Ухвала суду № 66674311, 17.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4691/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2017 року в адміністративній справі № 607/11768/16-а за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом, у якому просила:

- визнати неправомірними дії Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі Тернопільське ОУПФУ) щодо неврахування до страхового стажу при призначенні пенсії періодів роботи на посаді головного бухгалтера Тернопільської філії АБ «Укргазбанк» та щодо незарахування до розміру заробітної плати позивача, з якої нараховується пенсія:

1) із 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року заробітна плата 17 848,28 грн;

2) з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року заробітна плата 11 078,26 грн;

3) з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року заробітна плата 82 780,02 грн;

4) з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року 45 122,70 грн;

5) з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року заробітна плата 19 078 грн,

- зобовязати відповідача зарахувати вказаний стаж та провести перерахунок пенсії з урахуванням вказаних неврахованих стажу та заробітної плати.

Позов обґрунтовувала тим, що періоди із 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року та з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року були періодами вимушеного прогулу; рішеннями судів стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також з указаних сум оплачені страхові пенсійні внески. ОСОБА_2 того, пенсійним фондом з невідомих причин їй не враховано періоди її роботи: з 24 жовтня по 31 грудня 2007 року; з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року; з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2017 року позов за період з 18 квітня 2016 року задоволено.

В частині вимог за період по 17 квітня 2016 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною постановою, в частині задоволення позовних вимог, її оскаржило Тернопільське ОУПФУ, яке вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а при винесенні рішення судом допущено неповне зясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при призначенні пенсії, до стажу роботи позивача включені ті періоди, за які сплачені страхові внески. Оплата вимушеного прогулу а також і інших виплат були враховані до того періоду, в якому були здійснені виплати, в межах максимальної величини встановленої законом, як це і відобразив у своїй звітності АБ «Укргазбанк». Враховуючи вищенаведене, підстав для врахування періодів, які зазначила позивачка, до стажу для обрахування пенсії, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 41 КАС України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 15 січня 2008 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді головного бухгалтера Тернопільської філії ВАТ «Укргазбанк», стягнуто із ВАТ АБ «Укргазбанк» 17 848 грн 28 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2009 року, з урахуванням рішення апеляційного суду Тернопільської області від 21 липня 2009 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Тернопільської філії ПАТ АБ «Укргазбанк»; зобовязано ВАТ АБ «Укргазбанк» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 частково невиплачене матеріальне забезпечення за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку із тимчасовою втратою працездатності за період з 05 липня 2008 року по 12 вересня 2008 року і стягнуто 82 780 грн 02 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року.

21.03.2011 р. позивачці призначено пенсію за віком.

Із записів трудової книжки позивача видно, що вона працювала на різних посадах в Тернопільській філії ВАТ АБ «Укргазбанк» з 14.01.2008 р. до призначення пенсії, в т.ч. і в спірні періоди з 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року, з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року, з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року і з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_2, який проведено УПФ в м.Тернополі, індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України на підставі звітів, поданих АБ «Укргазбанк», при призначенні пенсії позивачу, періоди роботи з 31.05.2007 р. по 01.01.2008 р., з 30.09.2008 р. по 01.05.2009 р., з 31.05.2009 р. по 01.11.2009 р. та з 30.11.2009 р. по 01.01.2010 р. не враховано при призначенні пенсії.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України на підставі звітів, поданих АБ «Укргазбанк», позивачу не зарахований страховий стаж за період з 24 травня 2007 року по 31 грудня 2008 року, з 06 червня 2008 року по квітень 2009 року, а також з червня 2009 року по жовтень 2009 року.

Із відповіді ПАТ «АБ «Укгазбанк» від 09.11.2016 р. № 1204/13227/2016 року на заяву ОСОБА_2 видно, що за періоди роботи 24.05.2007 р. 23.10.2007 р. та 24.10.2007 р. 31.12.2007 р. буде направлено запит до Пенсійного фонду України стосовно можливості подачі коригувань до звіту по персоніфікованому обліку.

За періоди з 13.09.2008 р. 13.05.2009 р. - 11.10.2009 р. суми стягнуті за рішенням суду як оплата за невідпрацьований час відображено в місяці, в якому здійснена виплата. Утримання та сплата страхових внесків з вказаних сум здійснювалося в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці працівників за місяць, до якого належить вказаний фонд оплати праці в травні 2009 року сума заробітку 70 907,10 грн, враховується для пенсії максимальна величина 10 035,00 грн, страхові внески 200,70 грн, квітня 2010 року сума нарахованого заробітку усього 50 882,36 грн, враховується для пенсії (максимальна величина) 13 260 грн; страхові внески 265,20 грн. За період 12.10.2009 року 31.12.2009 року результати нарахувань по листках непрацездатності відображені в січні 2010 року з розбивкою по відповідних місяцях 2009 року.

Згідно із відповіддю ПАТ АБ «Укргазбанк» від 01.02.2017 р. ОСОБА_2за період з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року виплачено заробітну плату у розмірі 11 078,26 грн з відповідною сплатою страхових внесків.

У квітні 2010 року ОСОБА_2 виплачено заробітну плату за період з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року в розмірі 45 122,70 грн (страхові внески сплачені в межах максимальної величини), в січні 2010 року виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за період із 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 19 078,79 грн, з яких сплачено страхові внески по місяцях.

Листом від 28.10.2016 р. № 497/к-11 Тернопільське ОУПФУ відмовило позиваву в перерахунку пенсії, та повідомило, що її трудовий стаж становить 38 років 1 місяць 14 днів і обраховувався на підставі індивідуальних відомостей за 2007 2010 роки, наданих управлінням ПФУ в Соломянському районі відповідно до звітності АБ «Укргазбанк».

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи працівника, який був незаконно звільнений, а потім поновлений на роботі, вважається безперервним. При цьому, стягнутий на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислений з її середньої заробітної плати, тому виплата цієї суми в окремі місяці, що обумовлено виконанням рішення суду про поновлення на роботі, не свідчить про отримання разового доходу за певний місяць, а є заробітною платою за кожен місяць з перебування позивачки у вимушеному прогулі.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З наведеного видно, що стаж роботи працівника, який був незаконно звільнений, а потім поновлений на роботі, вважається безперервним.

За приписами частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу) на які відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Також стаття 41 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

До такого доходу (заробітної плати) враховуються, зокрема, суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отриманих застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

За змістом цих норм усі отримувані застрахованою особою виплати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються до заробітку (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Враховуючи вищенаведене, стягнутий на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з якого сплачено страхові внески, підлягає включенню для перерахунку пенсії.

Що стосується доводів пенсійного органу щодо неможливості здійснити нарахування внеску на заробітну плату за вимушений прогул шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована, то такі спростовуються положеннями частини другої статті 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 р., тобто діяв на час визначення заробітку позивача при призначенні пенсії. При цьому, будь-які обмеження щодо цього законодавством встановлені не були.

Судом встановлено, що відповідачем при призначенні пенсії також не враховано періоди з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 13 травня 2009 року 11 жовтня 2009 року, а також період перебування на лікарняному 12 жовтня 2009 року 31 грудня 2009 року, хоча у вказаний період позивачка не була звільнена, отримувала заробітну плату, виплати, у звязку з непрацездатністю, що підтверджується трудовою книжко, довідкою про середній заробіток від 07.10.2008 р., інформацією ПАТ АБ «Укргазбанк», з вказаних сум були сплачені відрахування до Пенсійного фонду.

Проте, з незалежних від позивачки причин вказані періоди роботи не включені АБ «Укргазбанк» до персоніфікованого обліку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_2 є обґрунтованим і підлягає задоволенню в межах строку позовної давності, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2017 року в адміністративній справі № 607/11768/16-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Ухвала в повному обсязі складена 22 травня 2017 року.