Ухвала суду № 66763820, 24.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/1459/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мобіжук до Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ТОВ Мобіжук звернулося в суд з позовом до відповідача - Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 07 грудня 2016 року №0001121401 форми Р, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 7548999,00 грн., в тому числі 5032666,00 грн. основний платіж, 2516333,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р №0001121401 від 07 грудня 2016 року, складене Залізничною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Промостар Україна», ТОВ «Вальтерія», ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Сілезія», ТОВ «Делівері Групп» не мають реального характеру. Апелянт звертає увагу на те, що контрагенти позивача фактично не займалися фінансово-господарською діяльністю, а проводили транзитні операції, спрямовані на здійснення господарських операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: кваліфікований персонал, основні фонди, транспортні засоби, приміщення, а також інші фізичні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції. Апелянт звертає також увагу на відсутність інформації про транспортування, зокрема, наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні. У наданих до перевірки ТОВ «Мобіжук» видаткових накладних на реалізацію товару ТОВ «Промостар Україна», ТОВ «Вальтерія», ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Сілезія», ТОВ «Делівері Групп» відсутні обовязкові реквізити первинного документа, а саме: місце складання, посади та прізвища (не розшифровано підпис отримувача ТМЦ та не зазначено реквізитів довіреностей) відповідальнитх за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21 по 29 листопада 2016 року Залізнична ОДПІ провела планову виїзну документальну перевірку ТОВ Мобіжук з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року, якою встановлено, зокрема, порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у період, який підлягав перевірці, на загальну суму 5032666,00 грн.

За результатами цієї перевірки складено ОСОБА_2 №2209/13-03-14-01/37741113 від 06 грудня 2016 року.

07 грудня 2016 року на підставі вказаного акта Залізнична ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0001121401 форми Р, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 7548999,00 грн., в тому числі 5032666,00 грн. основний платіж, 2516333,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими. Позивачем для перевірки представлено податковому органу ряд документів, які є належним підтвердженням реальності операцій між позивачем та контрагентами, а також свідчать про належне документування їх здійснення і вказують на коректність обчислення та сплати податків і зборів по таких операціях. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків ДПІ у Залізничному районі м.Львова про порушення ТОВ Мобіжук податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, який підлягав перевірці, ТОВ «Мобіжук» уклало ряд договорів з ТОВ «Промостар Україна», ТОВ «Вальтерія», ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Сілезія», ТОВ «Делівері Групп».

Зокрема, 20 квітня 2016 року ТОВ «Мобіжук» та ТОВ «Промостар Україна» уклали договір №20.04/16 купівлі продажу-товарів, згідно з умовами якого продавець (ТОВ «Мобіжук») зобовязувався передати у власність покупцю (ТОВ «Промостар Україна»), а покупець зобов'язувався оплатити товар: мобільні телефонии, ноутбуки, планшети, аксесуари до них та продукцію операторів мобільного зв'язку; на умовах безготівкової оплати та базису поставки самовивіз зі складу продавця.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав податкові накладні: №96 від 29 квітня 2016 року, №93 від 28 квітня 2016 року, №70 від 11 травня 2016 року, №79 від 13 травня 2016 року, №73 від 12 травня 2016 року, №130 від 31 травня 2016 року, №124 від 30 травня 2015 року, №118 від 23 червня 2016 року, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні: №Р1940 від 13 травня 2016 року, №Р1852 від 11 травня 2016 року, №Р1855 від 12 травня 2016 року.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується випискою банку, кредиторська заборгованість - відсутня.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському обліку вказану господарську операцію із контрагентом ТОВ «Промостар Україна».

31 травня 2016 року ТОВ «Мобіжук» та ТОВ «Вальтерія» уклали договір №31.05/16 купівлі-продажу товару, асортимент та загальна кільківсть якого визначається у накладних.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав податкові накладні: №154 від 31 травня 2016 року, №25 від 07 червня 2016 року, №220 від 30 червня 2016 року, №131 від 24 червня 2016 року, №10 від 01 липня 2017 року, №55 від 12 липня 2016 року, №96 від 18 липня 2016 року. №19 від 04 серпня 2016 року, №10 від 03 серпня 2016 року, №47 від 11 серпня 2016 року, №41 від 10 серпня 2016 року, №38 від 09 серпня 2016 року, №28 від 08 серпня 2016 року, №62 від 15 серпня 2016 року, №71 від 16 серпня 2016 року, №102 від 25 серпня 2016 року, видаткові накладні, транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №Р2652 від 24 червня 2016 року, №Р2816 від 30 червня 2016 року, №р2231 від 07 червня 2016 року.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується випискою банку, кредиторська заборгованість - відсутня.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському обліку вказану господарську операцію із контрагентом ТОВ «Вальтерія».

20 травня 2016 року ТОВ «Мобіжук» та ТОВ «Хіт Лайн» уклали договір №20.05/16-01 купівлі-продажу товарів, згідно з умовами якого продавець (ТОВ «Мобіжук») зобовязувався передати у власність покупцю (ТОВ «Хіт Лайн»), а покупець зобов'язувався оплатити товар: мобільні телефонии, ноутбуки, планшети, аксесуари до них та продукцію операторів мобільного зв'язку; на умовах безготівкової оплати та базису поставки самовивіз зі складу продавця.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав податкові накладні: №110 від 23 травня 2016 року, №57 від 16 червня 2016 року, №222 від 30 червня 2016 року, №119 від 23 червня 2016 року, №60 від 12 липня 2016 року, №53 від 11 липня 2017 року, №40 від 06 липня 2016 року, №94 від 18 липня 2016 року, №5 від 01 серпня 2016 року, №49 від 11 серпня 2016 року, №45 від 10 серпня 2016 року, №31 від 08 серпня 2016 року, № 66 від 15 серпня 2016 року, №83 від 18 серпня 2016 року, видаткові накладні, транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №Р1952 від 23 травня 2016 року, №Р2375 від 16 червня 2016 року, №Р2645 від 23 червня 2016 року.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується випискою банку, кредиторська заборгованість - відсутня.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському обліку вказану господарську операцію із контрагентом ТОВ «Хіт Лайн».

