Господарського процесуального кодексу України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи, то відповідно відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи наведене вище, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 про призначення експертизи та ухвала Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 про зупинення провадження у справі № 910/11780/16 підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням статей 41, 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у постанові в разі скасування чи зміни рішення повинно бути зазначено, зокрема, про новий розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 про призначення експертизи та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 про зупинення провадження у справі №910/11780/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 про призначення експертизи та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 про зупинення провадження у справі №910/11780/16 скасувати.

3. Справу №910/11780/16 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко