Постанова № 66761825, 17.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 р. Справа № 804/1742/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-Дніпродзержинська ОДПІ, контролюючий орган, податковий орган, відповідач) із позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області №28436-17 від 17.09.2015 року.

Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Так, зокрема, позивач зауважує, що при винесенні даного рішення податковим органом порушено вимоги п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, а наведена у спірному рішенні сума грошового зобовязання по земельному податку є необгрунтованою, оскільки право оренди земельної ділянки у ОСОБА_2 припинилось 09.06.2011р. разом із відчуженням права власності на будівлю новому власнику ПАТ «Платинум Банк», який також почав сплачувати податок за земельну ділянку за кадастровим номером 1210400000:02:032:0034(загальною площею 0,5642 га), розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 37.

Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована правомірністю дій та рішень податкового органу. Так, відповідач зазначає, що нарахування ОСОБА_2 грошового зобовязання по сплаті земельного податку здійснено контролюючим органом правомірно, оскільки спірна земельна ділянка повернена ОСОБА_3 міській раді лише 09 вересня 2015 року, що засвідчено відповідним актом приймання-передачі. Підтвердженням дії Договору №02486 у 2015 році є інформація, надана Департаментом комунальної власності та земельних відносин ОСОБА_3 міської ради у листах №09-07/455 від 23.02.2015р. та №09-07/1922 від 22.07.2015р. «Про діючи станом на 01.01.2015 року договори оренди земельних ділянок по м.Дніпродзержинську». Сума грошового зобовязання позивача з орендної плати за земельну ділянку площею 0,5642 га визначена, виходячи з розміру діючої нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, отриманої від управління земельних ресурсів станом на 2015 рік, та на підставі статей 286, 288 Податкового кодексу України на 2015 рік (по 09.09.2015р. включно), та становить 147 484, 28 грн.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.09.2015р. ОСОБА_3 ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення №28436-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобовязання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» у розмірі 147 484, 28 грн.

Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення слугували наступні обставини.

На виконання рішення ОСОБА_3 міської ради від 24 червня 2005 року №569-19/ІV «Про набуття (припинення) юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення» 14.07.2005 року між ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди землі (зареєстровано за №02486 від 18.07.2005р.; далі-договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 37.

На підставі пункту 2.1 договору, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,5642 га. для фактичного розміщення багатофункціональної будівлі 0, 2243 га, під проходами, проїздками, площадками 0,3399 га.

Пунктом 2.2 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання договору становить 1 387 382, 41 грн.

Відповідно пункту 3.1 договір укладено на 49 років.

На підставі пункту 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду по фактичному розміщенню нежитлової будівлі.

За умовою пункту 12.1 вказаного договору він (договір) втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

У відповідності до положень п.п. 12.3, 12.4 договору визначено, що договір припиняється:

-у разі закінчення його строку;

-придбання орендарем земельної ділянки у власності;

- примусовий викуп (відчуження) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

-неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежить від Орендаря та Орендодавця (у разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України);

-ліквідація юридичної особи.

Підставою для розірвання договору є:

-взаємна згода сторін;

-припинення діяльності Орендаря;

-укладання договору оренди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України;

- за рішенням суду.

28.03.2014р. ОСОБА_2 звертався до Орендодавця із нотаріально посвідченою заявою про надання згоди на вилучення орендованої земельної ділянки на користь нового власника (ПАТ «Палтинум Банк»).

01.07.2015р. позивач повторно звернувся до ОСОБА_3 міської ради із запитом щодо отримання пояснень про причини не розірвання оренди землі, зважаючи на те, що платником отримано від контролюючого органу інформацію, що земельна ділянка, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 37 та станом на 01.07.2015р. не вилучена у ОСОБА_2, в той час як право власності на будівлю на даній земельній ділянці перейшло до нового власника (ПАТ «Палтинум Банк»).

28.08.2015р. за повторним зверненням позивача ОСОБА_3 міською ради було прийнято рішення № 1362-65/VI "Про набуття (припинення) прав на землю", у якому вирішено вилучити з користування у ОСОБА_2 відповідну земельну ділянку у звязку з відчуженням нерухомого майна та визнати таким, що втратив чинність пункт 15 додатка до рішення міської ради №569-19/VI від 24.06.2005р. та розірвати договір оренди земельної ділянки.

На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_3 міська рада (Орендодавець) та громадянин ОСОБА_2 (Орендар) уклали 09.09.2015р. угоду про розірвання договору про оренду землі №02486 від 18.07.2005р. та склали акт приймання-передачі земельної ділянки від 09.09.2015р., який є невідємною частиною даної угоди.

Як зазначила ОСОБА_3 ОДПІ у листі за №7983/8/07-03-17-03 від 04.12.2015р., від відділу Держземагенства у м.Дніпродзержинську ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області до ОДПІ надійшла інформація №0-425-0.3947/2-15 від 19.02.2015р. з переліком землекористувачів та площі їх земельних ділянок згідно з обліковими даними державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками.

Від Департаменту комунальної власності та земельних відносин ОСОБА_3 міської ради отримано лист №09-07/455 від 23.02.2015р. з переліком діючих договорів оренди земельних ділянок по м.Дніпродзержинську по фізичних особах. Вдруге від останнього отримано підтверджуючу інформацію щодо земель, які перебувають у користуванні громадянина ОСОБА_2, у листі №09-07/1922 від 22.07.2015.

За твердженням податкового органу сума грошового зобовязання позивача з орендної плати за земельну ділянку площею 0,5642 га визначена, виходячи з розміру діючої нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, отриманої від управління земельних ресурсів станом на 2015 рік, та на підставі статей 286, 288 Податкового кодексу України на 2015 рік (по 09.09.2015р. включно), та становить 147 484, 28 грн. (а саме: 5 701 043, 53 грн. х 3% х 1,249/365 днів х 252 дні = 147 484, 28 грн., де 1,249 - індекс споживчих цін за 2014 рік, визначений Державним агентством земельних ресурсів України на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, 252 - кількість днів фактичної дії Договору №02486 у 2015 році).

Не погодившись із винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача ОСОБА_4 управлінням ДФС у Дніпропетровській області та Державною фіскальною службою України були винесені рішення (зокрема - рішення №198/10/04-36-10-07-09 від 15.01.2016р. та рішення №2255/м/99-99-10-01-02-25 від 02.03.2016р.), якими скарги ОСОБА_2 залишені без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін.

Правомірність податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ за №28436-17 від 17.09.2015 року., є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним, а обєктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до пп.9.1.10 п. 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю є одним з загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 286.5 та 286.6 ст.286 Податкового кодексу України - нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

З матеріалів справи вбачається, що даний спір стосується питання щодо правомірності нарахування позивачу сум з орендної плати за земельну ділянку, якщо станом на звітний період - будівлі, які розташовані на вказаній земельній ділянці, знаходяться у власності іншої особи, а договір оренди землі не розірвано внаслідок бездіяльності, допущеної з боку ОСОБА_3 міської ради бездіяльності.

Вирішуючи спір щодо вірного та належного обчислення орендної плати за землю ОСОБА_2М, за 2015 рік, виходячи з факту набуття права власності на будівлі, що розташовані на даній земельній ділянці, іншою особою, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 8 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельне ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельної ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України).

Положеннями частин 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлена умова, відповідно якої, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положеннями статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жили будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на момент укладання договору оренди, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попередні орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Також, згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Положеннями пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент переходу права власності на багатофункціональну будівлю до ПАТ "Платинум Банк"), встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України закріплено, що податковий період, порядок обчислень орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, вимогами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою, плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Крім того, згідно з приписами пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення права власності на нерухоме майно у банку, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані таї будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на вказані норми законодавства, суд вважає, що право на земельну ділянку, у разі виникнення права власності на побудоване на ній майно, переходить "автоматично" безпосередньо в силу закону відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України незалежно від його оформлення.

При цьому при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (реєстрації права на нерухомість, про яку йдеться в пункті 287.6 статті 287 Податкового кодексу України), право попереднього власника або користувача також припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається.

Тобто в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти. Подальша реєстрація земельної ділянки та права на земельну ділянку повинні бути здійснені з метою запобігання спорам та створення можливості для наступного відчуження земельної ділянки за договором.

Оскільки судом встановлено, що:

- право приватної власності на багатофункціональну будівлю, яка розміщена на земельній ділянці за адресою: Дніпроптеровська область, м.Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 37 - зареєстровано за ПАТ "Платинум Банк" на підставі договору про іпотеку (ВСІ №704287, ВСІ №704288, реєстр №3385) від 04.08.2005р., що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав Обласного комунального підприємства «ОСОБА_3 бюро технічної інвентаризації за №30248841 від 09.06.2011р.;

- позивач неодноразово повідомляв ОСОБА_3 міську раду про перехід права власності на вказані будівлі до ПАТ "Платинум Банк", тобто про фактичне припинення користування ним земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Дніпроптеровська область, м.Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 37, з відповідним проханням про припинення (розірвання) договору оренди земельної ділянки за №02486 від 14.07.2005 року;

- не вчинення дій щодо остаточного задокументованого припинення договору оренди земельної ділянки відбулось не через бездіяльність позивача, а через зволікання Дніпропетровської міської ради;

- при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, -

суд вважає, що у податковому періоді, за який позивачу обчислено суму орендної плати за землю податковим повідомленням-рішенням №28436-17 від 17.09.2015 року, у позивача не було обов'язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що розташована за адресою: Дніпроптеровська область, м.Дніпродзержинськ, пр. Леніна, 37, через відсутність у нього об'єкта оподаткування та фактичне користування вказаною земельною ділянкою іншою особою.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних вище норм законодавства та встановлених судом обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, документально підтверджені, а оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність свого рішення та його відповідність нормам діючого законодавства України, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області №28436-17 від 17 вересня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4 управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39522811) на користь ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551, 20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня двадцять копійок).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1