Ухвала суду № 66744878, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/13810/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року

у справі № 1170/2а-2828/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга» (далі - позивач, ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга») звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач 1, ОДПІ), Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області (далі - відповідач 2, орган державного казначейства) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 18 липня 2011 року № 0000502350, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2009 року на 64167,00 грн., та стягнення зазначеної суми бюджетного відшкодування з ПДВ з державного бюджету.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року позов задоволено повністю: податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року № 0000502350 визнано нечинним; з Державного бюджету України на корить ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга» стягнуто суму ПДВ в розмірі 64167,00 грн. та присуджено судові витрати в розмірі 645,07 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 липня 2011 року № 0000502350; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою прийняття ОДПІ податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений у акті від 11 липня 2011 року № 617/23-50/14372024 про результати невиїзної перевірки ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга» (код 14372024) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2009 року, з урахуванням відповідей, отриманих від інших ДПІ щодо проведення перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг). Згідно з висновком цього акту позивачем порушено норми п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2009 року в розмірі 64166,67 грн. Цей висновок обґрунтований посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо неможливості провести зустрічну перевірку ТОВ «Сітез» (3-я ланки у ланцюгу постачальників), у зв'язку з тим, що вказане товариство згідно з даними ЄДР за місцезнаходженням відсутнє та не має статусу платника ПДВ (згідно бази даних АРМ «Облік» свідоцтво ПДВ ТОВ «Сітез» анульовано 29 квітня 2010 року). При цьому перевіркою відхилень задекларованих даних позивачем не встановлено.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову вмотивований тим, що порушення податкової та господарської дисципліни постачальниками у ланцюгу постачання несе негативні наслідки лише для цих осіб та, з огляду на підтвердження в судовому процесі реальності господарських операцій щодо придбання товару (авіаційного обладнання), фінансові показники яких вплинули на розмір від'ємного значення суми ПДВ, яка позивачем була заявлена до бюджетного відшкодування, зменшення ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга» суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції, перевіривши обставини, на підставі оцінки яких суд першої інстанції задовольнив позов ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга» щодо скасування податкового повідомлення - рішення, підтвердив їх та одночасно, крім іншого зазначив, що при розгляді позову в частині вимог про стягнення бюджетного відшкодування суд першої інстанції не врахував, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено право платника податків звертатися до суду з позовом про стягнення бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

При цьому норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Суди першої та апеляційної інстанцій, зробивши з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про відсутність підстав для відшкодування ПДВ з бюджету, а саме: податкової накладної, видаткової накладної, платіжного доручення, а також акту перевірки від 22 вересня 2009 року № 78/23-50/28/14372024, яким була підтверджена заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 64166,67 грн., сформована за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Авіасервіс-Київ», - встановили факт поставки товарів (послуг) від цього постачальника на адресу позивача та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

В той же час, визнаючи юридичне значення податкової накладної та факт сплати позивачем суми ПДВ в ціні придбаного товару постачальнику, як підстави для бюджетного відшкодування, суд першої інстанції не звернув увагу, що належним способом захисту в судовому порядку порушеного права платника податку на отримання бюджетної відшкодування з ПДВ є вимога до контролюючого органу про зобов'язання надати органу державного казначейства висновок про суми ПДВ, належні до відшкодування.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в постанові від 16 вересня 2015 року № 21-881а15, у якій зазначено, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Відтак, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ правильним способом захисту платника податку є вимога про зобов'язання ДПІ до виконання покладених на неї Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, оскільки висновок суду апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні касаційної скарги ПАТ «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга» слід відмовити.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі № 1170/2а-2828/11залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна