Постанова № 66631291, 15.01.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3996/14-а

Провадження № 2-а/415/2/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

при секретарі - Добуграй В.К.,

за участю прокурора - Євтєєвої Ю.Е., Коробєйник Є.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пугаченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська Луганської області адміністративну справу за позовом Прокурора міста Лисичанська в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Лисичанська в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду з адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 12.08.2002 року була призначена пенсія за віком по Списку № 1, із загального стажу: 25 років 2 місяці 6 днів, із них по Списку 1: 11 років 2 місяці 18 днів, із середнього заробітку, взятого за період роботи з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську 24.02.2014 року прийнято рішення комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги № 55, яким встановлено факт, що за період з 01.04.2009 року по 28.02.2014 року за ОСОБА_1 утворилась переплата пенсії у розмірі 3010,36 грн., що підлягає поверненню. Узвязку з чим, з березня 2014 року з пенсії ОСОБА_1 утримується по 20 % пенсії до повного погашення боргу. Жодних повідомлень про прийняте рішення ОСОБА_1 не отримував, що змусило його звернутись із письмовою заявою до УПФУ в місті Лисичанську. Листом від 21.03.2014 року ОСОБА_1 було проінформовано, що він згідно даних списків СПОВ від 15.01.2014 року та Єдиного державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 02.12.2002 року по теперішній час. Проте згідно досліджених документів вбачається, що підприємницьку діяльність ОСОБА_1 було припинено. Так ОСОБА_1 02.11.2009 року звернувся до державного реєстратора із заявою про проведення реєстраційної дії «Внесення рішення про припинення підприємницької діяльності» на підтвердження вказаної дії у заявника наявний опис документів, посвідчений державним реєстратором. Згідно з довідки № 563 від 27.01.2010 року, виданої ДПІ в місті Лисичанську встановлено, що 02.11.2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 23810050001005354, у зв'язку з чим було видано довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах. Згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинено з 01 грудня 2010 року. Рішення не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили. ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції 02.09.2014 року, йому було видано повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 02.09.2014 року за № 23810060002005354. Листом від 24.09.2014 року заявника було проінформовано, що підстав для проведення перерахунку пенсії з урахуванням вимог постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року не має. Таким чином наявність ОСОБА_1 у списках СПОВ та Єдиному держаному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності є помилковим, та спростовує підстави прийняття спірного рішення УПФУ в місті лисичанську від 24.02.2014 року про переплату пенсії та стягнення боргу у розмірі 3010,36 грн. з пенсії останнього. В зв'язку з вищевикладеним, просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (рішення комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги) № 55 від 24.02.2014 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області повернути ОСОБА_1 суму коштів, утриманих з його пенсії на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (рішення комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги) № 55 від 24.02.2014 року.

