Ухвала суду № 6670998, 28.10.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції – Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

28 жовтня 2009 року справа № 2а-20266/09/1270

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарьок М.Г.

при секретарі судового засідання Безруковій В.М. за участю представників: від позивача: Керімов Р.Р. – довіреність від 03.02.09р. від відповідача: Леонова З.Є. – довіреність від 13.08.09р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009р. у справі №2а-20266/09/1270 (суддя Качуріна Л.С. ) за позовом Страхової компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області   про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009р. по справі №2а-20266/09/1270 задоволено позов Страхової компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, внаслідок чого визнане недійсним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську Луганської області №0001512301/2 від 31.03.2009 року про донарахування Страховій компанії Товариство з додатковою відповідальністю «Олві» податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 12057 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5996,90 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2008р., за результатами якої складений акт від 15.12.08р. № 93/23-20187383 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.12.08р. №0001512301/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 18052,9грн., у тому числі основний платіж 12057грн., штрафні (фінансові) санкції – 5995,9грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатами оскарження позивачем наведеного рішення в адміністративному порядку відповідачем складені податкові-повідомлення рішення від 16.01.2009року № 0001512301/1 та №0001512301/2 від 31.03.2009 року.

Однією із підстав для донарахування суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” .

Перевіркою встановлено, що позивач є власником частки п’ятиповерхового будинку з підвальним приміщенням. Вказане приміщення знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення. В періоді, що перевірявся, частка п’ятиповерхового будинку з підвальним приміщенням за адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлва, 349 перебувала в стадії реконструкції, не була введена в експлуатацію, в оренду не здавалась. Податок на землю, нарахований на зазначену земельну ділянку позивач відносив до складу валових витрат, пов’язаних з отриманням доходів від діяльності іншої, ніж страхова в поновному обсязі. Крім того, у власності позивача перебувають інші приміщення. Під вказані приміщення не виділена земельна ділянка та позивач не нараховував та не сплачував податок на таку земельну ділянку. Частка цих приміщень надається в оренду іншим юридичним особам (за договорами оренди). Тим самим, позивач отримує доходи від діяльності, іншої ніж страхова, у вигляді орендних платежів.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач отримував доходи від діяльності, іншої ніж страхова, у вигляді орендних платежів та зменшував такі доходи на суму витрат (податок на землю за земельну ділянку, на якій розташовані приміщення, які не введені в експлуатацію та не здаються в оренду), не пов'язаних з отриманням таких доходів, чим порушив вимоги частини першої підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями).

Порядок оподаткування доходів від страхової діяльності визначений п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за приписами п.п.7.2.1 якого дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону встановлено, що якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування). Тобто, наведеною нормою встановлено обмеження щодо формування валових витрат, пов’язаних з одержанням доходів із джерел інших, ніж від страхової діяльності, яке полягає у забороні включення до складу валових витрат - витрат, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування). В іншому залишається загальний порядок формування валових витрат.

Підпунктом 5.2.5 п.5.2 ст.5 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування".

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем сплаченого земельного податку до складу валових витрат, пов’язаних з отриманням доходу від діяльності іншої, ніж страхова, у тому числі від надання в оренду приміщень.

Іншою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення послужив висновок податкового органу про те, що позивачем у порушення вимог підпункту 8.1. пункту 8.1, підпунктів 8.3.2, 8.3.4 пункту 8.3 статті 8, пункту 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженого наказом ДПА України 10.04.03р. під № 280/7601, погодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 31.03.03р. № 06-10/240, була завищена частка амортизаційних відрахувань за періоди 2006рік – півріччя 2008року на суму 45180грн.

Відповідно до ч.3 Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 31.03.2003 N 146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003р. за N 280/7601, при заповненні рядка 7 “Частка амортизаційних відрахувань” складається розрахунок амортизаційних відрахувань (відомості Р2), в якому вказуються амортизаційні відрахування за основними фондами та нематеріальними активами, що використовуються при провадженні діяльності, не пов'язаної зі страхуванням (перестрахуваням). Розмір суми амортизаційних відрахувань (частка) за такими основними фондами та нематеріальними активами визначається у порядку, передбаченому для розрахунку валових витрат страховика, а саме в порядку, який визначений при заповненні рядка 4 КЗ Додатка К1 до рядка 13 декларації наступним чином: У разі заповнення цього рядка складається розрахунок витрат (відомості КЗ), в якому вказуються валові витрати, в’язані з отриманням доходів з джерел інших, ніж сума валових внесків. Платник податку веде окремий облік таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має можливість визначити прямим підрахуванням частку валових витрат та амортизаційних відрахувань, не пов’язаних з отриманням доходів від страхової діяльності, а саме: шляхом розрахунку орендної плати із амортизаційними відрахуваннями з одного орендатора, якщо орендаторів декілька. Згідно матеріалам справи у позивача орендують приміщення під офіси декілька компаній згідно договорів-оренди, які були надані відповідачеві та суду. З матеріалів справи вбачається, що розрахунок орендної плати за даними договорами поновлюється кожний квартал у вигляді додаткової угоди до діючих договорів. Тобто, кожний квартал при розрахунку орендної плати загальна балансова вартість приміщень позивача ділиться на загальну площу приміщень для отримання балансової вартості одного квадратного метра приміщень. Потім, дана балансова вартість одного квадратного метра приміщень умножається на 1,25% (норму амортизації для об’єкту першої групи на податковий квартал) і ділиться на три (число місяців у кварталі), таким чином отримується орендна плата за один місяць за один квадратний метр приміщень, що орендуються з урахуванням амортизації, що власне і є прямим підрахунком частини валових витрат і амортизаційних відрахувань. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо при заповненні декларації з податку на прибуток страховика підстав для використовування пропорційного методу підрахунку частки валових витрат немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009р. по справі №2а-20266/09/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009р. по справі №2а-20266/09/1270 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 жовтня 2009 року . Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 02 листопада 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Білак С.В.

Сухарьок М.Г.