Ухвала суду № 66647299, 18.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/5156/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: Поліщак І.Р.

представника відповідача: Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Талан» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства «Талан» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У січні 2012 року Приватне підприємство (далі - ПП) «Талан» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000382310 від 10.10.2011 та № 0000542310 від 20.12.2011.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ПП «Талан» подало апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що судом першої інстанції при його постановленні, було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі вказує, що реальність господарських операцій підприємства з його контрагентом ТзОВ «Ресурс Сервіс» підтверджена первинним документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, судом першої інстанції не наведено доводів, чому ним надається перевага одному виду первинних документів, які мають недоліки та ігнорується існування та чинність інших. Також, апелянт вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України щодо відсутності підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на основі первинних документів, які від імені уповноваженої особи ТзОВ «Ресурс Сервіс», підписані невстановленими особами, оскільки в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3, в якій він вказує на те, що працював на посаді директора ТзОВ «Ресурс Сервіс» та підписував від імені товариства первинні документи. Тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2017 було скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, якою задоволено позовні вимоги ПП «Талан» в повному обсязі, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В своїй ухвалі суд касаційної інстанції вказав на те, що у справі, яка розглядається містяться суперечливі відомості щодо участі ОСОБА_3 у підписанні первинних документів по господарських операціях з позивачем, оскільки в матеріалах справи міститься як висновок криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 виконані не ним та його нотаріально засвідчена заява про те, що ним особисто здійснені підписи на договорах та бухгалтерських документах по господарських операціях з позивачем. Крім того, Вищий адміністративний суд України вказав, що судом апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального закону, не перевірено обставин, на які послався суд першої інстанції, жодних висновків на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та правильності застосування норм матеріального права не зазначено.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Поліщак І.Р., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача Лаврука В.В., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 13 вересня по 19 вересня 2011 року Долинською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з купівлі-продажу газу (пропан-бутан) зрідженого, придбаного у ТзОВ «Ресурс Сервіс» за період з 01.06.2010 по 31.03.2011 по податку на прибуток за період з 01.06.2010 по 31.03.2010 та з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 31.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1786/231/25069056 від 26.09.2011, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (Далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в період, що перевірявся, на загальну суму 13 333 грн, в тому числі за лютий 2011 в сумі 11 897 грн, за березень 2011 в сумі 1 436 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (ряд. 18.2) по декларації за лютий 2011 в сумі 1 436 грн; п.5.1 п.п.5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 538 316 грн, у тому числі за 1 півріччя 2010 в сумі 181 990 грн, за три квартали 2010 в сумі 867 465 грн, за 2010 в сумі 1 469 053 грн, за 1 квартал 2011 в сумі 69 263 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, 10.10.2011 відповідачем прийнято три податкові повідомлення-рішення, зокрема, № 0000372310, яким позивачу визначено додаткове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 538 316,00 грн та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 384 579,00 грн, № 0000382310 про сплату 13 333,00 грн податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн та за № 0000392310 (форма «В4») про сплату штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.

12.12.2011 рішенням ДПА в Івано-Франківській області № 2929/10/25-019/318/843 було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000372310 від 10.10.2011 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 17 315,00 грн, а рішенням № 2928/10/25-019/317/841 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000382310 та скасовано повідомлення-рішення № 0000392310 (форма «В4») від 10.10.2011.

20.12.2011 контролюючим органом було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000542310 від 20.12.2011, яким позивачу визначено додаткове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 538 316,00 грн та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 367 264, грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи від імені уповноваженої особи ТзОВ «Ресурс Сервіс», підписані невстановленими особами, із застосуванням технічних засобів, а тому у позивача відсутні правові підстави для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по спірним господарським операціям.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 27.02.2012 за результатами розгляду адміністративної справи Івано-Франківським окружним адміністративним судом було прийнято постанову, якою позовні вимоги підприємства задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано спірні рішення.

За результатами апеляційного перегляду вказаного судового рішення, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, апеляційну скаргу контролюючого органу було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Проте, за наслідками касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2013 вказані вище судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України зазначив, що судам попередніх інстанцій необхідно було поставити питання про проведення експертного дослідження та встановити наявність чи відсутність ознак підроблення підпису директора ТзОВ «Ресурс Сервіс» - ОСОБА_3 в договорі, податкових і видаткових накладних, оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, щодо правомірності включення позивачем сум до складу валових витрат та податкового кредиту на підставі податкових накладних підписаних вказаною особою.

За змістом ч.ч.4-5 ст.11 КАС України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

За результатами повторного розгляду та на виконання вимог ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України (Далі - КАС), суд першої інстанції встановив наступне.

Зокрема, факт виникнення господарських відносин між позивачем та його контрагентом підтверджено договором купівлі-продажу № 76РМ-10 від 05.05.2010, за яким ТзОВ «Ресурс Сервіс» (продавець) зобов'язується передати, а ПП «Талан» (покупець) зобов'язується прийняти і оплатити газ скраплений вуглеводний, додатковою угодою № 1 від 15.12.2010 до договору купівлі-продажу № 76РМ-10 від 05.05.2010 та додатковою угодою № 1 від 05.05.2010.

На підтвердження факту придбання товару та формування витрат позивачем було надано податкові накладні № 16 від 02.02.2011 та № 19 від 03.02.2011, видаткові накладні, журнал-ордер та відомості по рахунку 631. Оплата товару підтверджується листом ПАТ «Фольксбанк» та платіжними дорученнями.

Керуючись приписами обов'язковості висновків суду касаційної інстанції, судом першої інстанції вживалися всі можливі процесуальні заходи для відбору підписів громадянина ОСОБА_3 з метою встановлення обставин щодо приналежності підписів на первинних документах, зокрема, договорах, видаткових та податкових накладних директору ТзОВ «Ресурс Сервіс» ОСОБА_3, а також чи перебував останній на території України в момент підписання первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.

Щодо встановлення перебування ОСОБА_3 на території України, на вимогу суду першої інстанції надійшла інформація з витягу бази даних Держприкордонслужби, з якої вбачається, що ОСОБА_3 в'їхав на територію України 05.01.2010 о 08 год 03 хв, а тому в момент підписання платіжних документів та договорів, ОСОБА_3 перебував на території України.

Також, судом першої інстанції було призначено експертизу підписів громадянина ОСОБА_3 та доручено її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Згідно висновку судової технічної експертизи матеріалів документів № 3418 від 22.10.2014, встановити давність виконання підписів від імені ОСОБА_3 на представлених для проведення експертизи первинних документах не вдається можливим у зв'язку із відсутністю необхідного для цього технічного обладнання.

31.10.2014 на адресу суду першої інстанції надійшов висновок № 1299 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів за матеріалами адміністративної справи № 809/2314/13-а, що складений 28.10.2014, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 на вищевказаних документах, оригінали яких направлялися для експертного дослідження виконані не ОСОБА_3, а іншою особою із застосуванням технічних засобів, зокрема перемальовкою «на просвіт» з якихось моделей або один з одного.

Здійснивши комплексний аналіз представлених доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що твердження ОСОБА_3, який в спірних період являвся директором ТзОВ «Ресурс Сервіс» щодо підписання ним особисто договорів та бухгалтерських документів, що підтверджувалося нотаріально засвідченою заявою не відповідають дійсності, а віднесені валові витрати та сформований податковий кредит на базі первинних документів, що підписані невстановленою особою є такими, що сформовані неправомірно без належних на те підстав.

Колегія суддів погоджується із наведеним вище висновком суду першої інстанції, вважає, що такий зроблено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також з повним та об'єктивним дослідженням всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «валові витрати виробництва та обігу» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на час виникнення спірних правовідносин), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.198.6 ст.198 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.2 ст.201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Вимоги щодо оформлення податкових накладних врегульовані чинним наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» № 1379 від 01.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

Відповідно до п.1 цього Порядку, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.16 цього ж Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Абзацом другим частини першої статті 244-2 КАС України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, з врахуванням обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від наведеної вище правової позиції.

Стосовно висновків Вищого адміністративного суду України про наявність суперечливих відомостей щодо участі ОСОБА_3 у підписанні первинних документів по господарських операціях з позивачам, на виконання вимог ч.5 ст.227 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною другою цієї статті визначено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Як на одну з підстав обґрунтування своїх доводів, позивач посилається на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 про те, що всі підписи на спірних документах виконані ним власноручно.

З копії вказаної заяви убачається, що у ній ОСОБА_3 підтверджує факт укладення та підписання за період його діяльності на посаді директора ТзОВ «Ресурс Сервіс» договору № 76РМ-10 від 05.05.2010 та додатку до нього № 1 від 15.12.2010, а також підписання в момент виконання господарських операцій на виконання вказаного договору податкових та видаткових накладних. При цьому, в заяві вказуються точні реквізити кожного первинного документу.

З відповіді приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Єніної Л.В. № 58/01-16 від 16.10.2013, яка була представлена на виконання вимоги суду, вбачається, що нею 14.11.2011 за реєстровим № 4855 була засвідчена справжність підпису ОСОБА_3 на заяві. Проте, надати суду оригінал заяви вона не змогла, у зв'язку з тим, що така викладається на спеціальному нотаріальному бланку, особисто підписується заявником в присутності нотаріуса, після чого скріплюється підписом заявника та печаткою нотаріуса та передається заявнику.

При вчиненні нотаріальної дії, зокрема засвідченні справжності підпису на документах, нотаріус лише підтверджує, що підпис на певному документі зроблено саме тією особою, яка звернулась до нотаріуса.

Засвідчуючи справжність підпису, нотаріус не посвідчує факти, викладені у документах, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За змістом наведених процесуальних норм вбачається, що на позивача покладено обов'язок спростовувати докази відповідача, які надані ним на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Отже, даючи правову оцінку нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_3 в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, в тому числі висновку № 1299 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів на первинних документах за матеріалами адміністративної справи № 809/2314/13-а від 28.10.2014, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність формування позивачем на їх основі валових витрат та податкового кредиту.

Згідно ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційні скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Талан» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року по справі № 809/2314/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. О. Яворський

Повний текст ухвали складено 22.05.2017.