Постанова № 66801131, 23.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/21873/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін

від позивача: Давидюк О.В. - представник за дов. №8 від 11.03.2016 року, Давидюк О.В. - представник за дов. № 8 від 11.03.2016 року;

від відповідача : Гречківський Є.Л. - представник за дов. №27 від 30.12.2016 року, Порайко А.М. - представник за дов. №25 від 30.12.2016 року;

від третьої особи 1: не прибув;

від третьої особи 2: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

на Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року

у справі № 910/21873/14 (судді: Нечай О.В., Князков В.В., Бондарчук В.В.)

за позовом КП "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Київенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Холдитнгова компанія "Київміськбуд".

про стягнення заборгованості у розмірі 164 470,39 грн за договором про надання послуг від 01.03.2013 року №725.

ВСТАНОВИВ:

КП "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (далі - відповідач), за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Київенерго" (далі - третя особа) про стягнення заборгованості у розмірі 164 470,39 грн за договором про надання послуг від 01.03.2013 року №725.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що виставлені позивачем рахунки за договором №7259 про надання послуг постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення відповідачем були оплачені невчасно та не в повному обсязі, що є порушенням п. 4.2 договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/21873/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації заборгованість в розмірі 139 474,27 грн, інфляційні втрати в розмірі 13 733,94 грн, 3% річних в розмірі 1792,55 грн, пеню в розмірі 9469,63 грн та судові витрати в розмірі 10 689,41 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/21873/14 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав, що предмет даного договору вибув з користування Товариства, а тому будь-які господарсько-правові відносини по ньому є припиненими і товариство не може нести будь-яких зобов'язань з його подальшого утримання.

Крім того, скаржник зазначив, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в клопотання про призначення додаткової судової експертизи.

Також, скаржник вказав, що у будинку відсутні прилади опалення, а отже є неможливим надання будь-яких послуг з теплопостачання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 року № 910/21873/14 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача ТОВ "Перший український експертний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.16 у справі № 910/21873/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Холдитнгова компанія "Київміськбуд".

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів та неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи, яке не підлягає задоволенню як необґрунтоване та безпідставне.

Відмовляючи в задоволенні клопотанні, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу та те, що заявником не вказано, які саме обставини вказують на необхідність проведення експертизи, а матеріали справи місять достатньо відповідних доказів для прийняття правомірного рішення.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Тобто, задоволення відповідного клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

У судовому засіданні 23.05.2017 року відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року по справі №910/21873/14 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" - без задоволення.

Представники третіх осіб у судове засідання 23.05.2017 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, що підтверджується, зокрема надсиланням ухвали від 25.04.2017 року на відповідні адреси.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, треті особи не скористалася належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 09.03.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх особіб за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

01.03.2013 року між Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (споживач) було укладено договір про надання послуг постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 7259 (далі - договір), відповідно до умов якого предметом цього договору є постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення (під час опалювального сезону), та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, вул. Очаківська, 3.

Відповідно до п. 2.3 договору споживач зобов'язаний, зокрема, виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені цим договором, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок підприємства вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 4.1 договору споживач щомісяця з 15 по 20 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Волинська, 4-А, бухгалтерія, тел. 242-00-21) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та акт виконаних робіт.

Сплату за отриману теплову енергію споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому: споживачу пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами ПАТ "Київенерго" за попередній місяць з урахуванням відсоткової частки опалювальної площі споживача - 1025 кв.м. від загальної площі будівель за адресами: вул. Очаківська, 3 та вул. Донецька 18/2 - 2761,39 кв.м., що обліковується за приладом обліку теплової енергії за абонентським кодом № 1540534. У випадку порушень роботи приладу обліку з різних причин (відсутність електроенергії, робота за межами діапазону вимірювань, та ін. технічними несправностями) витрата теплової енергії визначається розрахунковим способом згідно з Правилами обліку теплової енергії (п. 4.2 договору).

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитих за договором послуг до моменту звільнення приміщення та передачі його за актом іншому споживачу (орендарю, власнику, або балансоутримувачу приміщення) (абз. 3 р. 8 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 3118 від 13.09.2013 року відповідач звернувся до позивача, зазначивши, що опалення надаватися не буде, в зв'язку з чим просив не виставляти відповідачу рахунки.

Позивач листом № 2583/45 від 04.11.2013 року надав відповідь, відповідно до якої зазначив, що відповідачу необхідно звернутися до ПАТ "Київенерго" з метою отримання роз'яснень порядку проведення відключення від системи централізованого опалення.

Листом № 969 від 11.04.2014 року відповідач надіслав позивачу додаткову угоду про розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи не підтверджується, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факт прийняття позивачем пропозиції відповідача про укладення додаткової угоди про розірвання договору, тобто між сторонами не було укладено додаткової угоди про розірвання договору.

Згідно, розділу 8 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачем позивачу заяви про припинення договору у встановлений договором строк.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що предмет даного договору вибув з користування Товариства, а тому будь-які господарсько-правові відносини по ньому є автоматично припиненими і товариство не може нести будь-яких зобов'язань з його подальшого утримання, оскільки саме наявність договору з споживачем є підставою для надання послуг та, як наслідок, виникнення обов'язку споживача з їх сплати.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Позивач листом № 1099/15 від 02.07.2014 року зазначив відповідачу, що для припинення нарахування за централізоване опалення відповідачу необхідно розробити проект перерахунку теплового навантаження, та запропонував звернутись до ПАТ "Київенерго".

Згідно з п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (далі - правила), послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пунктів 24 - 27 правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.

Так, скаржником не було подано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного відключення у встановленому законодавством порядку будинку по вул. Очаківський 3 у м. Києві від мережі централізованого опалення.

Крім того, скаржником не надано жодних доказів, які б підтвердили факт погодження з позивачем проведення будь-яких робіт на системі централізованого опалення, в тому числі щодо її відключення від початкового джерела теплопостачання, а саме від житлового будинку на вул. Донецькій, 18/2, що в свою чергу свідчить про наявне підключення до мережі теплопостачання.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що у будинку відсутні прилади опалення, а отже є неможливим надання будь-яких послуг з теплопостачання, оскільки зазначені обставини підлягають доведенню на загальних підставах.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 року було призначено у даній справі судову економічну експертизу.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) В якому обсязі та на яку суму було поставлено за період з 01.05.2013 року по 30.06.2014 року (включно) теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Очаківська, 3; на підставі Договору про надання послуг постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 7259 від 01.03.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації?

2) Чи були здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" оплати за спожиту теплову енергію за Договором про надання послуг постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 7259 від 01.03.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної у міста Києві державної адміністрації, за період з 01.05.2013 року по 30.06.2014 року включно? Якщо так, то за які періоди та в якому розмірі?

3) Який розмір пені може бути нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором про надання послуг постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 7259 від 01.03.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, за період з 01.05.2013 року по 30.06.2014 року включно?

4) Який розмір 3% річних може бути нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором про надання послуг постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 7259 від 01.03.2013 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, за період з 01.05.2013 р. по 30.06.2014 р. включно?

5) Який розмір інфляційних втрат може бути нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" на заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором про надання послуг постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 7259 від 01.03.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, за період з 01.05.2013 року по 30.06.2014 року включно?

З висновку судового експерта вбачається, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 139474,27 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за договором в розмірі 139 474,27 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в клопотання про призначення додаткової судової експертизи, з огляду на наступне.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до пункту 15.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Ознайомившись з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, колегія суддів дійшла висновку, що він є повним, правильним та обґрунтованим, а скаржником не надано належних доказів на спростування висновків викладених експертом, відтак у суду відсутні підстави для відхилення вказаного висновку експертизи і останній покладається в основу рішення у справі з врахуванням інших наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 9 469,63 грн, 3% річних в розмірі 1 792,55 грн та інфляційних втрат в розмірі 13733,94 грн.

Відповідно ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.3 договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення пені в розмірі 9 469,63 грн, 3% річних в розмірі 1 792,55 грн та інфляційних втрат в розмірі 13733,94 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/21873/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року у справі №910/21873/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21873/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

С.А. Гончаров