Ухвала суду № 6675935, 06.10.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2009 року № 22а-16118/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченка С.І.

Довгополова О.М.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції,

на постанову господарського суду Закарпатської області від 17.10.2008р. у справі

за позовом Малого приватного підприємства «Карпати»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2007 року позивач - МПП «Карпати» звернувся в суд із позовом до відповідача - Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород. У позовній заяві просить визнати нечинним податкове повідомлення – рішення начальника Ужгородської МДПІ № 8684/23-0/20467094/278/2 від 25 жовтня 2007 року.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 17.10.2008 р. у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що актом перевірки № 63/23-0/20467094 від 12.06.2007 р. «Про результати виїзної планової перевірки МПП «Карпати» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 роки» встановлено, що МПП «Карпати» для нарахування земельного податку у 2005-2006 роках застосовувало ставки відповідно до ст. 11 Закону України «Про плату за землю», як за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, тоді як повинен був застосовувати ставки відповідно до ст. 9 Закону України «Про плату за землю», як за землі рекреаційного призначення, у зв’язку з чим податковим органом було донараховано МПП «Карпати» податкове зобов'язання по податку на землю у сумі 288 126,14 грн. За результатами розгляду акту перевірки Ужгородською МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.06.2007 року № 8684/23-0/20467094/278 про визначення МПП «Карпати» податкового зобов'язання по податку на землю у сумі 288126,14 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 144063,07 грн. Надаючи оцінку вказаному податковому повідомленні – рішенні, суд першої інстанції встановив, що позивачем за перевірений період 2005-2006 роки до податкового органу подавався податковий розрахунок земельного податку за дані звітні податкові періоди із земельної ділянки у розмірі 36,9 га., яка знаходиться у оренді на підставі даного Договору та до ____________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Карпинець І.В. ряд. ст. зв. № 2.11.5. суддя-доповідач Любашевський В.П.

справа № 14/267 /5008 справа № 22а-16118/08/9104.doc

вищезазначених розрахунків подавався додаток № 1, в якому зазначені відомості про наявність документів на землю, в яких, зокрема також зазначалось основне цільове призначення даної земельної ділянки - риборозведення. Розрахунок суми земельного податку здійснювався за ставкою 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, як за земельні ділянки, надані на землях водного фонду відповідно до ст.11 Закону України «Про плату за землю». Вимогами норм Земельного кодексу України передбачено, що віднесення землі до тієї чи іншої категорії здійснюється, зокрема органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться, зокрема органами місцевого самоврядування, які приймають рішення, зокрема про передачу цих земель у власність або надання у користування. Як встановлено з плану тимчасового землекористування, який є невід’ємною частиною укладеного Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08.08.1996 р. № 2, земельна ділянка розміром 32,6га є землями водного господарства, а земельної ділянки розміром 4,3 га категорія до якої вона віднесена - не зазначена. Із вищезазначеного та з урахуванням вимог ст. 60 Земельного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дана земельна ділянка розміром 4,3га може бути, як прибережна захисна смуга навколо, в даному випадку - Оріховицького озера, яке є предметом оренди згідно даного Договору та яка розташована уздовж урізу води, з правої сторони від озера. Тому, суд дійшов висновку що, як і дане озеро, так і вищезазначена земельна ділянка, як прибережна захисна смуга відносяться до земель водного фонду. Наведене, стало підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення – рішення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Закарпатської області від 17.10.2008 р. скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що згідно відповіді Ужгородського райвідділу земельних ресурсів від 01.06.07 р. вих. № 680/01.19, земельна ділянка площею 36,9 га, в тому числі 32,6 га під озерами, 2,6 га; чагарники, 1,7 га кам'янисті місця, якою користується МПП «Карпати» відповідно даних державного земельного кадастру, а саме даних звіту форми 6 ЗЕМ - дана земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення за межами населеного пункту с. Оріховиця.

Окрім вказаного, скаржник зазначає, що фактично нарахована сума земельного податку згідно поданого в Ужгородську МДПІ розрахунку на 2005 та 2006 роки МПП «Карпати» за земельну ділянку площею 36,9 га становить 840,71 грн. та 884,49 грн. Фактично сплачено земельного податку в 2005 році 870,0 грн. та в 2006 році 867,81 грн. Перевіркою встановлено, що підприємство для нарахування земельного податку застосувало ставки відповідно до статті 11 Закону України «Про плату за землю» - за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, тобто 23,97 грн. за 1 га на 2005 та 2006 роки. Таким чином, МПП «Карпати» порушено ст.2, ст.5., ст.9 Закону України «Про плату за землю». Отже, податкове повідомлення - рішення від 25.10.2007 року № 8684/23-0/23-0/20467094/278/2 є законними та обґрунтованими.

З’ясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 50 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

В силу ч. 1 ст. 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації.

Як встановлено при розгляді справи, основним цільовим використанням МПП «Карпати» земельної ділянки у розмірі 32,6 га., на якій розташоване Оріховицьке озеро, є розведення риби, що передбачено умовами п.п. 1.2 п. 1 даного Договору. Передача іншої земельної ділянки в розмірі 4,3 га була зумовлена, як для відновлення зони відпочинку. Разом з тим, будь-які докази, які б підтверджували факт наявності навколо даного озера та на даній земельній ділянці - зони відпочинку, у матеріалах справи відсутні. Дана земельна ділянка розміром 4,3 га зайнята: чагарниками - площею розміром 2,6 га та кам'янистими місцями - площею розміром 1,7 га, що вбачається з листа Ужгородського районного відділу земельних ресурсів від 02.07.2004 р. за № 1198/03-1. Віднесення, як об’єкту - Оріховицького озера до водного об’єкту та водогосподарської споруди даного об’єкту - дамби, також підтверджується листом Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству від 19.12.2003р. №10/5-1091. З даного можна зробити висновок, що і земельна ділянка розміром 4,3 га, зайнята: чагарниками - площею розміром 2,6 га та кам'янистими місцями - площею розміром 1,7 га, також є невід’ємною частиною даного водного об’єкту.

Посилання відповідача та його представника на ту обставину, що для визначення ставки земельного податку із земельної ділянки розміром 36,9 га було взято за основу дані Державного земельного кадастру, за яким дана земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення, судом не приймається до уваги з тих підстав, що дані державного земельного кадастру застосовуються для визначення земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачами, тоді як для сплати орендної плати, розмір якої не може бути менший за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» береться за основу укладений договір оренди такої земельної ділянки, в якому, зокрема зазначається категорія даної земельної ділянки та її цільове призначення.

Таким чином, доводи апелянта, що земельна ділянка розміром 36,9 га. може бути віднесена до земель рекреаційного призначення є безпідставними.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст..200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 17.10.2008р. у справі № 14/267 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

О.М. Довгополов

Повний текст ухвали

виготовлено та підписано

09.10.2009 р.