Ухвала суду № 6672783, 10.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач – Радіонова О.О.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2009 року справа № 2-а-489/09/1270

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Радіонової О.О.

суддів:

при секретарі судового засідання Міронової Г.М.

Яманко В.Г.

Ковальчук Г.Л. за участю представників від: позивача: Нечай І.О. представник за дов. від 23.07.2009р. відповідача: Клиновський Д.В. представник за дов. від 08.11.2009р. розглянувши у відкритому судовому Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими засіданні апеляційну скаргу платниками податків у м. Луганську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 11 лютого 2009 року (складено у повному обсязі 16 лютого 2009року) по адміністративній справі № 2-а-489/09/1270 (суддя Ковальова Т.І.) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та акту перевірки

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 2-6) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області про визнання недійсним акту перевірки та податкового повідомлення-рішення від 25.07.2009 року №00012608013/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 27068грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року (арк. спр. 171-174) позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме: визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області від 25.07.2009 року №00012608013/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 27068 грн. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» держмито у сумі 1,70грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не погодилась з прийнятою постановою та подала апеляційну скаргу (арк. спр. 178-181), в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Скаржник під час апеляційного розгляду справи підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права й тому підлягає скасуванню.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» зареєстроване 09 липня 1993 року виконавчим комітетом Луганської міської ради як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. спр. 66).

За довідкою статистики (арк. спр. 66) позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 05763797, основними видами діяльності позивача є виробництво залізничного рухомого складу, діяльність автомобільного вантажного транспорту, дослідження і розробки в галузі технічних наук.

Позивач перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області з 01 вересня 2004 року та є платником податку на додану вартість за свідоцтвом від 08 вересня 2000 року (арк. спр. 10).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 визначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивачем було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську податкову декларацію з ПДВ за квітень 2008 року (арк. спр. 64-66) з зазначенням у графі 25.1 про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у сумі 6002455грн. Склад податкового кредиту квітня 2008 року підтверджено наявними у справі податковими накладними (арк. спр. 91-94).

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 визначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Відповідно до пункту 9 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право провести позапланову виїзну перевірку, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби, за наказом керівника, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2008 року у сумі 6002455 грн. перевірялась під час виїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено Акт від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» (код за ЄДРПОУ 05763797) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за квітень 2008 року (а.с. 8-60).

При цьому в Акті перевірки зазначено, що в порушення абз.3 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі – Закон 168), підприємством до декларації за квітень 2008 року зайво зараховано до складу податкового кредиту від’ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 27068грн., в порушення абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168 та п.5.12.2 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2005 року у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 30.06.2005 р. №702/1098, підприємством у декларації за квітень 2008 року зайво задеклароване бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 27068грн. За результатами перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 27068грн. Таким чином, сума до відшкодування складає 5975387грн. (арк. спр. 58).

Зазначене порушення виникло внаслідок того, що на думку податкового органу, при продажу металевого брухту (у даному випадку це лом сталевий, стружка, лом металевий від власного виробництва), одержаного на підприємстві не в наслідок його придбання, а як відходи виробництва, які використовуються у господарській діяльності, то відповідно до п.24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246, такі запаси повинні відображатися у бухгалтерському обліку за чистою вартістю реалізації. Саме чиста вартість реалізації таких запасів і є базою для нарахування ПДВ згідно пп. 7.4.2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону 168. Тобто, на думку податкового органу, підприємство при реалізації відходів та брухту чорних металів, одержаних як відходи власного виробництва, повинно перерахувати вхідний ПДВ на пільговий обсяг, виходячи з суми чистої вартості (собівартості) реалізації металобрухту та відходів виробництва.

В апеляційній скарзі скаржник підтримав зазначене ствердження податкового органу, посилався на теж самі доводи, які викладені у запереченнях та акті перевірки.

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, позивач є тепловозобудівним підприємством і купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів, електровозів, дизель-поїздів та у своїй господарсько-виробничий діяльності використовує метал, в наслідок чого, при виготовленні продукції утворюються відходи (металобрухт) які реалізуються підприємством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

Отже, виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону 168 право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Тобто, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що купуючи сировину для виготовлення основної продукції (тепловозів, електровозів, дизель-поїздів - металевих виробів) позивач не міг і не повинен розцінювати дану операцію як придбання сировини для виробництва «пільгового» металобрухту. Оскільки металобрухт - це відходи, які неминучі при переробці сировини та виготовленні з неї металевих виробів.

Норма п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону 168 не обмежує право на податковий кредит.

Згідно з пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Колегія суддів не погоджується з апелянтом, що норма п.п. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону 168 повинна застосовуватися у даному випадку, оскільки в цій нормі прямо вказується на пільгові операції по поставці товарів (послуг), зазначених у ст. 5, і операції, які не є об’єктом обкладання ПДВ згідно ст. 3 Закону №168, а тимчасова пільга по операціях по поставці брухту чорних металів установлена ст. 11 цього Закону.

Підпунктом 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Судом першої інстанції встановлено. підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами під час апеляційного розгляду справи, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» спеціально не виробляє, не випускає та не виготовляє відходи металу, хоча ці відходи згодом реалізуються як металобрухт.

Позивач, купуючи сировину (метал) і виготовляючи з неї продукцію (тепловози, електровози, дизель-поїзди), відповідно до технологічного процесу та при її виготовленні одержує відходи у вигляді металобрухту, тобто без наявності таких відходів виготовлення основного виробу неможливо.

Таким чином, застосовувати до операції по купівлі сировини (металу для виготовлення готової продукції) п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону 168 і не визнавати права на податковий кредит у тій частині ПДВ, що відповідає вартості металобрухту, що утворився - є безпідставним.

Колегія суддів дійшла висновку, що Закон не вказує ні про «самостійне» формування вартості відходів (зокрема металобрухту), ні про використання даних бухгалтерського обліку, тому, порушення п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону 168 з боку ВАТ «ХК Луганськтепловоз» не підтверджується.

Пунктом 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції по поставці відходів і брухту чорних металів, у тому числі і операції по імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Отже, господарська операція з поставки металобрухту підлягає оподаткуванню у загальному порядку згідно положень, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», який у свою чергу п. 11.44 тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільнив від оподаткування.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» декларація по ПДВ за квітень 2008 року заповнена у відповідності до норм чинного законодавства з питань оподаткування.

Що стосується вимоги позивача визнати недійсним акт перевірки від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 про результати позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «ХК Луганськтепловоз», колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правильним з огляду на наступне:

Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за номером №925/11205 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок №327).

Згідно пункту 1.3. Порядку №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства — довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Тобто, акт - це форма службового документу, в якому викладаються факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, які повинні бути викладені об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт перевірки сам по собі не містить рішення суб’єкта владних повноважень - податкового органу щодо визначення суми податкового зобов’язання та припису платнику податку сплатити в бюджет таке зобов'язання, а також застосування санкцій за порушення норм законодавства. Такий припис міститься саме у податковому повідомленні-рішенні, оскільки є засобом реалізації податковим органом наявних у нього владних повноважень на підставі чинного законодавства України з питань оподаткування, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що підстав, для визнання недійсним акту перевірки від 17.07.2008 року № 507/08-3/05763797 не має і вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови наведеним нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-489/09/1270 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-489/09/1270 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст ухвали складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті 10 листопада 2009 року.

Головуючий: О.О. Радіонова

Судді Г.М. Міронова

В.Г. Яманко

З оригіналом згідно

Суддя Радіонова О.О.