У судовому засіданні прокурор прокуратури міста Лисичанська Євтєєва Ю.Е. позовні вимоги підтримала, підтвердила факти, викладені у позовній заяві, та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив факти, викладені в позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача Пугаченко Н.М. заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала письмові заперечення на позовну заяву, надані суду, та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У письмових запереченнях відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку УПФУ в місті Лисичанську Луганської області з 12.08.2002 року та отримує пенсію за віком за Списком № 1. 24.02.2014 року управлінням ПФУ в місті Лисичанську прийнято рішення № 55, яким передбачено повернення позивачем перепалати суми пенсії в сумі 3010,36 грн. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Підставою для прийняття спірного рішення стало допущене ОСОБА_1 зловживання своїм правом на отримання пенсійних виплат, яке полягало в неповідомленні органам Пенсійного фонду про обставини, які впливають на призначення йому пенсії, а саме, про реєстрацію позивача як суб'єкта підприємницької діяльності. Про те, що позивач зареєстрований як підприємницької діяльності, відповідних документів до управління ПФУ в місті Лисичанську не надавав. Згідно з отриманими даними з ЄРС було з'ясовано, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 02.12.2002 року. Також документів про закриття підприємницької діяльності позивач не надавав, по документам пенсійної справи числився як непрацюючий пенсіонер. 30.01.2014 року позивачу був проведений перерахунок пенсії з урахуванням працевлаштування з 02.12.2002 року як суб'єкта підприємницької діяльності. За період з 01.04.2009 року до 28.02.2014 року виникла переплата пенсії у розмірі 3010,36 грн. Переплата з пенсії ОСОБА_1 утримується щомісячно по 20% пенсії, згідно з рішенням міжвідомчої комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання переплат пенсій та грошової допомоги № 55 від 24.02.2014 року, починаючи з 01.03.2014 року до повного погашення переплати. Повідомлення про суму та період переплати було надіслано на адресу позивача листом від 06.03.2014 року за № 671. Згідно з витягом ЄДРЮОФОП підприємницьку діяльність ОСОБА_1 як ФОП припинено 02.09.2014 року. Таким чином, вважають, що законних підстав для задоволення позовних вимог немає.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона працює начальником відділу - державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, легалізації громадських формувань реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції. 03.10.2002 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. 02.11.2009 року ОСОБА_1 подав заяву про реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця здійснюється або за власним рішення ФОП або за рішенням суду. Згідно з ч. 9 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» (в редакції станом на 02.06.2009р.) для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу пакет документів, передбачений ч. 9 ст. 47 зазначеного законом. Однак, через два місяці, а саме: 09.11.2009 року, позивачем документи, передбачені ч. 9 ст. 47 Закону, державному реєстратору надані не були, у зв'язку з чим дій щодо реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 державним реєстратором здійснено не було. 01.07.2013 року усі справи з виконавчого комітету були передані реєстраційній службі Лисичанського міського управління юстиції. Разом з чим до реєстраційної служби була передана також реєстраційна справа ФОП ОСОБА_1 З часом до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» були внесені зміни, процедура реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням була спрощена, та для здійснення такої реєстрації необхідна була лише реєстраційна картка ФОП. На підставі реєстраційної картки, яка знаходилася в реєстраційній справі ФОП ОСОБА_1, державним реєстратором була здійснена процедура реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 та 02.09.2014 року були внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1. Рішення адміністративного суду щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 до реєстраційної служби не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Згідно з листом від 21.03.2014 року № 51/П-7 Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області на заяву ОСОБА_1 від 12.03.2014 року згідно з отриманими даними з ЄРС, було з'ясовано, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 02.12.2002 року та по теперішній час. Документів про закриття підприємницької діяльності до УПФУ в місті Лисичанську не надавалось. 30.01.2014 року ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії з урахуванням працевлаштування з 02.12.2002 року як суб'єкта підприємницької діяльності. За період з 01.04.2009 року по 28.02.2014 року виникла переплата пенсії у розмірі 3010,36 грн. Тому на підставі рішення № 55 від 24.02.2014 року комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, з пенсії ОСОБА_1 утримується 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.03.2014 року та до повного погашення переплати.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (рішення комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги) № 55 від 24.02.2014 року.

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом та звернувся до суду з даним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (рішення комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги) № 55 від 24.02.2014 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області повернути ОСОБА_1 суму коштів, утриманих з його пенсії на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (рішення комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги) № 55 від 24.02.2014 року.

Суд, вислухавши прокурора, позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд справи і рішення по справі здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Розглянувши твердження позивача про протиправність рішення № 55 від 24.02.2014 року комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги і зобов'язання УПФУ в місті Лисичанську повернути позивачу суму коштів, утриманих з його пенсії на підставі рішення № 55 від 24.02.2014 року, і виходячи із сукупності наявних матеріалів та в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені позови, Суд не встановив жодних ознак порушень прав та свобод, гарантованих Конституцією України та нормативно-правовими актами України з наступних підстав.

Стаття 46 Конституції України гарантує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком за Списком 1 з 12.08.2002 року довічно, як непрацюючий пенсіонер.

Так, ОСОБА_1 з 12.08.2002 року перебуває на обліку УПФУ в місті Лисичанську Луганської області та отримує пенсію за віком за Списком 1 як непрацюючий пенсіонер.

Згідно з реєстраційною справою № 2_381_005354_80 ОСОБА_1 з 03.10.2002 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи, про що не сповістив відповідача.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Даним статтям кореспондує також ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Так, на виконання вимог ст.ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням № 55 від 24.02.2014 року комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, встановлено, що ОСОБА_1 одержує пенсію за віком за Списком 1, у розмірі 1218,31 грн. у місяць, та встановлено сума переплати 3010,36 грн., що утворилась за період з 01.04.2009 року по 28.02.2014 року, тому сума переплати підлягає поверненню.

Отже, до прийняття рішення № 55 від 24.02.2014 року, а саме: з 12.08.2002 року позивач отримував пенсію у розмірі, що передбачений діючим законодавством для непрацюючих пенсіонерів, адже не повідомив УПФУ у місті Лисичанську Луганської області про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця з 03.10.2002 року.

Позивач стверджує, що датою реєстрації припинення фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1, згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року, є 01.12.2010 рік, через те не погоджується з рішенням № 55 від 24.02.2014 року.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

Згідно з описом документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення фізичної особи про припинення підприємницької діяльності», для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення фізичної особи про припинення підприємницької діяльності» фізична особа ОСОБА_1 02.11.2009 року надав наступні документи: заява про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, копія квитанції, виданої банком.

Згідно з довідкою про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежів) № 563 від 27.01.2010 року, ДПІ в м. Лисичанську повідомляє, що у зв'язку з прийняттям рішення про Внесення до ЄДР запису про рішення щодо припинення фізичної особою - підприємцем підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 02.11.2009 року за № 23810050001005354, що у платника податків ОСОБА_1, станом на дату реєстрації довідки у податків відсутня заборгованість по податках, зборах (обов'язкових платежах).

Згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, адміністративний позов ДПІ у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності задоволено повністю. Підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вважати припиненою з 01 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця.

В судовому засіданні з пояснень державного реєстратора ОСОБА_4., встановлено, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, яке набрало законної сили, до реєстраційної служби МУЮ у місті Лисичанську не надходило, а реєстрація припинення фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності, була проведення на підставі власного рішення.

Згідно з листом від 24.09.2014 року № 122/Я-7 Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області повідомляє, що згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підприємницька діяльність ОСОБА_1, як фізичної особи - підприємця була припинена 02.09.2014 року. Таким чином, здійснити перерахунок суми утримання з пенсії з урахуванням вимог постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року нема законних підстав.

З пояснень свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено, що 02.11.2009 року ОСОБА_1 подав заяву про реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця здійснюється або за власним рішення ФОП або за рішенням суду. Згідно з ч. 9 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» (в редакції станом на 02.06.2009р.) для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу пакет документів, передбачений ч. 9 ст. 47 зазначеного законом. Однак, через два місяці, а саме: 09.11.2009 року, позивачем документи, передбачені ч. 9 ст. 47 Закону, державному реєстратору надані не були, у зв'язку з чим дій щодо реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 державним реєстратором здійснено не було. 01.07.2013 року усі справи з виконавчого комітету були передані реєстраційній службі Лисичанського міського управління юстиції. Разом з чим до реєстраційної служби була передана також реєстраційна справа ФОП ОСОБА_1 З часом до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» були внесені зміни, процедура реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням була спрощена, та для здійснення такої реєстрації необхідна була лише реєстраційна картка ФОП. На підставі реєстраційної картки, яка знаходилася в реєстраційній справі ФОП ОСОБА_1, державним реєстратором була здійснена процедура реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 та 02.09.2014 року були внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність у державного реєстратора станом на 02.09.2014 року права щодо здійснення дій про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року. У зв'язку з чим, реєстрація припинення фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності, була проведення державним реєстратором, згідно з вимогами ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», на підставі власного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, суд доходить висновку, що особа, державна реєстрація якої не скасована (не припинена) в установленому законом порядку, вважається суб'єктом підприємницької діяльності.

Так, згідно з повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця № 2217 від 02.09.2014 року, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02 вересня 2014 року внесено запис № 23810060002005354 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Отже, ФОП ОСОБА_1, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи з 03.10.2002 року, позбавлений статусу підприємця з 02.09.2014 року.

У судовому засіданні позивач та прокурор зауважили на відсутність з боку позивача зловживань, у зв'язку з чим до нього не може бути застосовані приписи ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з чим суд не погоджується на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.08.2002 року перебуває на обліку УПФУ в місті Лисичанську Луганської області та отримує пенсію за віком за Списком 1 як непрацюючий пенсіонер.

Згідно з реєстраційною справою № 2_381_005354_80 ОСОБА_1 з 03.10.2002 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи, про що не сповістив відповідача.

Тобто, місяць потому після взяття позивача на облік як пенсіонера, він був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи, однак з 03.10.2002 року про це УПФУ у місті Лисичанську Луганської області не повідомив.

Окрім цього, до Луганського окружного адміністративного суду для вирішення питання про припинення його підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця позивач звернувся лише у 2014 році.

Водночас, відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежів) ОСОБА_1 ДПІ в м. Лисичанську була зафіксована в довідці № 563 від 27.01.2010 року. Однак, отримання даної довідки саме по собі не є достатньою підставою для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи без подання ним відповідної заяви державному реєстратору.

Таким чином, неповідомлення позивачем про зайняття ним підприємницькою діяльністю, призвело до необґрунтованої виплати позивачеві коштів у сумі 3010,36 грн., що відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підставою для прийняття відповідачем рішення про повернення суми переплати шляхом відрахування її з пенсії позивача.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про невиконання позивачем вимог ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії, що свідчить про зловживання з його боку.

Прокурор та позивач у позовній заяві та судовому засідання стверджували, що рішення № 55 від 24.02.2014 року є протиправним, у зв'язку з чим просили його скасувати, посилаючись на те, що УПФУ в місті Лисичанську повинно було оформити висновки міжвідомчої комісії з приводу вирішення питання переплат ОСОБА_1, у формі наказу начальника Пенсійного фонду у місті Лисичанську, а не у формі рішення. Тобто, на їх думку, УПФУ в місті Лисичанську не прийняло правомірного документа щодо повернення сум переплат ОСОБА_1, передбаченого діючим законодавством.

Водночас, судом встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком за Списком 1.

Згідно з рішенням № 55 від 24.02.2014 року комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, ОСОБА_1 одержує пенсію за віком за Списком 1, у розмірі 1218,31 грн. у місяць, та встановлено сума переплати 3010,36 грн., що утворилась за період з 01.04.2009 року по 28.02.2014 року, тому сума переплати підлягає поверненню.

Відповідно до п. 2 Постанови Управління Пенсійного Фонду України №6-4 від 21.03.2003 року «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення», переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Відповідно до п. 3 Постанови Управління Пенсійного Фонду України №6-4 від 21.03.2003 року «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1 - Рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій).

На підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що територіальним органом Пенсійного фонду України у місті Лисичанську було дотримано вимоги Постанови України «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення» та відповідно до п. 3 Порядку постановлено рішення повноважним органом в межах компетенції в формі, передбаченій законом, щодо утримання надмірно сплачених сум пенсій ОСОБА_1, у зв'язку з чим суд не вбачає законних підстав для визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (рішення комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги) № 55 від 24.02.2014 року та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області повернути ОСОБА_1 суму коштів, утриманих з його пенсії на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (рішення комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги) № 55 від 24.02.2014 року, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8-11, 71, 69, 70, 99, 100, 159, 160-163 КАС України, ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7,8 Загальної декларації прав людини, ст. 46 Конституції України, ст. 45, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення, ст.ст. 46, 49 «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», п.п. 2, 3 Постанови Управління Пенсійного Фонду України №6-4 від 21.03.2003 року «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Прокурора міста Лисичанська в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, залишити без задоволення повністю у зв'язку з необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА