Постанова № 66714051, 22.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 925/8/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Фуряка Я.А. (довіреність №0116-121 від 14.09.2016 р.)

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2017 р.

у справі №925/8/17 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного підприємства «Санже-Черкаси»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Санже-Черкаси» про стягнення страхового відшкодування в сумі 5024,75 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.02.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна».

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 2562,67 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.03.2017 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2017 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, з порушеням норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 27.03.2017 р., 24.04.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.12.2013 р. між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28-0301-13-00248 та застраховано транспортний засіб MAN 18.403, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

13.08.2014 р. о 16 год. у м. Дніпропетровську по вул. Б. Кротова, № 3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF 95380, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить приватному підприємству «Санже-Черкаси», під керуванням ОСОБА_5, далі - автомобіль марки DAF, та автомобіля MAN 18.403, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, далі - автомобіль марки MAN.

Соснівський районний суд м. Черкаси постановою від 01.10.2014 р. визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнув його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Як вбчається з матеріалів справи, ОСОБА_5 у момент вчинення ДТП керував автомобілем відповідача марки DAF на підставі цивільно-правової угоди від 27.07.2014 р., укладеної із ПП «Санже-Черкаси», щодо перевезення вантажів вказаним автомобілем строком до 15.08.2014 р.

Автомобіль марки MAN внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження бокової частини, що підтверджується відомостями про дорожньо-транспортну пригоду № 9422792 від 28.08.2014 р. та про механічні пошкодження вказано у постанові Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.10.2014 р.

Як стверджує позивач, 13.08.2014 р. ОСОБА_4, як страхувальник, звернувся до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування й надав всі необхідні документи. ПрАТ «СК «Українська страхова група» на підставі звіту № 725/14, страхового акта № КА-5537 та розрахунку суми страхового відшкодування перерахувала на визначений страхувальником рахунок суму страхового відшкодування, зокрема 850,00 грн. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу та 2-гу частину страхового відшкодування в сумі 4174,75 грн. перераховано за платіжним дорученням № 20215 від 08.01.2014 р. Загальна сума виплаченого позивачем страхового відшкодування становить 5024,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що страховиком відповідача - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 2498,08 грн. за платіжним дорученням № 10921 від 28.11.2014 р.

Позивач просить стягнути з відповідача залишок невідшкодованого страхового відшкодування в сумі 2562,67 грн.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В даному випадку, підтвердженням суми завданих збитків транспортному засобу MAN 19403, д.н.з. НОМЕР_1, є калькуляція №КА-5537 від 20.08.2014 р.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичиних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, виплативши страхове відшкодування, позивач набув право вимоги до особи-власника транспортного засобу, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, в розмірі витрат на виконання робіт. необхідних для відновлення пошкодженої речі транспортного засобу MAN 19403, д.н.з. НОМЕР_1.

Під «виконанням робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі», розуміється документ (висновок/оцінка/калькуляція), який складається в момент знаходження транспортного засобу в пошкодженому стані після ДТП і визначає вартість його відновлювального ремонту в майбутньому. А формулювання «відповідно до реальної вартості втраченого майна» передбачає розмір фактичних витрат, понесених власником на відновлення (ремонт) пошкодженого транспортного засобу, якщо на момент розгляду справи транспортний засіб було відремонтовано.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи щодо пошкодженого транспортного засобу MAN 19403, д.н.з. НОМЕР_1 не було здійснено будь-яких відновлювальних робіт, а лише оцінка витрат, які мають бути понесені для відновлення попереднього стану транспортного засобу.

До матеріалів апеляційної скарги, позивачем було долучено копію Калькуляції №КА-5537 від 20.08.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні для надання додаткових доказів по справі, а також пояснень по суті спору, було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції. Вказане клопотання не було задоволено судом, у зв'язку з чим позивач не мав можливості надати додаткові докази та пояснення по справі.

У зв'язку з вищезазначеними обставинами, вказана калькуляція приймається колегією суддів в якості належного доказу по даній справі.

Калькуляція №КА-5537 від 20.08.2014 р. є доказом розміру завданої шкоди, оскільки вона підтверджує розмір витрат, які повинні бути здійснені в майбутньому.

Щодо посилань суду першої інстанції в оскаржуваному рішення на те, що страхове відшкодування здійснювалось без врахування зносу деталей, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р., на основі якої було здійснено експертизу та, відповідно, розраховано розмір завданих збитків.

Проте судом першої інстанції не було враховано, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 5024,75 грн. (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів №28-0301-13-00248 від 24.12.2013 p., а Закон України «Про страхування», який регулює вказані відносини, відповідних застережень не містить.

Тобто, норма ст. 29 зазначеного Закону не поширюється на випадки здійснення добровільного страхування (КАСКО), тим більше, що вирахування суми зносу транспортного засобу з суми відшкодування передбачено ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» лише для страховиків та МТСБУ.

В даному випадку, мають застосовуватись норми ЦК України щодо відповідальності, зокрема, ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

А також ст. 1192 ЦК України, яка передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 р. по справі №6-108цс13 зазначено, що шкода, задана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 р. №3-1344гс16 вказано, що виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено ст. 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 2562,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2017 р. у справі №925/8/17 підлягає скасуванню.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2017 р. у справі № 925/8/17 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Санже-Черкаси» (18000, Черкаська область, місто Черкаси, вул. Громова, 138/7, код ЄДРПОУ 21355701) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вул. Івана Федорова, 32-а, код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування у розмірі 2526 (дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 67 коп., 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Черкаської області.

Справу №925/8/17 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець