Рішення № 66693929, 18.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1835/17Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

14.05.2015 року, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі-Банк) звернулось із позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту із позичальника ОСОБА_2 і її поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у розмірі 06639834,83 гривень.

Позов ґрунтується на тому, що 18.01.2008 року між Банком і ОСОБА_2 укладено договір кредиту за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 126230 доларів США на строк до 17.01.2033 року зі сплатою 11,75 % річних. У забезпечення виконання договору кредиту між Банком та ОСОБА_6 і ОСОБА_4 18.01.2008 року укладені договори поруки про солідарну відповідальність поручителів перед Банком разом із позичальником у випадку неналежного виконання останнім зобовязань за договором кредиту.

Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконує умови договору кредиту, має заборгованість з повернення кредиту та відсотків, Банк, остаточно уточнивши вимоги, просив стягнути з позичальника і його поручителів заборгованість станом на 05.04.2015 року на загальну суму 284912,77 доларів США еквівалент 06639834,83 гривень.

Сторони не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24.11.2015 року позов задоволено: суд стягнув у солідарному порядку із позичальника і її поручителів заборгованість у розмірі 284912,77 доларів США еквівалент 6885001,25 гривень, з яких: 124126,15 доларів США еквівалент 2986475,17 гривень заборгованість за кредитом; 101366,59 доларів США еквівалент 2438880,16 гривень заборгованість по процентам; 35327,68 доларів США еквівалент 849983,98 гривень пеня за прострочення повернення кредиту і 24092,39 доларів США еквівалент 579661,94 гривень пеня за прострочення повернення процентів. З відповідачів на користь Банка суд стягнув судові витрати у вигляді судового збору у рівних частках.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 06.07.2016 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність

висновків суду обставинам справи, розгляд справи за її відсутності, позбавлення її права на подачу заяви про застосування строку позовної давності, порушення судом вимог закону у частині стягнення пені в доларах США.

У засіданні колегії суддів: представник ОСОБА_2 скаргу підтримала; представник Банка скаргу не визнав.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у засідання колегії суддів не зявились, сповіщались апеляційним судом про розгляд справи 18.05.2017 року.

Рішення суду першої інстанції у частині стягнення пені підлягає зміні на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, а у частині стягнення заборгованості за кредитом, відсотками та судового збору підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Банк, остаточно уточнивши вимоги, просив стягнути з відповідачів, зокрема із позичальника ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 35327,68 доларів США еквівалент 823 304,52 гривень і 24092,39 доларів США еквівалент 561 467,39 гривень пені за прострочення повернення процентів (а.с.2-5,76-79).

Суд, вирішуючи спір у частині стягнення пені за прострочення сплати кредиту та процентів, дійшов висновку про стягнення пені в доларах США із визначенням еквіваленту в гривнях.

Рішення суду у частині стягнення пені в доларах США підлягає зміні зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини із кредитного договору, які регулюються нормами ЦК України.

За змістом ст. ст. 526, 530, 610, 612 ч.1 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Якщо у кредитному договорі виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (ст. 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобовязання: у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної чи генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України ( ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті (правова позиція Верховного суду України у справі №6-1680цс15).

Разом з тим, пеня, нарахована за порушення боржником зобовязання має стягуватись судом лише в національній валюті з таких підстав.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ст.ст. 549 ч.ч.1,3, 550 ч.1 ЦК України).

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 533 ч.ч.1,3 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України гривні.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.01.2008 року між Банком і ОСОБА_2 укладено договір кредиту за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 126230 доларів США на строк до 17.01.2033 року зі сплатою 11,75 % річних. З лютого 2008 року по грудень 2032 року позичальник повинна була сплачувати щомісячно рівними частками по 420,77 доларів США, а у січні 2033 року 419,77 доларів США.

Крім того, у разі прострочення сплати процентів, визначених п.2.4 договору та прострочення строків повернення кредиту, визначених п. 1.1 договору, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у цей період ( п. п. 1.1, 1.1.1,1.1.2,4.2 кредитного договору, а.с.6-9).

З липня 2008 року позичальник ОСОБА_2 не сплачує кредит і проценти, у звязку з чим станом на квітень 2015 року має місце заборгованість по кредиту у розмірі 124126,15 доларів США і заборгованість по процентам у розмірі 101366,69 доларів США (а.с.16,17).

У звязку із простроченням позичальником сплати кредиту та процентів Банк нарахував пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 05.04.2014 року по 05.04.2015 року, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за формулою (розмір пені = сумі прострочено боргу \ відсотків \ * на кількість днів прострочення * (подвійна облікова ставка НБУ) : 360), а саме: з 05.04.2014 року по 14.04.2014 року 124126,15 доларів СШАх10х(13.00):360=10445,99 гривень; з 15.05.2014 року по 16.07.2014 року 124126, 15 доларів СШАх93х(19.00):360=141985,08 гривень; з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року 124126,15 доларів СШАх119х(25.00):360=239052,40 гривень; з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року 124126,16 доларів СШАх85х(28.00):360=191241,92 гривень; з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 124126,15 доларів СШАх26х(39.00):360=81478,70 гривень і з 04.03.2015 року по 05.04.2015 року 124126,15 доларів СШАх33х(60.00):360= 159100,42 гривень, а всього пеня за прострочення сплати кредиту становить 823304, 52 гривень (а.с.16).

Пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 05.04.2014 року по 05.04.2014 року становить 561467,39 гривень, яка розрахована наступним чином: за період з 05.04.2014 року по 14.04.2014 року 85809,42х10х(19.00):360= 10554,35 гривень; за період з 15.04.2014 року по 21.94.2014 року 85809,42х7(19.00):360= 7388,04 гривень; за період з 22.04.2014 року по 22.05.2014 року 87065х31х(19.00):360= 33197,35 гривень; за період з 23.05.2014 року по 16.07.2014 року 87592,01х55х(19.00):360= 59254,81 гривень; за період з 17.07.2014 року по 04.09.2014 року 87592,01х50х(25.00):360= 70878,96 гривень; за період з 05.09.2014 року по 12.11.2014 року 82730,39х69х(25.00):360=92384,06 гривень; за період з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року 82730,39х85х(28.00):360=127463,22 гривень; за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 82730,39х26х(39.00):360 =54305,76 гривень; за період з 04.03.2015 року по 05.04.2015 року 82730,39х33(60.00):360 =106040,83 гривень (а.с.17).

Зважаючи на те, що пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України гривні, рішення суду першої інстанції у частині стягнення пені за прострочення сплати кредиту і за прострочення сплати процентів підлягає зміні зі стягненням пені у гривнях.

Рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості за кредитом і за відсотками підлягає залишенню без змін зважаючи на наступне.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо суд постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги, що, позичальник, відповідачка ОСОБА_2 порушила умови договору кредиту від 18.01.2008 року і з липня 2008 року припинила погашати кредит та

відсотки за цим договором, у квітні 2015 року Банк надіслав позичальнику лист-вимогу про дострокове погашення кредиту (а.с.27-29), відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позичку частинами і у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками із позичальника.

Висновки суду у цій частини відповідають обставинам справи і вимогам закону ст. ст. 526, 530, 610, 612 ч.1, 1048 ч.1, 1050 ч.1 ЦК України

Оскільки у договорі кредиту від 18.01.2008 року виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті, зважаючи на ст. 533 ЦК України, та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", рішення суду у цій частині про стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам в іноземній валюті доларах США, відповідає правовій позиції Верховного суду України у справі №6-1680цс15.

Представник ОСОБА_2 у засіданні колегії суддів визнала, що погашення кредиту та відсотків припинилось у 2008 році. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також визнала, що кредит і відсотки вона не сплачує з 2009 року (а.с.164).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції у частині стягнення із позичальника заборгованості за кредитом та відсотками підлягає залишенню без змін.

Доводи відповідачки у скарзі про те, що: справу розглянуто за її відсутності і таким чином суд позбавив її процесуальних прав на участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, зокрема права заявити про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення боргу та пені; розмір пені обчислено з порушенням строків позовної давності не заслуговують на увагу з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні суду першої інстанції спір знаходився з травня по листопад 2015 року.

Про наявність спору в суді відповідачці ОСОБА_2 відомо з серпня 2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням від 05.08.2015 року про вручення ОСОБА_2 копії ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.56-58).

25.09.2015 року відповідачка ОСОБА_2 особисто приймала участь у судовому засіданні і була сповіщена про наступний розгляд справи 12.10.2015 року (а.с.68,69).

12.10.2015 року ОСОБА_2 не зявилась у судове засідання, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 28.10.2015 року (а.с.73).

Відповідачка ОСОБА_2 22.10.2015 року була сповіщена в судове засідання на 28.10.2015 року і не зявилась 28.10.2015 року із посиланням на хворобу (а.с.74,82,84).

25.11.2015 року ОСОБА_2, яка належним чином сповіщена 12.11.2015 року про розгляд справи 25.11.2015 року (а.с.90), повторно не зявилась у судове засідання й не повідомила суд про причини неявки.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_2, яка кожного разу належним чином сповіщалась судом про розгляд справи, не зявлялась у судові засідання 12.10.2015 року та 25.11.2015 року, зловживаючи своїми процесуальними правами на участь у суді першої інстанції.

В період з серпня по листопад 2015 року, відповідачка ОСОБА_2, якій було відомо про наявність в суді справи за позовом Банка до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, мала можливість здійснювати свої процесуальні права, у тому числі подати заяву про застосування строку позовної давності, однак на скористалась таким правом на власний розсуд (ст.11 ч.2 ЦПК України).

Оскільки у суді першої інстанції не подавалась заява про застосування строку позовної давності, у тому числі до вимог щодо стягнення пені, доводи скарги у цій частині не можуть братись до уваги зважаючи на вимоги ст.267 ч.3 ЦК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що пеня розрахована Банком за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року, тобто в межах одного року, а не з 2009 року.

Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.

Рішення суду першої інстанції перевірено судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги лише відносно відповідачки ОСОБА_2 зважаючи на наступне.

Так, в суді апеляційної скарги перевірено законність та обґрунтованість заочного рішення суду.

Зазначене заочне рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2, яка, у встановленому законом порядку, зверталась до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення суду і заява якої судом першої інстанції залишена без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_7, у встановленому законом порядку, не звертались до суду першої інстанції із заявами про перегляд заочного рішення суду.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перевірки законності й обґрунтованості заочного рішення суду відносно позичальників ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції стосовно позичальника у частині стягнення пені не відповідає вимогам закону, а у частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, стягнення судового збору відповідає вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду у частині стягнення пені зміні, а в іншій частині залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.п.1,3, 308, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року у частині стягнення з ОСОБА_2 пені змінити і викласти у цій частині резолютивну частину рішення у новій редакції:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 823304,52 гривень і пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 561467,39 гривень.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року у частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками і судового збору залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_8

ОСОБА_9