Постанова № 66761841, 23.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 563340,75 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі – ДП "Східний ГЗК"), в якій просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 563340,75 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідачем самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі 563340,75 гривень. Через несплату відповідачем вищевказаних сум адміністративно-господарських санкцій, у відповідача утворилась заборгованість, що в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875. Відповідач протягом 2016 року щомісячно подавав звіти за формою №3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, проте, центром зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялись. Таким чином, підприємством вжито усі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. за № 70 (далі - Порядок), визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частина 3 пункту 2 Порядку уточнює, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005р. за № 2961-IV і розуміється як:

- робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

- спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Судом встановлено, що за вих. №15-10/783 від 14.02.2017 року ДП "Східний ГЗК" було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за Формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача фактично за 2016 рік складає 6395 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 249 особи, при цьому кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ,- 256 осіб.

Також, відповідачем було визначено середньорічну заробітну плату штатного працівника – 80477,00 гривень.

Частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 18-1 Закону №875-ХІІ передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

На виконання вищевказаної норми, відповідачем було здійснено наступні заходи.

В установах міста Жовті Води (Пенсійному фонді, Управлінні соціального захисту населення, міському центрі зайнятості) розміщено оголошення щодо можливості звернення зацікавлених у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у зручний для них час (листи підприємства від 05.10.2016р. №15-10/7016, від 05.10.2016р. №15-10/7015, від 12.10.2016р. №15-10/7184. Згідно відповіді Управління соцзахисту Жовтоводської міської ради від 18.10.2016р. №05-15/5886 вказані оголошення були розповсюджені.

Створено додаткові робочі місця для інвалідів, що самостійно звертались до кадрової служби підприємства, що підтверджується наказом №112 від 07.04.2016 року, відповідно до якого створено 1 посаду - розподілювач робіт; наказом від 31.10.2016 року №6431/к створено 5 посад (прибиральник території та гардеробник - 1); наказом від 29.11.2016 року №7017/к створено 5 посад (сторож) (а.с.72-74).

Судом також встановлено, що на виконання вимог ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ безпосередньо відповідачем та його відокремленими підрозділами протягом 2016 року подавалися звіти за Формою №3-ПН про наявність вакансій (відкритих) та характеристики вакансій та вимоги до претендентів до:

- Жовтоводського міського центру зайнятості - 29 звітів на 48 вакансії;

- Інгульською шахтою ДП "Східний ГЗК" (код ЄДРПОУ ВП 1431429, місцезнаходження: Кіровоградська область, Кіровоградський р-н, с.Неопалимівка) до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості - 4 звіти на 10 вакансій;

- Новокостянтинівською шахтою ДП "Східний ГЗК" (код ЄДРПОУ ВП 37262160, місцезнаходження: Кіровоградська область, Маловисківський р-н, с.Олексіївка, вул.Шахтарська, 1) до Маловисківського міськрайонного центру зайнятості - 5 звітів на 12 вакансій;

- Смолінською шахтою ДП "Східний ГЗК" (код ЄДРПОУ ВП 14314222, місцезнаходження: Кіровоградська область, Маловисківський р-н, смт. Смоліне) до Маловисківського міськрайонного центру зайнятості -9 звітів на 79 вакансій;

- Дніпродзержинським хімічним заводом ДП "Східний ГЗК" (код ЄДРПОУ ВП 38815573, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 179) до Кам'янського міського центру зайнятості - 8 звітів на 34 вакансії.

Вищезазначене підтверджується копіями звітів форми №3-ПН, наявних в матеріалах справа. (а.с.75-207).

У відповідь на подану звітність відповідачем отримано від органів державної служби зайнятості направлення на працевлаштування:

- від 11.01.2016 р. №11051512080004002 щодо ОСОБА_5;

- від 15.03.2016 р. №11061512220007005 щодо ОСОБА_6;

- від 03.02.2016 р. №11061512220008001 щодо ОСОБА_7;

- від 18.04.2016 р. №11061604070014001 щодо ОСОБА_8;

- від 10.11.2016 р. №11061610270027002 щодо ОСОБА_9;

- від 30.11.2016 р. №11061610270034005 щодо ОСОБА_10;

- від 01.11.2016 р. №11061610270027001 щодо ОСОБА_11В;

- від 11.04.2016 р. №11061604040005001 щодо ОСОБА_12;

- від 04.05.2016 р. №14002 щодо ОСОБА_13

Із вказаних направлень, особи, які направлялись згідно вищезазначених направлень, відмовились від працевлаштування за власним бажанням з різних причин.

У додаткових поясненнях представник позивача, зазначила, що подання вакансій до центру зайнятості та закриття їх без факту працевлаштування інваліда є ознаками формального вжиття заходів спрямованих на працевлаштування осіб даної категорії.

У той же час, довідкою начальника служби по роботі з персоналом від 15.05.2017 №15-10/2493 у 2016 році на ДП «Східний ГЗК» працевлаштовано 101 інвалід, зокрема до структурних підрозділів розташованих в місті Жовті Води - 57 осіб, на Дніпродзержинський хімічний завод (м. Кам'янське) - 2 особи; Новокостянтинівську шахту - 6 осіб; Смолінську шахту - 14 осіб; Інгульську шахту - 22 особи (а.с. 69), а вакансії не закривались, так як така процедура не передбачена положеннями чинного законодавства України.

Крім того, відповідачем було надано до суду докази розміщення оголошень у виданнях, а саме: «Нова газета» у розділі реклами телерадіокомпанії «Міська інформаційна служба» оголошено наявність вакансій для інвалідів 3 групи; «Україна центр» м. Кропивницький від 17.03.2016 року, 24.03.2016 року, 30.03.2016 року, 07.04.2016 року; «Жовтоводські вісті» №42(1653) від 14.10.2016 року; «Трудова слава» №41(2292) від 15.10.2016 року; «Маловисківські Вісті» від 03.12.2016 року оголошено про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач у 2016 році здійснював заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З аналізу наведених норм випливає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Така правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2011 року у справі №21-60а11, а також у постанові від 16 квітня 2013 року у справі №21-81а13.

Як вбачається з вище наведених положень чинного законодавства України, відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій, саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази, такі як подання відповідачем протягом 2016 року звітів Форми №3-ПН до відповідних центрів зайнятості населення про наявність у ДП "Східний ГЗК" та його відокремлених підрозділах у цьому періоді вакантних робочих місць безпосередньо для інвалідів, створення додаткових робочих місць для інвалідів; публікування відповідної інформація у засобах масової інформації про наявність вакансій для цієї категорії осіб; розміщення оголошень в Пенсійному фонді, Управлінні соціального захисту населення, міському центрі зайнятості щодо можливості звернення зацікавлених у працевлаштуванні осіб з інвалідністю до ДП "Східний ГЗК", свідчать про те, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання, тобто не порушував правил здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки відсутня вина у тому, що на підприємстві у 2016 рік не було виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" було вжито усіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, чим було повністю виконано вимоги ч. 3 ст. 18, ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №875-ХІІ, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 563340,75 гривень відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 травня 2017 року.