20 травня 2016 року ТОВ «Мобіжук» та ТОВ «Селезія» уклали договір купівлі-продажу товарів, згідно з умовами якого продавець (ТОВ «Мобіжук») зобовязувався передати у власність покупцю (ТОВ «Хіт Лайн»), а покупець зобов'язувався оплатити товар: мобільні телефонии, ноутбуки, планшети, аксесуари до них та продукцію операторів мобільного зв'язку; на умовах безготівкової оплати та базису поставки самовивіз зі складу продавця.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав податкові накладні: №108 від 23 травня 2016 року, №7 від 02 червня 2016 року, №22 від 07 червня 2016 року, №30 від 09 червня 2016 року, №221 від 30 червня 2016 року, №103 від 21 червня 2016 року, №59 від 12 липня 2016 року, №38 від 06 липня 2016 року, №179 від 25 липня 2016 року, №12 від 03 серпня 2016 року, №30 від 08 серпня 2016 року, №119 від 30 серпня 2016 року, №114 від 29 серпня 2016 року, №104 від 25 серпня 2016 року, №209 від 31 серпня 2016 року, видаткові накладні, транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №Р1951 від 23 травня 2016 року, №Р2639 від 21 червня 2016 року, №Р2228 від 02 червня 2016 року.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується випискою банку, кредиторська заборгованість - відсутня.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському обліку вказану господарську операцію із контрагентом ТОВ «Селезія».

25 травня 2016 року ТОВ «Мобіжук» та ТОВ «Делівері Групп» уклали договір №25.05/16, згідно з умовами якого продавець (ТОВ «Мобіжук») зобовязувався передати у власність покупцю (ТОВ «Делівері Групп»), а покупець зобов'язувався оплатити товар: мобільні телефонии, ноутбуки, планшети, аксесуари до них та продукцію операторів мобільного зв'язку; на умовах безготівкової оплати та базису поставки самовивіз зі складу продавця.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав податкові накладні: №115 від 25 травня 2016 року, №28 від 09 червня 2016 року ,№53 від 15 червня 2016 року, №54 від 16 червня 2016 року, №99 від 21 червня 2016 року, №69 від 17 червня 2016 року, №57 від 12 липня 2016 року, №98 від 18 липня 2016 року, №104 від 09 липня 2016 року, №230 від 29 липня 2016 року, №63 від 15 серпня 2016 року, №72 від 16 серпня 2016 року, №81 від 18 серпня 2016 року, №93 від 22 серпня 2016 року, №95 від 23 серпня 2016 року, №103 від 25 серпня 2016 року, видаткові накладні, транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №Р2359 від 25 травня 2016 року, №Р2344 від 09 червня 2016 року, №Р2228 від 02 червня 2016 року.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується випискою банку, кредиторська заборгованість - відсутня.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському обліку вказану господарську операцію із контрагентом ТОВ «Делівері Групп».

Колегія суддів звертає увагу на те, що у податковому обліку сум ПДВ, які платник має право віднести до податкового кредиту, мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

З огляду на викладене, надані платником податків - ТОВ «Мобіжук» на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за звітний період, докази підлягають оцінці у зазначеному аспекті.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять вичерпні дані щодо переліку поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій з ТОВ «Промостар Україна», ТОВ «Вальтерія», ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Сілезія», ТОВ «Делівері Групп».

Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам податковий орган не надав, а тому вказані документи мають статус юридично значимих.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що контрагенти позивача - ТОВ «Промостар Україна», ТОВ «Вальтерія», ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Сілезія», ТОВ «Делівері Групп» на момент здійснення господарських операцій знаходилися на податковому обліку як платники ПДВ, їх свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не були анульовані; правочини з цим суб'єктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27 жовтня 2015 року № 21-1539а15 висловила правову позицію, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи підтверджується, що господарські ТОВ «Мобіжук» з ТОВ «Промостар Україна», ТОВ «Вальтерія», ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Сілезія», ТОВ «Делівері Групп» у період, що підлягав перевірці, мали реальний характер, належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача по КВЕД: код 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах, а тому ТОВ «Мобіжук» правомірно визначено розмір сум, що підлягають включенню у податковий кредит за звітний період.

Покликання апелянта на нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю виробничих потужностей та трудових ресурсів є безпідставними, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів, зокрема, субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів, тощо, з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Щодо покликань апелянта на відсутність ділової мети у спірних господарських операціях, то колегія суддів вважає такі безпідставними та звертає увагу на те, що під час розгляду справи ДПІ в Залізничному районі м.Львова не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність інформації щодо транспортування товару, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження реальності виконання операцій представив товарно-транспортні накладні, які є належним документальним підтвердженням факту здійснення поставки товару шляхом самовивозу зі складу продавця ТОВ «Мобіжук», що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Колегія суддів звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується представленими до перевірки видатковими накладними, які відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять вичерпні дані щодо переліку поставленого товару.

При цьому наявність окремих недоліків в їх заповненні носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а тому не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Колегія суддів при вирішенні цієї справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері, сутність якої полягає у тому, що дії платника податків, пов'язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій та бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності. При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, Залізничною ОДПІ не доведено факт порушення ТОВ «Мобіжук» вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за звітний період.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року №0001121401 прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у справі №813/4333/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено 29 травня 2017 року.