Ухвала суду № 6675107, 21.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-28181/08

№ 13/42 (2а-3966/08) Головуючий у 1 інстанції Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.

Демченко Т.І.

за участю:

представника відповідача – Васька Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003533500/0,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат-2000» (далі – позивач, ТОВ «Карат-2000») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003533500/0 від 01.08.2007 року, яке було прийняте на підставі акту невиїзної документальної перевірки позивача № 70/35-40/30181625 від 13.07.2007 року, на предмет дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Нетис-Уно» за червень 2006 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність з боку підприємства порушень податкового законодавства при здійсненні ним господарської діяльності у взаємовідносинах з ТОВ «Нетис-Уно», а тому застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій вважає безпідставним за відсутності наявних порушень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року позовні вимоги ТОВ «Карат-2000» задоволено повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі № 0003533500/0 від 01.08.2007 року щодо нарахування ТОВ «Карат-2000» податку на додану вартість в розмірі 18 116,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 058,45 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2006 року було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Нетис-Уно», у зв’язку з чим податкові накладні, видані цим підприємством, є недійсними, а відтак не були прийняті відповідачем в якості доказу податкового кредиту за червень 2006 року.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, осіб, які з’явилися до суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 05.02.2007 року по 13.07.2007 рік посадовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Карат-2000», з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Нетис-Уно» за червень 2006 року.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем у червні 2006 року було занижено ПДВ на загальну суму 18 116,89 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 70/35-40/30181625 від 13.07.2007 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання, що становить – 18 116,89 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 058,45 грн..

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вказуючи на його протиправність в частині невідповідності вимогам податкового законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі по тексту – Закон №168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 7.4.5. Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп . 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, саме податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, щ між позивачем та ТОВ «Нетис-Уно» було укладено договір поставки товару № 05/0506 від 05.05.2006 року. (а.с. 16-17).

Відповідно до абз. 3.1.1 п.п. 3.1 п.3 даного Договору, ТОВ «Нетис-Уно» зобов’язувалося передати у власність ТОВ «Карат-2000» обчислювальну техніку та комплектуючі, програмне забезпечення та його супроводження, послуги по встановленню та розробці різноманітних систем із використанням найостанніших досягнень у галузі електронної та обчислювальної техніки, обладнання для офісів, та інші товари народного споживання, відповідно до додатків до Договору або рахунків-фактури, а позивач в свою чергу зобов’язувався прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Нетис-Уно» виписало ТОВ «Карат-2000» видаткові накладні на загальну суму 108 701,34 грн., в тому числі ПДВ в сумі 18 116,89 грн. (а.с. 32-36) та податкові накладні на загальну суму 108 701,34 грн., в тому числі ПДВ в сумі 18 116,89 грн.(а.с. 21-31).

Відповідно до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

В своїх запереченням відповідач посилається на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2006 року, яким було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Нетис-Уно», а саме: Статут підприємства, свідоцтво про його державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію в якості платника ПДВ, з моменту їх державної реєстрації.

Підставою для винесення вказаного судового рішення стали пояснення громадянина Мамайсура В.М., який пояснив, що за винагороду зареєстрував ТОВ «Нетис-Уно», проте не мав наміру займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства.

У відповідності до ч. 3 ст. 92 ЦК України особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Враховуючи те, що податкові та видаткові накладні були видані ТОВ «Нетис-Уно» в червні 2006 року, а судове рішення, на яке посилається апелянт, прийняте 15 серпня 2006 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не знав та не міг знати про те, що виписуючи вказану податкову накладну ТОВ «Нетис-Уно» діяло поза межами своєї компетенції, оскільки на момент укладення договору поставки, установчі документи вказаного контрагента були чинними та зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Крім того слід зазначити, податкова накладна у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України є правочином.

Правочин є недійсним в силу вимог закону та не потребує визнання його таким в судовому порядку у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, якщо в момент вчинення такого правочину не було дотримано вимог, встановлених ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідач, як на підставу недійсності правочину, фактично посилається на недотримання в момент його вчинення вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК Украни. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним у звязку із відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності особи на вчинення правочину – лише в судовому порядку.

ДПІ в Солом’янському районі, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що виписані ТОВ «Нетис-Уно» податкові та видаткові накладні є нечинними чи визнані недійсними в судовому порядку.

За таких обставин, судова колегія виходить з того, що вказані накладні є чинними, а висновки акту про їх недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Зважаючи на те, що при проведенні перевірки ДПІ в Солом’янському районі дійшла помилкового висновку про непідтвердження позивачем податкового кредиту на суму 18 116,89 грн., колегія суддів вважає, що акт, складений за результатами її проведення, не може використовуватися в якості доказу як такий, що не знайшов свого підтвердження при розгляді даної справи.

Оскільки акт документальної перевірки, є таким, що втратив значимість як носій доказової інформації – податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003533500/0 від 01.08.2007 року слід визнати недійсним.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року – залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

В.П. Мельничук

Повний текст ухвали складено та підписано - 26.10.09.