Ухвала суду № 6671117, 27.10.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Чиркін С.М.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2009 року Справа № 2-а-21051/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,

при секретареві Дегтярьовій А.М.

розглянула апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009р. у справі №2-а-21051/09 за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську до Приватного підприємства «Денмар-2007» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009р. позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську до приватного підприємства «Денмар-2007» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення юридичної особи задоволені частково: припинено юридичну особу Приватне підприємство «Денмар-2007», код ЄДРПОУ 35155453, зареєстрованого Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 16.05.2007 року за №13821020000013194 за адресою: 91000, місто Луганськ, вул.У.Громової, буд.158; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач не погодився з рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін в судове не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Денмар -2007» зареєстроване Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 16.05.2007 року за №13821020000013194 (а.с. 4-6).

Приватне підприємство «Денмар -2007» знаходиться на податковому обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у місті Луганську з 18.05.2007 року №893.

Засновником та керівником Приватного підприємства «Денмар-2007» є ОСОБА_1.,яка зареєстрована за адресою : м.Луганськ, вул. У.Громової, 6уд.158.

Висновком Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську №17944/10 від 28.05.2009 року підтверджується, що остання податкова звітність - декларація підприємства з податку на додану вартість від 20.08.2007р. №68397 за липень 2007 року, а саме звітність до Державної податкової інспекції не надається з серпня 2007 року.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і встановила наступне.

Вищезазначені обставини, встановлені судом першої інстанції не є спірними і знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Спірним у даній справі є повноваження податкового органу на право звернення до суду з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Приватного підприємства «Денмар-2007» та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість .

Суд першої інстанції, задовольнив позовні вимоги щодо припинення юридичної особи відповідача і водночас прийшов до висновку про те, що позовні вимоги податкового органу в частині визнання недійсним запису про державну реєстрацію відповідача та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість необґрунтовані і не підлягають задоволенню і цей висновок погоджує колегія суддів, виходячи з наступного.

На підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-ІV 9далі Закон №755) для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 25 Закону № 755 передбачений порядок проведення державної реєстрації юридичної особи, згідно якого, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону.

Згідно частини 3 статті 25 Закону № 755 за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Згідно з п.1 ст.33 та п.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно вимог закону.

На підставі вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частиною 1 ст. 247 ГК України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього субєкта та його ліквідації.

Частиною 1 ст.59 ГК України передбачено, що припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Частиною шостої цієї ж статті, зокрема, визначено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках передбачених законом.

Статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не належить до кола осіб, визначених частиною 2 статті 110 Цивільного кодексу України, які мають право вимоги про визнання запису недійсним, а також і до кола осіб, визначених статтею 239 ГК України, яким надано право на застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді визнання запису недійсним.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів правомірність зазначеного способу захисту інтересів держави щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість. Отже висновок суду першої інстанції про те, що при винесенні судового рішення, яким припинено юридичну особу, вирішення питання про визнання недійсним запису щодо проведення державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість відповідача законом не вимагається є правильним та обґрунтованим, оскільки пунктом «б» підпункту п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, який затверджено наказом ДПА України 01.03.2000р. за №79 (зареєстровано в Мінюсті 02.04.2000р. за №208/4429) і є нормативно-правовим актом передбачено, що реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається і за рішенням суду. Наявність рішення суду є підставою для податкового органу прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації, а відповідно до зазначеного Положення є ще й обовязком податкового органу про ініціювання такого рішення..

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необхідності задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки припинення юридичної особи, унеможливить діяльність підприємства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та вірно вирішив справу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 30 жовтня 2009 року.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009р. у справі №2-а-21051/09 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009р. у справі №2-а-21051/09 за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську до Приватного підприємства «Денмар-2007» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення юридичної без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А.Василенко

Судді: Р.Ф.Ханова

М.І.Старосуд