Ухвала суду № 6673938, 06.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції – Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

06 листопада 2009 року справа №2а-88/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Безруковій В.М. за участю представників: від позивача: Чмелевська М.О. – довіреність від 28.10.09р. від відповідача: Лук’янець В.В. – довіреність від 08.09.09р. Ярмонова О.Г. – довіреність від 21.09.09р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкова інспекції у м. Авдіївці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі №2а-88/08/0570 (суддя Кониченко О.М. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький шиноремонтний завод» до Державної податкова інспекції у м. Авдіївці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000272342/2 від 25.06.2007р. ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року по справі №2а-88/08/0570 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький шиноремонтний завод» до Державної податкова інспекції у м. Авдіївці, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000272342/2 від 25.06.2007року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 28975грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14488 грн., разом 43463 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у м. Авдіївці просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач під час апеляційного розгляду справи та в письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 30.09.2006р., за результатами якої складений акт від 12.03.2007р. № 39/23/31972218 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2007р. №0000272342/0, яким відповідачем згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 43463 грн. утому числі за основним платежем 28975 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14488грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Підставою для донарахування суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4-му кварталі 2005р. до рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларації віднесено суму 119700грн., яка не підтверджена відповідними документами.

Відповідач зазначив, що в ході попередньої перевірки позивача за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р. була перевірена декларація за 9 місяців 2005року ( вхід. № 7644 від 20.12.2005) згідно з якою дані в стр. 05.2. були відсутні. За результатами перевірки не встановлено завищення сум податкових зобов'язань заявлених у податкових деклараціях з податку на прибуток за вказаний період.

З огляду на повноту надання підприємством під час попередньої перевірки документів про валові витрати та відсутність заперечень посадових осіб щодо викладеного в акті попередньої перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що підприємством у ході поточної перевірки документально не підтверджені валові витрати по ряд. 05.2 декларації про прибуток підприємства за 2005р. у сумі 119700грн.

11а підставі акта перевірки за всіма виявленими перевіркою фактами порушень податкового законодавства відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 26 березня 2007р. № 0000272342/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 327953 грн., за штрафними санкціями -112789 грн.

Позивач звертався зі скаргою про скасування вищенаведеного повідомлення рішення, але ДПІ у м. Авдіївці залишила скаргу без задоволення, про що прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги № 3742/10/25-013-2 від 23.04.2007р.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Донецької області скасувала прийняті ДПІ у м. Авдіївці податкові повідомлення - рішення частково, у сумі 298978грн., за основним платежем та 98301грн. за штрафними санкціями, донарахованих по іншим фактам порушень. Під час розгляду повторної скарги з питання завищення валових витрат за 2005р. по рядку 05.2 декларації з податку на прибуток на суму 119704,08 грн. ДПА у Донецької області листом № 9313/10/25-013-2 від 13.06.2007р. доручила ДПІ у м. Авдіївці провести позапланову перевірку з питання правильності віднесення до валових витрат у сумі 119700 грн., які відображені у декларації з податку на прибуток підприємства по рядку 05.2. «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»., за результатами якої складена довідка від 19.06.2007р. У розділі 3.1.1. довідки представниками відповідача встановлено, що до ряд. 05.2 декларації з податку на прибуток за 2005р. віднесено 115.9 тис. грн. від загальної суми 138.4 тис. грн. курсової різниці, що утворилася у листопаді 2004р. у зв'язку з погашенням підприємством кредиторської заборгованості за імпортним контрактом №ТЛ -0706 від 07.06.2002 р. з контрагентом «SWS Handelsgesellscaf mbH». При перевірці первинних документів (платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 22.11.2004р., меморіальний валютний ордер № 32-24 від 22.11.2004р., картка рахунку № 632 „контрагенти" «SWS Handelsgesellscaf mbH» за 01.11.2004р. - 31.12.2004р.) встановлено, що підприємством проведено сплату по кредиторській заборгованості перед «SWS Handelsgesellscaf mbH» у сумі 87990,35євро. Операційна курсова різниця по контракту № ТЛ -0706 від 07.06.2002р. станом на 22.11.2004 р. склала «-» 138 357.08 грн.

З посиланням на положення абз. 4 пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємств, затверджений наказом ДПА України № 593 від 10.12.2003 р. перевіряючи погоджують включення до валових витрат платника податків по Декларації з податку на прибуток підприємства сум валових витрат, понесених від операцій з операційною курсовою різницею по ряд. 04.12 «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.1 1» та враховується у загальну суму валових витрат по ряд. 04 Декларації з податку на прибуток підприємства.

Зазначені в довідці обставини повністю підтверджені висновком експерта.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, на порушення вимог якого зазначено в акті перевірки, встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначено у п.7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно до п.п.7.3.3 якої (в редакції, до набрання чинності Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 24 грудня 2002 року N 349-IV) будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

У разі коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 349-IV від 24.12.2002 підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 був викладений в новій редакції, за приписами якої балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Однак, пунктом 8 частини 2 “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"24 грудня 2002 року N 349-IV” встановлено, що визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки заборгованість, з якої у листопаді 2004р. визначена курсова різниця, виникла у липні 2002р., то визначення курсової різниці за контрактом №ТЛ-0706 від 07.06.2002р. та її відображення у податковому обліку, повинно відбуватися за правилами, передбаченими п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, до набрання чинності Закону України “ Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 24 грудня 2002 року N 349-IV.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача внаслідок придбання технологічної лінії для холодного відновлення шин вантажних автомобілів перед постачальником - нерезидентом «SWS Handelsgesellscaf mbH» по контракту № ТЛ - 0706 від 07.06.2002 р. станом на 01.11.2004р. утворилася кредиторська заборгованість у сумі 87990,35 євро. Сторони не заперечують про фактичне отримання та оприбуткування позивачем імпортованого товару, що свідчить про його використання у господарській діяльності.

В результаті погашення 22.11.2004р. заборгованості за цим контрактом, позивач внаслідок збільшення курсу євро, отримав збиток у сумі 138357,08грн. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у періоді, в якому відбулося погашення заборгованості (листопад 2004р.). позивач мав право віднести до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток підприємств за 11 місяців 2004р. суму курсової різниці - 138357,08 грн.

Відповідно до даних декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2004р., а також розшифровки валових витрат за 11 місяців 2004р. сума курсової різниці, за погашений 22.11.04р. залишок заборгованості за Контрактом №ТЛ - 0706 від 07.06.02р. по рядку 04.12 Декларації у складі задекларованої суми, не врахована.

У п.5.1. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відобразивши суму курсової різниці" у складі валових витрат як виправлення помилки минулих періодів у наступних податкових деклараціях, позивач діяв у відповідності до наведених норм права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкова інспекції у м. Авдіївці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009року по справі №2а-88/08/0570 - залишити без задоволення.

Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року по справі №2а-88/08/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 листопада 2009 року . Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 11 листопада 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.