Ухвала суду № 66736445, 17.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 757/2533/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/4624/2017Головуючий у суді першої інстанції - Москаленко К.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив:визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію, поширену через сторінку у соціальній мережі Facebоок, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) від ІНФОРМАЦІЯ_2: «Автором поправки в бюджет, про яку я писав вчора за інформацією багатьох джерел є ОСОБА_7».

Зобов'язати ОСОБА_6 протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили спростувати недостовірну та принижуючу честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію, викладену в мережі Інтернет на сторінці у соціальній мережі Facebоок, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) від ІНФОРМАЦІЯ_2 тим самим способом - в мережі Інтернет на сторінці у соціальній мережі Facebоок, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), вказавши: «вважати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію, викладену мною, ОСОБА_6, на своїй сторінці у соціальній мережі Facebоок ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свої вимоги мотивував тим, що 04.01.2016 на сторінці у соціальній мережі Facebоок, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) розміщено повідомлення, яке містило, у тому числі, нижчевикладену інформацію, яка безпосередньо стосується позивача:

«Не хотів починати рік із зради, але куди дітися, якщо тут зрадіще»...цей самий пункт відтерміновує на рік початок дії нової системи фінансового контролю, яка передбачена Законом Про запобігання корупції і яка вводиться в дію рішенням НАЗК...»

ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказаній вище сторінці у соціальній мережі Facebоок, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_6 також була розміщена інформація, яка безпосередньо стосується позивача, а саме: «Автором поправки в бюджет, про яку я писав вчора за інформацією багатьох джерел є ОСОБА_7».

« саме електронне декларування, а не фізичний початок роботи НАЗК є нашим головним обов'язком перед ЄС в частині отримання безвізового режиму.»

«Історія з «відтермінуванням» електронного декларування показала наскільки страшним та небезпечним в очах деяких може бути Національне агентство запобігання корупції».

Посилаючись на те, що поширена інформація є неправдивою та порочить честь і гідність позивача, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2017 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та його представника, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представників позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи позов беззадоволення суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності заявлених вимог.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 04.01.2016 на сторінці у соціальній мережі Facebоок, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) була поширена інформація наступного змісту: «Не хотів починати рік із зради, але куди дітися, якщо тут зрадіще».... цей самий пункт відтерміновує на рік початок дії нової системи фінансового контролю, яка передбачена Законом Про запобігання корупції і яка вводиться в дію рішенням НАЗК...»

Крім того, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказаній вище сторінці у соціальній мережі Facebоок, зареєстрованій на ім'я ОСОБА_6 також була розміщена інформація наступного змісту:

«Автором поправки в бюджет, про яку я писав вчора за інформацією багатьох джерел є ОСОБА_7».

« саме електронне декларування, а не фізичний початок роботи НАЗК є нашим головним обов'язком перед ЄС в частині отримання безвізового режиму.»

«Історія з «відтермінуванням» електронного декларування показала наскільки страшним та небезпечним в очах деяких може бути Національне агентство запобігання корупції».

Згідно ст. 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 68 Конституції Україникожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував, що відповідачем на сторінці соціальної мережі Facebоок було поширено інформацію, стосовно нього, яка на його думку порушує його особисті немайнові права.

Згідност. 10 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року у п. 15 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Поширення інформації - це опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Позивач зазначає, що відомості поширені про нього не відповідають дійсності, ганьблять його честь та гідність.

Судом встановлено, що позивач на момент публікації інформації обіймав посаду народного депутата України.

Під час пленарного засідання Комітету з питань бюджету Верховної Ради України від 24.12.2015 позивач оголосив пропозицію щодо відтермінування введення електронного декларування, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що дана інформація є недостовірною.

Недостовірна інформація - це інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 201 ЦК Україниособистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Статею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи, що опублікована фраза відповідача не містить жодних негативних відомостей, які б стосувалися особи позивача, а є оціночним судженням у розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію».

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно ст. 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Отже, врахувавши все вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширенні інформації, яка відповідно до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право та позивачем не надано суду доказів, що внаслідок поширення зазначених в позовній заяві відомостей, позивачу завдана шкода відповідним особистим немайновим благам.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, також слід зазначити, що викладені в апеляційній скарзі доводи позивача були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та на законність рішення суду не впливають.

Разом з цим, слід наголосити, що позивач на момент публікації інформації обіймав посаду народного депутата України, тобто був публічною особою, а отже межа допустимої критики щодо позивача є значно ширшою ніж окремої пересічної особи.

Так, статтями 3, 4, 6 Декларації про свободу дебатів у засобах масової інформації, схвалену 12.02.2004 на 872-му засіданні Комітету і Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), передбачено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

Нормами Декларації передбачено, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва