
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
23 травня 2017 рокусправа № 804/5290/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника третьої особи: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», в якому просила:
- визнати протиправними дії ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 25.11.2013 року щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ОСОБА_4 з питань неподання в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року на суму 111602,56 грн.;
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів, в частині визначення суми грошового зобовязання на загальну суму 969,70 грн., у тому числі за основним платежем на суму 639,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 329,94 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з управління міграційної служби України у Дніпропетровській області від 29.08.2013 року громадянка ОСОБА_4 проживає за адресою: проспект імені Газети ПравдаАДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ, 49000.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.11.2013 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, у звязку з неподанням в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, прийнято наказ №475 Про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_4 та направлення №11181/6/04-61-173, які були направлені на адресу позивача 22.11.2013 року засобами поштового звязку рекомендованим листом. Зазначене поштове відправлення повернуто на адресу відповідача 12.12.2013 року з відміткою про неможливість вручення через те, що за даною адресою ОСОБА_4 не проживає.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України та наказу №475 від 22.11.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_4, яка протягом 2011 року отримувала дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб, про що складено акт від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/НОМЕР_1.
Висновком документальної позапланової невиїзної перевірки встановлені порушення позивачем:
- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту в пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України у результаті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, в тому числі за 2011 рік;
- абзацу д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 89146,05 грн.
03.12.2013 року засобами поштового звязку надіслано лист №11770/6/1703, яким запрошено ОСОБА_4 до податкової інспекції для підпису та отримання акту перевірки, однак поштове відправлення надіслано на адресу податкової інспекції у звязку з неотриманням позивачем.
05.12.2013 року відповідачем складено акт №113/04-61-17-03/287309783 Про неявку ОСОБА_4 для ознайомлення, підписання та отримання акту документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_4, яка протягом 2011 року отримувала дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб .
Акт перевірки від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/НОМЕР_1 надіслано на адресу позивача 05.12.2013 року листом №12045/6/1703.
На підставі акту перевірки від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/НОМЕР_1, відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 111602,56 грн., в тому числі за основним платежем 89146,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22456,51 грн.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом було протиправно нараховано частину грошових зобовязань та штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У відповідності до п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, (в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Приписами п.п.14.1.47 п.14.1 ст..14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не повязаний з виконанням обовязків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід, до якого зокрема включаються анульовані кредитором за його самостійним рішенням суми боргу платника податків, не повязаним з процедурою банкрутства та до закінчення строку позовної давності.
Як свідчать матеріали справи, 19.07.2007 року між ОСОБА_4 (позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком Укрсиббанк (банк) укладено договір про надання споживчого кредиту №11185933000, згідно умов якого банк зобовязується надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100000 доларів США у порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 505000 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору. Згідно пункту 1.2.1 договору надання кредиту здійснюється у термін 19 липня 2007 року. На підставі пункту 1.2.2 позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 18.07.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору.
11.10.2011 року АТ Укрсиббанк сформовано та направлено на адресу позивача повідомлення про анулювання боргу, в якому зазначено, що АТ Укрсиббанк прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_4, що станом на 11.10.2011 року становить 56969,52 доларів США, що складає 454200,89 грн. по курсу НБУ станом на 11.10.2011 року, штрафні санкції у сумі 79897,30 грн., а також заборгованість за відшкодування понесених банком витрат на примусове стягнення в сумі 3550 грн.
Також, вказаним повідомленням позивачу розяснено, що анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, у звязку з чим необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
В свою чергу, при проведенні документальної перевірки, вказані суми були визначені податковим органом як дохід, отриманий Позивачем у формі додаткового блага, визначений п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, на який має нараховуватись податок на доходи фізичних осіб, що фактично стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення
Однак, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком пеня, штрафи та відсотки за користування кредитом не є доходом, отриманим як додаткове благо.
Натомість, суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи зі змісту положень п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, сума анульованого боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, штрафні санкції, що підлягають обовязковій сплаті боржником відповідно до умов кредитного договору. Так, в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобовязань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.
Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обовязку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Як було встановлено судом, прощена банком сума боргу, яка була визначена як додаткове благо, складається з:
- 56969,52 дол. США, 523,91 дол. США проценти), що складає 454200,89 грн. по курсу НБУ станом на 11.10.2011 року;
- 79897,30 грн. штрафні санкції пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
- 3550 грн. заборгованість за відшкодування понесених АТ Укрсиббанк витрат на примусове стягнення.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції здійснив розрахування суми податкового зобовязання Позивача з врахуванням суми основного боргу, відсотків та штрафних санкцій, що відповідає приписам чинного законодавства.
При цьому, заборгованість за відшкодування понесених АТ Укрсиббанк витрат на примусове стягнення у розмірі 3550 грн. судом першої інстанції врахована не була, з огляду на те, що вона не є складовою частиною боргу, яка була прощена кредитором та не є доходом у розумінні приписів Податкового кодексу України.
В свою чергу, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог податковим органом належним чином оскаржено не було, у звязку з чим, виходячи з положень ст..195 КАС України, правомірність неврахування вказаної суми судом апеляційної інстанції не встановлюється.
Отже, виходячи з вказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим нарахування Позивачу податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на підставі отриманого доходу в вигляді додаткового блага, який скаладається з основної суми боргу,процентів, що є платою за кредит та штрафної санкції за несвоєчасне погашення кредиту.
Також, доводи Позивача щодо висновків суду відносно зміни редакції п.п.164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки зміст вказаної норми не допускає іншого тлумачення, у звязку з чим зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII « Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощенного (анульованого) кредитором, не може розцінюватись як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.
Що стосується посилань Позивача в апеляційній скарзі на порушення податковим органом приписів чинного законодавства при проведенні документальної позапланової перевірки, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана позовна вимога не є неналежним засобом судового захисту, оскільки перевірку проведено, складено рішення, що породжує права та обовязки для позивачки, яким є податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року, а тому належним способом захисту порушеного права є скасування саме оскаржуваного рішення.
Факт свідомого невключення до податкової декларації про майновий стан і доходи платника податків доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в даному випадку доведено, а тому правомірним наслідком такого не включення є проведення перевірки податковим органом з відповідним нарахування неоподаткованих позивачкою сум.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості часткового задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:Ю.М. Дадим
Суддя:І.Ю. Богданенко
Суддя:С.А. Уханенко
Судове рішення № 66827774, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 23.05.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 804/5290/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: