Рішення № 66681056, 23.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/284/2017(м)

221/4715/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Мохов Є.І.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Попової С.А.,

секретарі судового засідання Зал Ю.С., Гаркуша О.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2017 року

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача та зазначав, що 31 січня 2012 року між ним та відповідачем укладений кредитний договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач умови договору не виконав, станом на 31 липня 2016 року має заборгованість у розмірі 35 939,02 грн., яка складається з наступного: 6 680,21 грн. - заборгованість за кредитом; 24 821,24 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2 250,00 грн. - заборгованість за пеню та комісією; 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1 687,67 штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 939,02 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 грн.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 31 січня 2012 року відповідач ОСОБА_2 заповнив та підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, оформив на своє імя дебетову особисту карту.

Зі змісту заяви позичальника вбачається, що встановлення кредитного ліміту по платіжній карті умовами укладеного договору не передбачено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що документальних доказів щодо умов, на яких обслуговувалась вказана дебетова карта відповідача, надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту 7 000 грн. на платіжну карту «Дебетова особиста картка» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, як заявлено позивачем в обґрунтування підстав позову, позивачем суду не надано.

З такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір № б/н з оформленням дебетової особистої карти, з подальшим отриманням карти «Універсальна» строком дії до лютого 2016 року, за яким відповідач у серпні 2013 року отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач умови договору не виконав, станом на 31 липня 2016 року має заборгованість у розмірі 35 939,02 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6 680,21 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 24 821,24 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 2 250,00 грн. та штрафів: 500,00 грн.(фіксована частина), 1 687,67 грн. (процентна складова).

За змістом пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Пунктом 2.1.1.2.3 Умов встановлено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт надає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінювати (зменшувати, збільшувати або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов карта дійсна до останнього календарного дня місяця указано на ній.

В анкеті-заяві від 31 січня 2012 року ОСОБА_2 своїм підписом засвідчив свою згоду з тим, що дана заява з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг; засвідчив своє ознайомлення з цими складовими договору, що йому надані в письмовому вигляді; поінформований про розміщення Умов і правил надання банківських послуг на офіційному сайті КБ «ПРИВАТБАНК» www.privatbank.ua; зобов'язався їх виконувати, регулярно ознайомлюючись із змінами на цьому сайті банку.

Таким чином відповідач погодив всі запропоновані умови банку, що спростовує заперечення відповідача що він не давав згоди на зміну умов поданої заяви про видачу дебетової особової карти на кредитну карту і отримання кредиту.

На підтвердження наявності домовленості сторін щодо переоформлення карти на «Універсальну», встановлення кредитного ліміту, використання його відповідачем, в суд апеляційної інстанції банк надав:

- виписку з особового рахунку ОСОБА_2 про рух коштів на рахунку, з якого вбачається встановлення кредитного ліміту 06 вересня 2012 року в сумі 300 грн., 17 жовтня 2012 року - 800 грн., 24 липня 2013 року 4 000 грн., 02 серпня 2013 року 7 000 грн., активне користування клієнтом кредитними коштами з вересня 2012 року (зняття коштів в банкоматі, оплата картою мобільного зв'язку, оплата товарів в торгівельній мережі, часткове і несистематичне погашення кредиту тощо). Останнє зняття коштів позичальником відбулось 29 червня 2014 року, а останнє поповнення рахунку 29 липня 2014 року в сумі 200 грн. (а.с. 81-85);

- скрін-шот з екрану про дію карти і скрін-шот з екрану про отримання карти «Універсальна» № 6211537310173450 строком дії до лютого 2016 року з фотографією клієнта ОСОБА_5 (а.с. 133-134);

- наказ № СП-2010-64 від 21 січня 2010 року (а.с. 142-144), яким затверджено процедуру ідентифікації, згідно з якою клієнт лише при оформленні першого продукту банку заповнює анкету-заяву про приєднання до Умов - в даному випадку договірні відносини між сторонами охоплюються підписаною ОСОБА_2 анкетою-заявою від 31 січня 2012 року.

З оглянутого в судовому засіданні наказу відповідача № СП-2010-599 від 31 травня 2010 року, що регулює документообіг при оформленні кредитних карт, вбачається, що при оформленні кредитної карти за ініціативою клієнта забороняється повторне заповнення анкети-заяви, достатньо лише фотографування клієнта з картою - до матеріалів справи долучено вищезазначений скрін-шот (а.с.134)

Заперечення відповідача, що банком йому кредитні кошти не надавалися, карту «Універсальна» він не отримував і нею не користувався, а користувався лише власними коштами, які були на дебетовій карті, спростовуються вищевказаними доказами, а саме скрін-шотом з екрану про отримання ним карти «Універсальна» з фотографією клієнта ОСОБА_2 та випискою з особового рахунку ОСОБА_2 про рух коштів на рахунку, з якого вбачається активне користування ним кредитними коштами з вересня 2012 року.

Надані до апеляційної інстанції докази в сукупності підтверджують волю позичальника ОСОБА_5 на укладення кредитного договору з оформленням в січні 2012 року дебетової особистої карти, в подальшому отримання карти «Універсальна», а також факт утворення внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань заборгованості в розрахунку банку станом на 31 липня 2016 року, де визначено розмір поточної та простроченої заборгованості, кількість днів прострочення, процентна ставка за порушення умов договору.

Цих даних відповідач не спростував, а також відповідачем не були надані Умови і Правила надання банківських послуг, Тарифи, Пам'ятка іншого змісту, аніж ті, що долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд не використав процесуальні можливості згідно із наведеною нормою, та розглянувши справу у відстність сторін, не запропонував позивачеві надати всі наявні відомості для підтвердження факту існування договірних відносин між сторонами і їх неналежне виконання відповідачем.

Наведене призвело до помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості з боржника.

Зважаючи на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в порядку ст. 309 ЦПК України про задоволення позову в частині стягнення доведеної заборгованості: основної суми заборгованості - 6 680, 21 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 24 821, 24 грн.

Проте, не можна погодитися із заявленою позивачем сумою пені в розмірі 2 250 грн., нарахованої з липня 2014 року, та штрафів: 500 грн. (фіксована частина) і 1 687,57 грн. (процентна складова), нарахованих за порушення позичальником строків платежів, обчислену станом на 31 липня 2016 року.

В цій частині в задоволенні вимог банку слід відмовити, з огляду на положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 14 жовтня 2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», які на час проведення антитерористичної операції забороняють нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, де проводилася антитерористична операція, в тому числі місті Волноваха, де мешкає відповідач ОСОБА_2

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача ПАТ КБ «Приватбанк», якій поніс витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви 1 378 грн. і апеляційної скарги 1 515 грн., позивачеві підлягає компенсація понесених витрат з оплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 2 536,49 грн. за рахунок відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Казахстан, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 січня 2012 року станом на 31 липня 2016 року в розмірі 31 501(тридцять одна тисяча пятсот одна) гривня 45 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом 6 680,21 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 24 821,24 грн.

В задоволенні вимог ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 пені в розмірі 2 250 грн. та штрафів: 500 грн.(фіксована частина) і 1 687,57 грн. (процентна складова) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Казахстан, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,

буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 536 (дві тисячі пятсот тридцять шість) гривень 49 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: С.А. Зайцева

ОСОБА_6