Постанова № 66801128, 22.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/22228/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Булавський В.О.

від відповідача: Плюта Р.В.

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017

у справі № 910/22228/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Житлово-комунальне підприємство "Покровське"

про стягнення 84714,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22228/16 позов Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" (далі, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт"" (далі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Житлово-комунальне підприємство "Покровське" (далі, третя особа) про стягнення 84714,80 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на користь Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" 69854,23 грн. основного боргу, 7492,05 грн. пені, 2946,88 грн. інфляційних втрат, 634,25 грн. 3 % річних та 1316,39 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22228/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22228/16 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження.

12.04.2017 р. через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника відповідача надійшли письмові додаткові пояснення до апеляційної скарги.

13.04.2017 р. через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшла заява про перенесення судового засідання.

В судове засідання 18.04.2016 року представники позивача та третьої особи не з'явились.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 22.05.2017 року.

В судове засідання 22.05.2017 року представник третьої особи не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 01 травня 2013 року між Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве" (далі - сторона-1, позивач), Житлово-комунальним підприємством "Покровське" (далі - сторона-2, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" (далі - сторона-3, відповідач) було укладено трьохсторонній договір № 58-ТК про розміщення технічних пристроїв та мереж в житлових та нежитлових будівлях комунальної власності м. Рівного (далі - договір).

Згідно умов п. 2.3. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" має право: на платне розміщення телекомунікаційних мереж, технічних елементів (пристроїв) в/на житлових та нежитлових будівлях комунальної власності міста Рівного при умові дотримання "Правил благоустрою міста Рівного"; на безперешкодний доступ його працівників або підрядників (згідно попередньо узгодженого списку) до розміщених телекомунікаційних мереж, технічних елементів (пристроїв), які належать Стороні 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесвіт"); встановлювати, змінювати та збільшувати кількість телекомунікаційних мереж, технічних елементів (пристроїв) при умові дотримання "Правил благоустрою міста Рівного".

У пункті 3.1. договору передбачено, що загальна місячна плата за надання місць для розміщення та експлуатацію технічних елементів (пристроїв) визначається сторонами на підставі "Методики розрахунку плати за розміщення та експлуатацію телекомунікаційні мереж і обладнання в житлових і нежитлових будівлях комунальної власності міста Рівного", затвердженої рішенням № 1309 від 27.10.2011 р. сесії Рівненської міської ради, та пунктом 12.12.8 "Правил благоустрою міста Рівного", затверджених рішенням № 512 від 28.04.2011 р. на сесії Рівненської міської ради, та відображається додатком 1, який є невід'ємною частиною договору.

Додатком № 1 до договору визначено, що загальна плата за надання місць для розміщення та експлуатацію телекомунікаційних мереж, технічних елементів(пристроїв) становить 9851,81 грн.

Згідно з частиною 2 п. 3.1 договору, даний додаток підлягає коригуванню на підставі змін в об'ємах розміщених елементів (пристроїв) та розміру середньомісячного показника опосередкованої вартості спорудження житла в Рівненській області, але не частіше одного разу на місяць.

Відповідно до п. 3.2 договору, плата перераховується стороною - 3 на поточний рахунок сторони -1, вказаний у цьому договорі щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця. Сторона -1 до 10 числа поточного місяця зобов'язується надати стороні -3 оригінал рахунку та акт приймання-передачі наданих послуг за попередній місяць.

Умовами п. п. 6.1-6.3 передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення його печатками сторін та діє до 01 травня 2014 року. Сторони погоджуються, що договір може бути розірвано (змінено) лише за письмовою згодою сторін або за рішенням суду. Якщо жодна із сторін не повідомить інші сторони в письмовій формі за місяць до закінчення строку дії даного договору про свій намір припинити його дію, даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

По своїй правовій природі договір № 58-ТК від 01.05.2013 року є договором, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), а саме: умови договору оренди та договору про надання послуг, а отже до нього має застосовуватися положення 58, 63 глав Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Разом із тим, п. 6.2 договору сторони передбачили, що договір може бути розірвано (змінено) лише за письмовою згодою сторін або за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутнє погодження сторін щодо припинення дії договору № 58-ТК від 01.05.2013 року, що в свою чергу спростовує твердження позивача про розірвання зазначеного договору.

В матеріалах справи наявна копія постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 918/1443/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" до "Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве", Житлово-комунального підприємства "Галицьке", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Рівненська міська рада про визнання договору № 59-ТК від 01.05.2016 року недійсним, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 року.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6 постанови № 18 від 26.12.2011 р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Отже, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 918/1443/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 року, має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.

В даній постанові суд першої інстанції встановив, що рішенням Рівненської міської ради №1309 від 27.10.2011 року Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" делеговані повноваження на укладення договорів у галузі зв'язку та інформаційних технологій; його визначено головним комунальним підприємством з моніторингу та координації робіт з прокладання телекомунікаційних мереж і діяльності з надання послуг населенню суб'єктами господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій, а також з контролю за цими роботами та діяльністю. Цим же рішенням доручено житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" розробити та здійснювати ведення бази даних телекомунікаційних мереж у місті Рівному.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати по договору за період з жовтня 2015 по травень 2016 включно надано не було. Крім того, відповідачем не заперечується факт відсутності здійснених проплат по договору за зазначений період.

Позивач звернувся із позовною заявою до Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за договором № 59-ТК від 01.05.2016 щодо наданих послуг в сумі 70717,78 грн., а саме за рахунками № 551 від 02.11.2015 на суму 10102,54 грн., № 580 від 01.12.2015 на суму 10102,54 грн., №18 від 04.01.2016 на суму10 102,54 грн., рахунку № 72 від 01.02.2016 на суму 10 102,54 грн., № 502 від 03.10.2016 на суму 30307,62 грн.

Разом із тим, враховуючи, що за адресами - м. Рівне, вул. Пушкінська,40; м. Рівне, вул. Київська, 81; м. Рівне, вул. Міцкевича-40, починаючи з 01.02.2016 відповідачу надавались послуги по розміщенню телекомунікаційних мереж та обладнання не позивачем, а ОСББ "Пушкіна-40", ОСББ "Київська 81" та ОСББ "Міцкевича-40" відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів встановлення сервітуту № 158-С/ПУШКІНА-40 від 01.02.2016; № 154-С/КИЇВСЬКА-81 від 01.02.2016 та № 159-С/МІЦКЕВИЧА-40 від 01.02.2016, тому нарахування позивачем відповідачу оплати послуг за період, починаючи з 01.02.2016 і по 20.05.2016, за адресами: м. Рівне, вул. Пушкінська,40; м. Рівне, вул. Київська, 81; м. Рівне, вул. Міцкевича-40 є безпідставним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" своїм листом № 841-01/Ф210 від 23.03.2017 р. фактично визнало дійсність договору № 58-ТК та повідомило Житлово-комунальне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Галузеве" та Житлово-комунальне підприємство "Покровське" про його припинення вже з 01.05.2017 р.

Копію даного листа представник позивача подав до суду разом із відзивом на апеляційну скаргу через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 19.05.2017 р. Даний доказ колегія суддів долучає до матеріалів справи, оскільки представник позивача у судовому засіданні 22.05.2017 р. обґрунтував неможливість його подання суду першої інстанції тим, що на момент прийняття рішення його ще не існувало.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, погоджені сторонами умови договору № 58-ТК, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 69854,23 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору, за несвоєчасне перерахування коштів сторона 3(відповідач) сплачує пеню стороні 1(позивачу) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен банківський день затримки платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором № 58-ТК, керуючись п. 4.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7492,05 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення даної вимоги позивача, посилаючись на пропущення останнім строку позовної давності в один рік щодо нарахування пені.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами та застосувавши позовну давність в один рік, господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 7492,05 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 679,95 грн. та інфляційні втрати в сумі 3727,83 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню частково в сумі 634,25 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат - частково, в сумі 2946,88 грн.

У відповідності частини 1, 3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволенння позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22228/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/22228/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна