Постанова № 66827276, 25.05.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 року Чернігів Справа № 825/585/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Куликівські аграрні інвестиції" до Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко Світлани Григорівни, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбів Агро" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

04.04.2017 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко Світлани Григорівни, Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбів Агро", в якому просить державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко Світлани Григорівни від 13.09.2016 № 31364400 про реєстрацію права оренди земельної ділянки, відповідно до укладеного між ТОВ "Горбів Агро" та ОСОБА_2 договору від 05.08.2016 №Д416 (згідно уточнених позовних вимог).

В попередньому судовому засіданні проведено заміну неналежного відповідача на належного, а саме Чернігівську міську раду замінено на Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, оскільки останнє, відповідно до покладених на нього завдань забезпечує виконання повноважень суб'єкта державної реєстрації прав та їх обтяжень, в той час, як на Чернігівську міську раду таких функцій не покладено. Тобто, в силу ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється державним реєстратором, а не його роботодавцем чи іншим органом. Таким чином, Чернігівська міська рада в даних правовідносинах, не є суб'єктом, який порушив права позивача, і відповідно не є суб'єктом, до компетенції якого належить відновлення цих порушених прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки договір оренди на сьогоднішній день є чинним, то на один об'єкт оренди зареєстровано право оренди за двома особами, внаслідок чого має місце подвійна реєстрація прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами, що протирічить положенням чинного законодавства. Відповідач не перевірив наявність/відсутність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на земельну ділянку, чим допустив прийняття передчасного, а тому не законного рішення, яке, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Електронною поштою надав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав свої письмові заперечення (а.с.35-39), в яких вказав, що виключно на законних підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством ним було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що є предметом даного спору.

Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради до суду також не з'явилось. Причини неявки суду не повідомило.

Представник ТОВ "Горбів Агро" в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду також не повідомила.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.03.2008 між Приватним підприємством "Куликівські аграрні інвестиції" (позивачем) та громадянкою ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,96 га з кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 10 років, який 25.04.2008 зареєстровано у Куликівському районному відділі Чернігівської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" (ДП "Центр ДЗК") при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 040883500223 (а.с.8). Вказана земельна ділянка була передана громадянкою ОСОБА_3 позивачу в особі директора ОСОБА_4 згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки (а.с.8).

Дійсність вказаної вище реєстрації підтверджується також листом Відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівській області від 17.05.2017 № 9-25-0.29-69/108-17, з якого вбачається, що відповідно до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, в розділі 4 за № 040883500223 від 25.04.2008 зареєстровано договір оренди землі між Приватним підприємством "Куликівські аграрні інвестиції" та громадянкою ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,96 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, термін договору оренди - 10 років (а.с.62).

При цьому, судом також встановлено, що вказана земельна ділянка отримана ОСОБА_2 у спадщину, внаслідок чого, остання оформила право власності на себе, що стало наслідком укладення між позивачем та нею договору оренди землі.

Отримавши в березні 2017 року інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр), позивачем було встановлено, що до Державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію іншого речового права (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №31364400 від 13.09.2016) винесеного державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко Світланою Григорівною на підставі договору оренди землі від 05.08.2016 № р416 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, укладеного між ТОВ "Горбів Агро" та ОСОБА_2

На підтвердження вказаних обставин та обґрунтування позовних вимог позивачем додано до матеріалів справи копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.15).

Вважаючи дії відповідача щодо проведення реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за ТОВ "Горбів Агро" такими, що прямо порушують права позивача, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч.9 ст.93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.6 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч.5 ст.6 Закону України "Про оренду землі"). Державній реєстрації також підлягає договір оренди землі, а право оренди виникає з моменту такої реєстрації (ст.20 Закону). Стаття 18 цього Закону встановлює, що договір оренди набирає чинності з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, Закон України від 01.07.2004 № 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст.2 Закону № 1952 - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Частиною 1 ст.5 Закону № 1952 встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх змінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно ст.18 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Державна реєстрація обмеження права на нерухоме майно проводиться на підставі заяви особи, на користь якої встановлено обмеження, якщо інше не передбачено договором або законом. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує особу, а в разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені цих осіб. За ст.19 Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, в тому числі договори про оренду. У відповідності до ст20 цього Закону документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

В силу вимог приписів ч.3 ст.10 Закону № 1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

В свою чергу, відповідно до п.3 ч.3 ст.10 Закону № 1952 державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що саме державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення державного реєстратора з відповідним запитом про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди щодо спірної земельної ділянки до Відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області, як до правонаступника Держкомзему у Куликівському районі - органу, який здійснював таку реєстрацію до 01.01.2013.

Разом з тим, судом встановлено, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстровано у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за № 040883500223 від 25.04.2008, що підтверджується листом Відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівській області від 17.05.2017 № 9-25-0.29-69/108-17.

Тобто, відповідачем проведено реєстрацію договору оренди землі від 05.08.2016 № р416 всупереч тому, що в 2008 році дана земельна ділянка вже була передана позивачу в оренду.

При цьому, як вбачається з самого договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (п.40 договору).

Тобто, договір від 01.03.2008 достроково не припинявся, недійсним не визнавався, а відтак на сьогоднішній день є чинним, а отже і зареєстрованим.

Такі обставини вказують на існування реєстрації права оренди за двома особами, внаслідок чого має місце подвійна реєстрація прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами.

Разом з тим, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час здійснення реєстраційної дії відповідачем та прийняття оспорюваного рішення, викладений в новій редакції згідно Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до п.п.3, 4 ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що була чинною на час прийняття оспорюваного рішення) державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, лише у випадку відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Крім того, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з метою недопущення подвійної державної реєстрації прав законодавець фактично надав можливість державним реєстраторам здійснювати реєстрацію прав на земельні ділянки без вчинення запитів до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, а з використанням відомостей Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього. При цьому, відомості про реєстрацію речового права не земельну ділянку, в тому числі і ті, що виникли до 01.01.2013, мають відображатися в Державному земельному кадастрі, куди переносились в автоматизованому порядку з Державного реєстру земель (у разі їх реєстрації) у відповідності до п.4 р."Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Проте, суд зазначає, що межею встановлення юридичних фактів щодо речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, які виникли внаслідок правочину, є сам правочин. Державний реєстратор має провести аналіз змісту та форми документів, оскільки, по-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб'єкта, адресі об'єкта або в інших відомостях, у зв'язку з чим зі змісту цього документа будуть витікати протиріччя.

Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об'єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Наведене відповідає засадам державної реєстрації прав, закріплені в ст.3 Закону № 1952, зокрема, ч.1 цієї норми, а саме гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Вказане вище спростовує твердження відповідача - державного реєстратора щодо відсутності у нього обов'язку запитувати інформацію від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, а саме про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди на спірну земельну ділянку у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013.

Крім того, міркування відповідача - державного реєстратора щодо відсутності обов'язку запитувати інформацію, жодним чином не спростовують факт існування подвійної реєстрації.

В даному випадку суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.1, ч.3 ст.2 КАС України).

Відповідно враховуючи п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.032008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України вимогам.

Тобто, в даному випадку, наявність реєстрації права оренди за іншою особою, за встановленого факту реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.03.2008 спростовує твердження відповідача, що рішення про реєстрацію права оренди, яке є предметом даного спору, прийнято ним обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), оскільки прямо порушує законне право позивача на користування орендованою земельною ділянкою, договір щодо оренди якої на даний момент є чинним.

Відтак, ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Таким чином, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Отже, відповідачем при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним між ТОВ "Горбів Агро" та власником земельної ділянки, належним чином не перевірено наявність реєстрації права оренди на цю земельну ділянку, внаслідок чого здійснено повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, що суперечить приписам ст.24 Закону, оскільки в такій реєстрації повинно бути відмовлено.

Тобто дії відповідача щодо державної реєстрації прав оренди за договором з іншою юридичною особою та власником земельної ділянки є незаконними, а державна реєстрація цих прав підлягає скасуванню, оскільки зумовлює ситуацію використання однієї і тієї ж земельної ділянки різними юридичними особами за різними договорами оренди.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.3 Закону № 1952 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Станом на момент державної реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008 між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та спадкодавцем ОСОБА_3 діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174.

Згідно з п.1.2 наказу № 174 (чинного на момент державної реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008) Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до п.2.8 наказу № 174 оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому, оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

Пунктом 12 наказу №174 передбачено, що Поземельна книга (додаток 4) відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).

Тобто, відсутність відомостей про державну реєстрацію договору від 01.03.2008 у Поземельній книзі не свідчить про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої, оскільки у першу частину державного реєстру земель (книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі) внесено відомості про державну реєстрацію договорів оренди спірних земельних ділянок із зазначенням їх кадастрових номерів.

Крім того, обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель, який і ніс відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків.

Тобто, посилання відповідача та третьої особи ТОВ "Горбів Агро" про не завершення державної реєстрації речового права на земельну ділянку за позивачем, оскільки запис про державну реєстрацію договору оренди від 01.03.2008 не зазначено у Поземельній книзі, на увагу не заслуговують.

Також, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13.12.2007 та у справі "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п.67, від 11.06.2009).

Враховуючи вищевикладене, позов Приватного підприємства "Куликівські аграрні інвестиції" до Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко Світлани Григорівни, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбів Агро" про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Судові витрати по справі згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко Світлани Григорівни від 13.09.2016 № 31364400.

Стягнути з Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (вул. Рокосовського, 20а, м.Чернігів, 14000) на користь Приватного підприємства "Куликівські аграрні інвестиції" (вул.Гончарівка, 142, с.Дроздівка, Киликівський район, Чернігівська область, 16331, код 35493447) 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк