Ухвала суду № 66626870, 16.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 755/18973/15-ц Головуючий у 1 інстанції Арапіна Н.Є.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4317/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволені: стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» 85 218,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.09.2015 становить 1 872 150,11грн заборгованості за кредитним договором та 28 082,25грн витрат по сплаті судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2008 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ML-0208/008/2008, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 70 000,00 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, строком до 06.03.2038. У період з 17.03.2009 по 09.03.2010 між сторонами було укладено Додаткові угоди до вказаного кредитного договору, відповідно до умов яких неодноразово змінювалася процентна ставка річних відсотків за користування кредитом.

Судом також установлено, що 14.08.2015 ПАТ «ОТП Банк» направив на адресу ОСОБА_5 досудову вимогу про сплату заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, проте, ОСОБА_5 її не виконав, борг не погасив, у зв'язку з чим у нього на 10.09.2015 виникла заборгованість у сумі 85 218,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 872 150,11грн, яка складається з 69 827,75 доларів США (1 534 038.86грн) заборгованості по кредиту та 15 390,45 доларів США (338 111,26грн) несплачених відсотків за користування кредитом у період з 06.02.2014 по 09.09.2015.

Вважаючи позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, - суд першої інстанції задовольнив їх у повному обсязі

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» щодо надмірно нарахованих процентів за користування споживчого кредиту.Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що у досудовій вимозі, яка була направлена відповідачу, зазначено меншу суму нарахованої заборгованості по відсотках за користування кредитом.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (ас163), заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подали, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання божником.

Відповідно до ст.ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, правильно встановив спірні правовідносини та вірно визначив норми закону, що їх регулюють.

Правильно встановлено судом першої інстанції, що відповідно до умов кредитного договору № ML-0208/008/2008 від 06.03.2008 ОСОБА_5 не виконав узятих на себе зобов'язань у частині повернення заборгованості за кредитом та відсотками, а тому дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог банку на підставі наданого суду розрахунку заборгованості (ас57), відповідно до якого станом на 10.09.2015 заборгованість склала 85 218,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 872 150,11грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильно визначеного розміру заборгованості самі по собі не спростовують висновків суду та наявних у матеріалах справи доказів, адже належних і допустимих доказів на спростування визначеного судом розміру заборгованості представник відповідача суду у передбаченому ст. ст. 10, 60, 137 ЦПК України порядку не надав. