Ухвала суду № 6673074, 03.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2009 року справа № 2а-5691/08/1270

зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О. за участю представників: від позивача: Домніна М.В. за дов. від 8 січня 2009 року від відповідача не з’явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південне” на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року (у повному обсязі постанова складена 30 грудня 2008 року) по адміністративній справі № 2а-5691/08/1270 (суддя Качуріна Л.С.) за позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Товариства з обмеженою відповідальністю „Південне” про стягнення суми податкового боргу, - ВСТАНОВИЛА: Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року по справі № 5691/08/1270 (арк. справи 77-79) були задоволені позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Свердловську до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південне” про стягнення суми податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку, який виник в період з 02 березня 2007 року по 08 січня 2008 року у розмірі 45182,96 грн., шляхом звернення стягнення на активи боржника. Відповідач, не погодившись із прийнятою Луганським окружним адміністративним судом постановою надав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду (арк. справи 87-89) та, посилаючись на порушення судом першої інстанції приписів пункту 1.6. статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, якими передбачено можливість звернення стягнення на активи платника у випадку неузгодженості суми податкового боргу, просив скасувати постанову у справі № 5691/08/1270 та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю „Південне” є юридичною особою, обліковується в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00846955, зареєстровано та обліковується як платник податків у Державній податковій інспекції м. Свердловська (арк. справи 4-18). 30 січня 2007 року відповідачем був наданий до податкового органу податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2007 рік № 695 (арк. справи 31-32), яким було визначено суму податкових зобов’язань з фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 13333,00 грн. Внаслідок проведення невиїзної перевірки своєчасності внесення до бюджету сум фіксованого сільськогосподарського податку, результати якої викладені в Акту перевірки № 269-15-20-00846955 від 16 квітня 2007 року, позивачем було встановлено несвоєчасність сплати позивачем фіксованого сільськогосподарського податку. На підставі висновків викладених в Акту перевірки № 269-15-20-00846955 від 16 квітня 2007 року позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000144/1840/0 від 24 квітня 2007 року (арк. справи 22), № 000145/1840/0 від 24 квітня 2007 року (арк. справи 23), 3 000146/1840/0 від 24 квітня 2007 року (арк. справи 24) якими до відповідача були застосовані штрафні санкції в сумі відповідно 44210,50 грн., 2359,98 грн., 1464,98 грн. на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки № 1132/15-20-00846955 від 24 вересня 2007 року (арк. справи 20) позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000818/140/0 від 25 вересня 2007 року, яким до відповідача були застосовані штрафні санкції в сумі 4,38 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.

Відповідно до акту звіряння сум податкової заборгованості (арк. справи 67), підписаного позивачем та відповідачем сума податкового боргу станом на 17 листопада 2008 року складає: 42351,22 грн., з яких 2619,98 грн. – сума нарахованої пені, 39731,24 грн. – сума основного боргу.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Зазначеним законом визначені повноваження контролюючого органу здійснювати заходи з погашення боргу перед державним бюджетом України.

Порядок вчинення податковим органом дій, направлених на стягнення з платника податків суми податкового боргу, та джерела погашення податкового боргу встановлені положеннями статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 цього закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Підпунктом 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Відповідно до наявних в матеріалах справи, позивачем було направлено відповідачу першу та другу податкові вимоги № 1/298 від 13 червня 203 року (арк.. справи 44) та № 2/431 від 05 листопада 2003 року (арк. справи 45). Якими підтверджується, що протягом періоду часу з моменту винесення другої податкової вимоги сума податкового боргу відповідача, що виникла на момент прийняття цієї податкової вимоги, до часу виникнення заборгованості що є предметом цього спору не припинялася. Зазначене підтверджує виконання податковим органом вимог приписів підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги посилання апелянта на неможливість застосування такого способу примусового погашення податкового боргу, як звернення стягнення на його активи із посиланнями на пункт 1.6 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якими визначено, що примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. У зв'язку з чим, апелянт зазначає про можливість застосування підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного закону лише до тих платників податків, сума податкового боргу яких є неузгодженою.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, обов'язковими умовами набуття податковим зобов'язанням статусу податкового боргу є його узгодження у визначеному законом порядку та несплата у встановлений законом строк. У разі виникнення податкового боргу законодавець передбачив, що борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду. При чому пунктом 1.6 статті 1 Закону України визначив, що примусове стягнення (звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу) не потребує попереднього узгодження платником податків суми податкового боргу.

Тобто Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» взагалі не передбачає попереднього узгодження податкового боргу із платником податків, не визначає порядку такого узгодження, а тому наявність чи відсутність такого факту не впливає на висновки щодо стягнення активів платника у вигляді грошових коштів у рахунок погашення його податкового боргу.

Колегія суддів зазначає також апелянту про те, що приписами статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» не визначено чіткої послідовності щодо первинного прийняття рішення про відчуження активів платника податків, що має податковий борг, та послідуючого звернення стягнення на належні позивачу грошові кошти. Зазначені заходи є рівноправними та податковий орган за приписами цієї статті може на власний розсуд визначати конкретний захід, що буде ним застосовано з метою погашення податкового боргу платника податків.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі № 2а-5691/08/1270 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі № 2а-5691/08/1270 – залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 3 листопада 2009 року в присутності представника відповідача.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді Л.А. Василенко

М.І. Старосуд