Рішення № 66810042, 24.05.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22139/16-ц

Провадження № 2/127/1893/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ПАТ «Унверсал Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 12.06.2008року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL54232. Кредитний договір передбачає надання банком позичальнику грошових коштів у тимчасове платне користування на наступних умовах: 14200грн. сума кредиту, процентна ставка 36% річних, підвищена процентна ставка 108% річних, кількість щомісячних платежів 45, сума щомісячного платежу 582,46грн., дата сплати щомісячного платежу кожне 10 число місяця, дата сплати останнього платежу 10.03.2012року, поточний рахунок позичальника №26204000208647. Відповідно до п.п. 1 статті 1 кредитного договору кредитор зобовязується надати позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених договорі, додатку 1 та додатку 2, а позичальник зобовязується погасити кредит, сплатити проценти за користування ним та на умовах та в порядку, визначеному договором та додатками до нього. Відповідно до п.п 7.1.1 статті 7 кредитного договору позивач видає позичальнику кредит на умовах передбачених даним договором. В свою чергу позичальник зобовязаний своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначений кредитним договором термін, а також виконати інші своє зобовязання згідно кредитного договору (п. 7.2 статті 7 кредитного договору). Так, позивач виконав свої зобовязання за кредитним договором у повному обсязі, а саме: відповідно до п. 7.1.2 статті 7 кредитного договору відкрив позичальнику поточний рахунок, на який надав позичальнику кредит відповідно до умов кредитного договору. Відповідно до п.п. 5.2 статті 5 кредитного договору позичальник зобовязаний сплачувати щомісячні платежі, що включає погашення основної суми кредиту та нарахованих процентів, зазначених у додатку 1 до цього договору. Графік щомісячних платежів визначено у додатку 2 до цього договору, який є невідємною частиною кредитного договору. Однак, позичальником, в порушення своїх зобовязань, визначених в статі 5 ,п. 7.2 статті 7 кредитного договору, не сплачено плату за користування кредитом (процентів) та заборгованість по кредиту в порядку та на умовах, встановленими кредитним договором. Так, станом на 13.04.2016року заборгованість позичальника перед позивачем по відсотках за користування кредитними коштами становить 4621,12грн. Підпунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати, щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана додатку №1 до договору (108% річних). Так, станом на 13.04.2016року заборгованість позичальника перед позивачем, яка виникла у звязку з користуванням кредитом понад встановлений строк становить 58944,66грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 64578,15грн., з яких: 1012,37грн. прострочена заборгованість по кредиту, 4621,12грн. несплачені відсотки, 58944,66грн. підвищенні відсотки.

03.05.2017року на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 51904,73грн. підвищені відсотки та судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між сторонами виникли правовідносини в сфері договірних зобовязань, а саме з договору кредиту, що регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.06.2008 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СL54232 (а.с.5-10).

Згідно умов кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту 14200грн., процентна ставка 36% річних, підвищена процентна ставка 108% річних, кількість щомісячних платежів -45, сума щомісячного платежу 582,46грн., дата сплати щомісячного платежу кожне 10 число місяця, дата сплати останнього платежу 10.03.2012 року, поточний рахунок позичальника - № 26204000208647.

Відповідно до п.п. 1 статті 1 кредитного договору кредитор зобовязується надати позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених в договорі, додатку 1 та додатку 2, а позичальник зобовязується погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначеному договором та додатками до нього.

В свою чергу позичальник зобовязаний сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначений кредитним договором термін, а також виконати інші свої зобовязання згідно кредитного договору (п. 7.2 статті 7 кредитного договору).

Так, позивач виконав свої зобовязання за кредитним договором у повному обсязі, а саме: відповідно до п. 7.1.2 статті7 кредитного договору відкрив позичальнику поточний рахунок на який надав позичальнику кредит відповідно до умов кредитного договору. За користування кредитом понад встановлений строк встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана в додатку 1 до кредитного договору та обумовлена в п. 2.4 статті 2 кредитного договору.

Відповідно до п.п. 5.2 статті 5 кредитного договору позичальник зобовязаний сплачувати щомісячні платежі, що включає погашення основної суми кредиту та нарахованих процентів, зазначених у додатку 1 до цього договору. Графік щомісячних платежів визначено у додатку 2 до цього договору, який є невідємною частиною кредитного договору.

Підпунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана в додатку 1 до договору (108% річних).

Норми ст.ст. 509, 623625 ЦК України зазначають, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Також ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику (ст.1054 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені догвоормо або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України.

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підпунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана в додатку 1 до договору (108% річних).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № СL54232 станом на 10.03.2012р. нараховано підвищені відсотки в розмірі 51904,73грн. за прострочення терміну сплати щомісячного платежу (а.с.124-125).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності (Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 29.06.2016року у справі №6-1188цс 16).

З наданого представником позивача розрахунку заборгованості доведено, що станом на 10.03.2012р. заборгованість по підвищеним відсоткам за період з 10.08.2009р. по 27.04.2016р.включно становить 51904,73грн.

З викладеного вбачається, що підвищені відсотки нараховуються за прострочення терміну сплати щомісячного платежу, тобто підвищені відсотки виступають як санкція за прострочення виконання зобовязання.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та чистини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь яку іншу суму збитків (Така правова позиція Верховного Суду висловлена в постанові від 14.09.2016р. у справі №6-473цс16).

З викладеного вбачається, що з відповідача підлягає стягненню підвищенні відсотки за період з 10.08.2009року по 10.07.2010року в розмірі 15303,83грн., однак враховуючи вимоги ст. 551 ЦК України та те, що тіло кредиту за основним боргом погашено, суд вважає за необхідне зменшити розмір підвищених відсотків та стягнути 7651,92грн. (15303,83/2=7651,92грн.).

З огляду на те, що позов заявлено на 51904,73грн., а до задоволення підлягає сума в розмірі 7651,92грн., що становить 15% від суми, заявленої до стягнення, то й понесені позивачем судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: 15% від витраченої суми, що становить 206,70грн.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 261, 526, 530, 536, 551, 599, 610, 611, 612, 631, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 /05.04.1947року народження, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН1726105469/ на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» / 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, р/р 29093000203333 в ПАТ «Універсал Банк», м. Київ, МФО 322001/ 7651,92грн. підвищенні відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 /05.04.1947року народження, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН1726105469/ на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 203,15грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя