Постанова № 6671139, 10.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Донецьк 10 листопада 2009 року справа № 2-а-2141 /09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А. суддів:

при секретарі

за участі:

представника позивача

представника відповідача Сіваченка І.В., Дяченко С.П.

Асєєвій Я.В.

не з*явився

Мальцева А.М. розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу судовому засіданні

державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року по справі № 2-а-2141/09/ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Будводоканал» до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсними податкових рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року позов задоволено.

Зазначеною постановою суд першої інстанції визнав протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Іллічівськом районі м. Маріуполя 19.01.2009 р., в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12675 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6338 гривень, визнав протиправним рішення № 0000032303/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Іллічівськом районі м. Маріуполя 19.01.2009 р., про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95114,05 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Будводоканал" зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 20.12.1999 р. Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30660781, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №08631924.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Іллічівськом районі м. Маріуполя є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.

ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Виробнича компанія „Будводоканал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої був складений акт № 1/23-1/30660782 від 09.01.2009 року, в якому податковим органом був зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. п. 4.2, 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість в сумі 12675 грн. від продажу автомобіля „Тоута Саmrу" фізичній особі ОСОБА_1. 08.08.2007 р. згідно біржового контракту, в результаті занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість за серпень 2007 р. на 63375 грн., податок на додану вартість занижено на 12675 грн., порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, невидачу відповідного розрахункового документу при реалізації фізичним особам за готівкові кошти автотранспортних засобів.

На підставі даного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 19.01.2009 р. про визначення ТОВ „ВК „Будводоканал" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15068 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7535 грн. та рішення № 0000032303/0 від 19.01.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95114,05 грн.

Податковий орган в акті перевірки посилався на порушення позивачем п. п. 4.2, 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого „занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість (нарахована в ході перевірки: 73662x20%=14732 грн., підприємством включено до декларації з ПДВ 2057 грн.) в сумі 12675 грн. від продажу автомобіля Тоута Саmrу фізичній особі ОСОБА_1. 08.08.2007 р. згідно біржового договору купівлі-продажу № 2701 від 08.08.2007 р., укладеного на Універсальній товарній біржі „Приазовська" за остаточною вартістю 12341.81 гривень з урахуванням ПДВ.

Підпункт 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Автомобіль „Тоута Самгу" підпадає під визначення поняття „основні фонди".

Позивачем по автомобілю, що використовувався у виробничій діяльності підприємства, за весь період використання нараховувались амортизаційні відрахування по нормам стандартів бухгалтерського обліку відповідно до наказів по підприємству, які досліджені в судовому засіданні.

Згідно з розрахунком амортизаційні відрахування, нараховані по податковому обліку за весь період використання автомобіля, складають 108159 грн.

У відповідності до п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п. 4.9 ст. 4 зазначеного закону якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або

невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Пов'язана особа у відповідності до п. 1.26 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а

також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Суд дійшов висновків, що продаж автомобіля позивачем фізичній особі ОСОБА_1. не підпадає під ознаки операцій, зазначених у п. п. 4.2 та 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", а тому застосування приписів цих пунктів є безпідставним.

Згідно 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, пп. 2.3.2 Порядку встановлює, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення тощо.

Суд встановив, що в акті перевірки, на підставі якого прийнятне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем в порушення вимог зазначеного відсутні правові обґрунтування встановлених порушень з посиланням на відповідні правові норми, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 19.01.2009 р. є протиправним в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12675 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6338 грн.

В акті перевірки податковий орган також вказує на порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, невидачу відповідного розрахункового документу при реалізації фізичним особам за готівкові кошти автотранспортних засобів.

ТОВ „ВК „Будводоканал" були продані два автомобілі за грошові кошти: згідно прибуткового касового ордеру № 11 від 08.08.2007 р. до каси підприємства прийнято від ОСОБА_1. готівкові кошти в сумі 12341,81 грн. та згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 08.01.2008 р. до каси підприємства прийнято від ОСОБА_2. готівкові кошти в сумі 6681 грн.

Стаття 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно довідки ЄДРПОУ позивач займається наступними видами діяльності: монтаж машин та устаткування для металургії, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, інші види оптової торгівлі, діяльність у сфері інжинірингу.

Автотранспортні засоби, які були продані позивачем, є основними фондами.

Основні фонди не є продуктом праці, продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю. Отже, зазначені транспортні засоби не є товаром, призначеним для торгівлі.

У відповідності до п. 1 статті 9 цього Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Позивач є суб'єктом господарювання не відноситься до підприємства сфери торгівлі, громадського харчування. Продаж автомобілів не є послугою, яка надається підприємством. Тому суд правильно вважав, що при реалізації автотранспортних засобів фізичним особам через касу підприємства з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів не вимагається застосування про розрахунках реєстратор розрахункових операцій.

Проте, колегія суддів на може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права задовольняючи позовну вимогу щодо визнання недійсним повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 19.01.2009 року в частині визначення податкового зобов*язання з ПДВ на суму 12675 гривень та застосування штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 6338 гривень, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Задовольняючи вказану позовну вимогу, суд першої інстанції проаналізував лише неможливість визначення особи, яка придбала автомобіль, як пов*язаної особи та, як слід, дійшов висновків, що продаж автомобілю ОСОБА_1. не підпадає під ознаки операцій, передбачених у п. п.4.2, 4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», проте, поза увагою суду лишилася сама подія продажу основних засобів за ціною, меншою від балансової.

Погоджуючись з доводами позивача суд вказав, що остаточна вартість автомобілю 12341,81 гривень відповідає даним бухгалтерського обліку.

З вказаною обставиною не можливо погодитися з наступних підстав.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача нарахована на автомобіль амортизація за період часу з першого кварталу 2004 року по 2 квартал 2007 року в межах 6.25% дорівнює 108159 гривень та призвела до зменшення балансової вартості автомобіля з ціни придбання 181821 гривня до 73662 гривні.

Податковим органом при здійсненні донарахування з податку на додану вартість та штрафної (фінансової) санкції взято за основу остаточну вартість саме за даними бухгалтерського обліку позивача, податковий орган самостійно не здійснював розрахунків амортизаційних нарахувань та не визначав остаточну вартість автомобілю.

Позивач під час звернення до суду з позовом, а також при розгляді справи в суді першої інстанції не надав жодного доказу в обґрунтування ціні продажу, яка дорівнює 12341,81 гривень.

При застосуванні ціни меншої ніж балансова має місце зменшення бази оподаткування та, як слід незаконне зменшення податкового зобов*язання з податку на додану вартість.

Позивач прийняв рішення про продаж автомобіля фізичній особі, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Відповідач правильно визначив вказану подію як поставку товару та застосував при визначенні зобов*язання з ПДВ балансову вартість проданого майна.

За вказаних умов суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для часткового скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року у адміністративній справі № 2-а-2141-09 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року частково скасувати.

У задоволені позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Будводоканал» до державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 19.01.2009 року щодо визначення податкового зобов*язання з ПДВ на суму 15068 гривень та застосування штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 7535 гривень - відмовити.

В інший частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року залишити без змін.

Постанова за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 11 листопада 2009 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко