Постанова № 66647537, 23.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 р.Справа № 2-а-10880/10/1570

Категорія:9.1Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

ОСОБА_1

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006262301/1 від 29.07.2010 року та №0006282301/0 від 18.05.2010 року, визнання протиправними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006292301/2 від 04.10.2010 року, №0006302301/2 від 04.10.2010 року та №0009432301 від 04.10.2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»звернулось до суду з позовними вимогами до ДПІ у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006262301/1 від 29.07.2010 року та №0006282301/0 від 18.05.2010 року, визнання протиправними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006292301/2 від 04.10.2010 року, №0006302301/2 від 04.10.2010 року та №0009432301 від 04.10.2010 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем було неправомірно та всупереч нормам діючого законодавства прийняті податкові повідомлення-рішення №0006262301/1 від 29.07.2010 року та №0006282301/0 від 18.05.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006292301/2 від 04.10.2010 року, №0006302301/2 від 04.10.2010 року та №0009432301 від 04.10.2010 року.

Представник відповідача проти задоволенні позовних вимог заперечував з тих підстав, що висновки відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а том відповідають чинному законодавству.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням ТОВ «Рені-Лайн»звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що не відповідає наданим ТОВ «Рені-Лайн»суду доказам, а також вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

На підставі направлення №000037/23 від 30.03.2010 року, виданого ДПІ у Ренійському районі на підставі абз. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання на І квартал 2010 року проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Рені-Лайн» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірка проводилась з 30.03.2010 р. по 13.04.2010 р. Термін проведення перевірки продовжився з 14.04.2010 р. по 20.04.2010 р. на підставі наказу ДПІ у Ренійському районі від 13.04.2010 р. №75.

За результатами перевірки був складений акт від 27.04.2010 р. №129/23-22478794 ТОВ «Рені Лайн», код за ЄДРПОУ №22478974. На підставі зазначеного акту від 27.04.2010 р. №129/23-22478794 ДПІ у Ренійському районі Одеської області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0006262301/0 від 18.05.2010 р. всього у сумі 49 134,00 грн. за податком на прибуток, з яких 4 103,00 грн. за основним платежем та 45 031,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0006282301/0 від 18.05.2010 р. всього у сумі 116 507,00 грн. за податком на додану вартість, з яких 77 658,00 грн. за основним платежем та 38 849,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2010 р. №0006292301 у сумі 761 286,15 грн. за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та від 18.05.2010 р. №0006302301 у сумі 340,00 грн. за порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Не погодившись з рішеннями відповідача ТОВ «Рені-Лайн»звернулось з позовом про їх скасування та визнання протиправними.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Як було встановлено перевіркою, ТОВ «Рені-Лайн»до складу валових доходів та валових витрат включено перерахунок суми курсової різниці по кредитному договору, укладеному з фірмою-нерезидентом «SOFTER TRADE S.A.»Республіка Панама, м. Панама, від 06.11.2007 р. за №1 та до кредитного договору ВАТ «Кредитпромбанк»за №07/26/07 від 26.11.2007 р.

Згідно з вимогами п.п. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР визначено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абз. 2 цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абз. 3 цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку кредитора та валові витрати платника податку дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку кредитора та валові доходи платника податку дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Тобто, станом на останній день звітного періоду балансова вартість заборгованості в іноземній валюті визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на цю дату.

У разі умовного продажу (погашення) заборгованості платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення) залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її умовного продажу. При цьому збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку кредитора того податкового періоду, протягом якого відбувся умовний продаж.

Таким чином, податковим законодавством встановлений чіткий порядок визначення прибутку (збитку), що виникає внаслідок зміни балансової вартості непогашеної заборгованості, вираженої в іноземній валюті, яким передбачається, що прибуток або збиток за результатами умовного продажу заборгованості збільшує валові доходи або валові витрати кредитора.

При цьому, згідно до вимог п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включається до складу валових витрат і не підлягають оподаткування кошти або майно, залучені платником податку у звязку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також до складу валових витрат не включаються суми повернення основної суми фінансових кредитів, тобто факти отримання та повернення кредиту не відображаються в податковому кредиті.

За таких обставин колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006262301/1 від 29.07.2010 року.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006282301 від 18.05.2011 року суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зерновий комплекс лише частково використовувався в оподаткованих операціях, частково в операціях які звільнені від оподаткування, то до суми податкового кредиту включається та частка оплаченого податку при його виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях. Оскільки позивачем не вівся окремий облік валових витрат та доходів по різним категоріям операцій (оподаткованих та звільнених від оподаткування) з поставки та придбання товарів (послуг) та не здійснювалось ведення бухгалтерського обліку суми ПДВ, як сплаченого постачальником так і отриманого від покупця, що призвело до невірного розрахунку питомої ваги при визначенні суми податкового кредиту минулих періодів, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування в розмірі 77658,00 грн.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

В складі податкового кредиту за березень, квітень, травень та липень 2009 року суми ПДВ, сплачені за придбання обладнання, товарів та послуги будівництва, не підлягають розподілу за принципом питомої ваги згідно п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Придбані товари та обладнання станом на момент сплати та декларування ПДВ н використовувалися підприємством в господарській діяльності, ні в оподатковуваних, ні в звільнених від оподаткування операціях.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що закон визначальним моментом застосування саме п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ставить умову (факт) використання цих товарів в операціях звітного періоду, повязуючи пропорційний розподіл сплаченого (нарахованого) ПДВ саме з використанням придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях, а не діяльність субєкта господарювання взагалі.

Згідно з п. 5.3 Статуту ТОВ «Рені-Лайн»та довідки статистики №1895 від 17.09.2004 р. будівництво та експлуатація комплексів щодо транспортного оброблення вантажів, в тому числі сільськогосподарської продукції є основним видом діяльності ТОВ «Рені-Лайн». Саме на реалізацію цієї діяльності були укладені договори придбання обладнання. Відповідно до п. 3.1 бізнес-плану інвестиційного проекту субєкту ВЕЗ Рені, яким є ТОВ «Рені-Лайн», метою будівництва та метою комплексу є надання послуг із заготівлі, прийому, зберіганню, перевантаження зерна, виробництво комбікормів. Всі ці операції не є такими, що звільнені від оподаткування ПДВ. Зокрема, не підлягає розподілу сума ПДВ, сплачена за будівництво лабораторії за березень 2009 року у сумі 33 434,17 грн. Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно віднесена повністю до складу податкового кредиту.

Лабораторія ТОВ «Рені-Лайн»будувалася із метою надання послуг з відбору проб та аналізу якості зернових культур, що згідно положень ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»не звільняється від оподаткування ПДВ.

Крім того, як було встановлено, на момент сплати ПДВ та декларування кредиту лабораторія не використовувалась у господарській діяльності, послуги лабораторії не надавалися, так як вона була акредитована згідно вимогам законодавства України тільки у березні 2010 року, про що свідчить Свідоцтво про атестацію №РО-333/2010 від 29.03.2010 року, виданим ДП «Одесастандартметрологія». Однак відповідач, не включив ці суми з розрахунку питомої ваги ПДВ, що не підлягає віднесенню до кредиту.

Апелянт вірно вказує на те, що право нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, що передбачено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Всі суми сплаченого ПДВ підтверджені податковими накладними, що оформлені належним чином, а здійснені операції з придбання не є такими, що звільнені від оподаткування ПДВ. В звязку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково відмовив позивачу в задоволенні його вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006282301 від 18.05.2011 року. Вказана вимога є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо визнання незаконним податкового рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.10.2010 р. №0006292301/2 в сумі 761 286,15 грн. та повязаного з ним рішення №0009432301 від 04.10.2010 р. про донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 098,80 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про необхідність відмовити в їх задоволенні, з таких підстав.

Як було встановлено, ТОВ «Рені-Лайн»було укладено контракт з «RG GRAIN TRADE LLP»на поставку сільськогосподарської продукції ячменя фуражного українського походження, що передбачено п. 1.1, п. 9.7 цього контракту.

18 вересня 2009 року на підставі договору про відступлення права вимоги №18/09 було здійснено передачу права позивача на вимогу ВАТ «Одеський коровай»власника експортованої сільськогосподарської продукції і коштів, що мали надійти на рахунок в якості оплати за експортовану сільськогосподарську продукцію, та з відома боржника «RG GRAIN TRADE LLP»всіх прав, у тому числі і обовязків, які існують нерозривно за правами за контрактом №090302 від 02.03.2009 р., як комісіонером (ТОВ «Рені Лайн») комітенту (ВАТ «Одеський коровай»). Договірні взаємовідносини між комітентом та комісіонером були припинені, як припинені й права і обовязки за контрактом №090302 від 02.03.2009 р. лише щодо ТОВ «Рені Лайн»та відносно його повноважень, в томі числі і щодо фінансової поруки, а права та зобовязання щодо надходження валютної виручки у сумі 337162,95 доларів США були закріплені за власником цієї валютної виручки ВАТ «Одеський коровай».

21.09.2010 р. за договором відступлення права вимоги №09-21/09 було здійснено наступне відступлення прав вимоги за контрактом №090302 від 02.03.2009 р. ВАТ «Одеський коровай»до ТОВ «РТС Україна»з відома боржника «RG GRAIN TRADE LLP». Внаслідок цього правочину були відступлені права вимоги за контрактом №090302 від 02.03.2009 р. новому кредитору ТОВ «РТС Україна». Кредитор та боржник (нерезидент «RG GRAIN TRADE LLP») і ТОВ «РТС Україна»співпали в одній особі за взаємними грошовими вимогами, строк виконання яких настав. Пізніше ця сума була зарахована між новим кредитором ТОВ «РТС Україна»та «RG GRAIN TRADE LLP»на підставі акту заліку зустрічних однорідних вимог від 24.09.2009 р.

Таким чином, повноваження ТОВ «Рені Лайн»стосовно обовязків з фінансової поруки за розпорядженням власника та особи, яка мала всі права щодо розпорядження цим правом, були припинені. Вони були передані безпосередньо власнику цих прав комітенту ВАТ «Одеський коровай».

В звязку з цим колегія суддів приходить до висновку, що з боку ТОВ «Рені Лайн»порушень щодо повернення на територію України валютних цінностей допущено не було.

Так, зобовязання були припинені внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі, що передбачено ст. 606 ЦК України, та на підставі ст. 601 ЦК України і ст. 203 ГК України між ТОВ «РТС Україна»та «RG GRAIN TRADE LLP»був складений акт про залік зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що у зовнішньоекономічній діяльності законодавством допускається припинення зобовязань між контрагентами шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Таке право передбачено ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, та зазначено в листі НБУ від 06.07.2010 р. №28-312/2119-11679.

Як вбачається з листа ПАТ АБ «Південний»(агента валютного контролю) №0-17-12824БТ від 13.05.2010 р., правочини здійснені резидентами відповідають нормам чинного законодавства, а зобовязання у сумі 337162,95 доларів США закриті. Ці зобовязання зняті з валютного контролю, прострочена дебіторська заборгованість за контрактом №090302 від 02.03.2009 року відсутня, що вбачається з листа ПАТ АБ «Південний»від 08.06.2011 р.. №0-17-18534.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що правомірність укладених правочинів та правомірність заліку грошових коштів в сумі 337162,95 доларів США, а також відсутність зобовязань по поверненню простроченої заборгованості по валютній виручці встановлено рішенням господарського суду Одеської області по справі №19/158-10-4963 від 12.01.2011 р. Зазначене рішення набрало законної сили.

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень з боку ТОВ «Рені Лайн»щодо повернення на територію України валютних цінностей, та вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог ТОВ «Рені Лайн»про визнання незаконним податкового рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.10.2010 р. №0006302301/2 в сумі 340 грн., колегія суддів вважає їх законними та не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в їх задоволенні з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні зазначеної вимоги суд першої інстанції виходив з того, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обовязковому декларуванню у Національному банку України, що не було зроблено ТОВ «Рені Лайн»в звязку з чим було винесено податкове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.10.2010 р. №0006302301/2 в сумі 340 грн.

Однак, як було встановлено, ТОВ «Рені Лайн»належного йому на праві власності майна за межами України не мало і не має. При цьому суд погоджується з позицією апелянта про те, що неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації, у разі відсутності валютних цінностей та майна за межами України, не тягне за собою застосування фінансових санкцій. Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється субєктами підприємницької діяльності за формою декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. №207, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.1996 р. за №18/1043.

Тому, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції частково не правильними і такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та частково приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду частково доказав та частково обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року скасувати в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області №0006282301/0 від 18.05.2010 року, №0006292301/2 від 04.10.2010 року, №0006302301/2 від 04.10.2010 року, №0009432301 від 04.10.2010 року, постановити в цій частині позовних вимог нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області №0006282301/0 від 18.05.2010 року, №0006292301/2 від 04.10.2010 року, №0006302301/2 від 04.10.2010 року, №0009432301 від 04.10.2010 року.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 28.11.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький