Ухвала суду № 6673992, 21.10.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції – Па пазова Г.П.

суддя – доповідач – Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

« 21 » жовтня 2009 року справа № 2а-9117/09/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Малашкевича С.А., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання Даниловій Д.С.

за участю представників сторін :

від позивача – Волков Г.В. – довір. від 12.01.2009 року б/н

від відповідача – Гришакова Н.Є. – довір. від 10.01.2009 року № 8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 31.08.2009 року

у справі № 2а-9117/09/0570

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Квітень”

до відповідача Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Квітень” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 21.01.2008 року № 0000161510/0, від 30.05.2008 року № 0000022320/1, від 20.06.2008 року № 0000032344/01, від 11.12.2008 року № 0002111510/1, від 24.11.2008 року № 0001831510/0, від 27.03.2009 року № 0000061510/2, від 02.04.2009 року № 0000072344/1, від 20.05.2009 року № 0001591510/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі № 2а-9117/09/0570 (суддя Папазова Г.П.) позовна заява задоволена.

Приймаючи постанову адміністративний суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що податкові повідомлення – рішення, які оспорювались, прийняті по встановленому факту порушення вимог Закону України “Про податок на додану варість”, в межах повноважень, наданих податковим органам, та у спосіб, передбачений Законом.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Квітень” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31132432, є платником податку на додану вартість з 18 жовтня 2000 року, свідоцтво № 00130447, перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя.

Згідно акту № 323/23-4/31132432 від 10.02.2009р. про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за грудень 2008р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р., встановлене завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2008р. на суму 115959 грн. та завищення від’ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у грудні 2008р. в сумі 70935 грн. Перевіркою підтверджене відображене підприємством у декларації за грудень 2008р. бюджетне відшкодування у сумі 8545 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002111510/1 від 11.12.2008р. зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до акту невиїзної (камеральної) перевірки № 16/15-213-31132432 від 07.10.2008р., під час якої встановлене порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого товариством завищена заявлену сума ПДВ, заявлена до відшкодування, по податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008р. - 269261 грн.

В порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Квітень” зависило від’ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, у липні 2008р. на 269261 грн. Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, без урахування результатів зустрічних перевірок постачальників, по податковій декларації з ПДВ за липень 2008р.складає 00,00 грн.

Відповідно до акту невиїзної (камеральної) перевірки № 1/15-213-31132432 від 08.01.2009р. винесено податкове повідомленням-рішенням № 0000061510 від 27.03.2009р., яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В висновку акту зазначено, що товариством завишена сума бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 93766 грн., задекларованого платником у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів, у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2008р.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001591510/0 від 20.05.2009р. зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до акту невиїзної (камеральної) перевірки № 41/15-113-31132432 від 19.05.2009р.

Згідно висновку акту перевірки під час перевірки встановлене завищення суми ПДВ, заявленого до відшкодування, в сумі 81736 грн., задекларованого платником у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів, у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009р.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено у акті перевірки № 2607/23-4/31132432 від 23.09.2008 року, між ТОВ “Квітень” та ТОВ “Майстер – Фінанси” укладений договір № 1-ФОН/577 від 05.07.2007 року, відповідно до якого ТОВ “Майстер-Фінанс” є Управителем, а ТОВ “Квітень”є Забудовником.

За умовами договору Управитель з використанням залучених ним шляхом емісії сертифікатів ФОН та створення Фонду операцій з нерухомістю “Піонер” в довірчу власність коштів здійснює фінансування.

Забудовник зобов'язується збудувати (організувати спорудження) об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування у складі цього об'єкту в довірчу власність Управителю ФОН.

Об'єктом будівництва є житловий комплекс з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників,141а в м. Маріуполі.

За умовами наведеного договору, фінансування спорудження об'єкту будівництва здійснюється Управителем на підставі виставлених Забудовником рахунків.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування є, на думку податкового органу, нікчемність правочину від 05 липня 2007 року, тобто правочину, який порушує публічний порядок, внаслідок чого позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по будівництву житлового комплексу, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Податковим органом проведена документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ “Квітень” за жовтень 2007р.

За результатами перевірки складений акт від 28.12.2007 року № 8/15-213/31132432 та на підставі цього акту винесене податкове повідомлення-рішення № 0000161510/0 від 21.01.2008року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до висновку вищезазначеного акту податковим органом встановлено, що в порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” товариством завищене від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань податкового кредиту за вересень 2007р. на 18112 грн. та завищена сума ПДВ, заявлена до відшкодування, за жовтень 2007р. на суму 18112 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000022320/1 від 30.05.2008р. зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до акту виїзної позапланової перевірки від 18.04.08р. № 989/23-4/31132432 за період з 01.10.2007р. по 31.01.2008р., під час якої встановлене порушення вимог п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого товариством завищена сума ПДВ, заявлена до відшкодування, за листопад 2007р. на суму 34372 грн., за грудень 2007р. – на суму 39276 грн., за січень 2008р. на суму 35288 грн.; завищена сума різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за жовтень 2007р. – 41787 грн., листопад 2007р. - 39276 грн., за грудень 2007р. - 27873 грн., за січень 2008р. - 51084 грн. та завищена суму залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у листопаді 2007р. на суму 7415 грн.

Згідно акту № 1398/23-4/31132432 від 27.05.2008р. про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за період 01.02.2008р. по 29.02.2008р., встановлене, що в порушення вимог п.п.5.1.20 п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Квітень” зависило заявлену до відшкодування суму ПДВ по податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008р. на суму 51084 грн.; в порушення вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищене від’ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на 51084 грн. На підставі цього винесене податкове повідомлення-рішення № 0000032344/1 від 20.06.2008р..

Як зазначено в акті № 21/15-213-31132432 від 19.11.2008р. про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, під час перевірки встановлене порушення вимог п.п. 3.1 п. 3 Наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005р. в частині надання копій первинних документів, що підтверджують факт оплати товарів (послуг) основним постачальникам, та копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно висновку акту перевірки, на підставі п.п. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про порядок погашення зобов’язапь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 161304 грн., на підставі чого винесене податкове повідомлення-рішення № 0001831510/0 від 24.11.2008р.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між ТОВ “Квітень” та ТОВ “Майстер - Буд – Південь” укладений договір від 16.05.2007 р. № 14, відповідно до якого ТОВ “Квітень” є Замовником, а ТОВ “Майстер-Буд-Південь” є Генпідрядником.

Відповідно до даного договору Генпідрядник зобов'язаний на свій ризик власними та/або залученими силами та коштами за замовленням виконати та здати Замовнику будівельні роботи по возведенню “Житловий комплекс з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників, 141а в м. Маріуполі” у відповідності з проектно-кошторисною документацією, враховуючи можливі роботи, необхідні для повного спорудження об'єкту, вводу в експлуатацію та нормального його експлуатування.

Генпідрядник зобов'язаний повністю завершити роботи та передати результати Замовнику у термін, встановлений графіком виробництва робіт.

Для встановлення вартості виконаних підрядних робіт Генпідрядником надається Замовнику не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

Сплата виконаних підрядних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту надання довідки КБ-3, але не раніше 4 числа місяця, наступного за звітним.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі – суб”єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції щодо контролю відносно суб”єктів господарювання у сфері оподаткування.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу норм зазначеної норми Закону вбачається, що вона не пов'язують відсутність права у платника податку на нарахування податкового кредиту із нікчемністю право чину та відповідачем не доведено, що здійснені позивачем оподатковувані операції не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст. 3 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” його норми спрямовані на створення системи фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю.

Це законодавчо забезпечує реалізацію суб'єктами господарської діяльності відповідних схем залучення коштів фізичних та юридичних осіб у довірче управління з наступним їх спрямуванням на будівництво житла.

Відповідно до ст. 4 та ст. 9 зазначеного Закону України забудовником може бути особа, яка відповідно до чинного законодавства має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем.

Фінансова установа (управитель) укладає з забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам фонду фінансування будівництва (ФФБ) на умовах, визначених цим Законом та Правилами ФФБ.

У разі інвестування забудовником коштів у об'єкт будівництва, він відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" повинен укласти з фінансовою установою договір управління майном, договір про участь у ФФБ та виконувати Правила ФФБ, які визначає фінансова установа - управитель.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління.

Таким чином, у разі інвестування та фінансування будівництва житла фізичними та юридичними особами, на суб'єктів таких взаємовідносин норми Закону України "Про інвестиційну діяльність" не розповсюджуються.

Відповідно до ст. 317 Господарського кодексу України договори на капітальне будівництво відносяться до договорів підряду.

Сторони договору підряду на капітальне будівництво, порядок укладання та порядок розрахунків за таким договором визначені у главі 33 "Капітальне будівництво" Господарського кодексу України.

Таким чином, висновки відповідача щодо того, що договір, укладений між позивачем та ТОВ “Майстер-Буд-Південь” виходить за рамки договору фінансування будівництва та не відповідає вимогам ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" є помилковим, оскільки відповідачем всебічно не з'ясовано дійсних обставин та правовідносин сторін, тому він дійшов суперечливих висновків щодо правової природи договорів, що укладені між позивачем та його контрагентами, та належно не дослідив наявність тих обставин, які є підставою для визнання спірних договорів нікчемними.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що ці договори не є інвестиційними договорами, а тому недодержання вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" під час їх укладення не може бути підставою для визнання їх нікчемними.

Оскільки посилання відповідача на нікчемність договорів є безпідставним, укладені позивачем договори з контрагентами направлені на реальне виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 4 Житлового кодексу України встановлено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до статті 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Таким чином, вимоги пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" можуть застосовуватися тільки відносно операцій з об'єктами, які відповідають за своїми ознаками к об'єктам житлового фонду, а саме - уявляють собою капітальні споруди, збудовані з дотриманням вимог законодавства і придатні для постійного в них проживання.

Відповідачем під час позапланових перевірок ТОВ “Квітень” не встановлений факт наявності об'єктів, які відповідають за своїми ознаками об'єктам житлового фонду.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо затримки відшкодування сум ПДВ позивачу по декларації за жовтень 2006 року відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись с. 7 Закону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 3, ст. 9, ст. 17, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі № 2а-9117/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі № 2а-9117/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Квітень” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання протиправними дій та визнання недійсними податкових повідомлень – рішень - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.10.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 23.10.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді С.А.Малашкевич

В.П.Юрченко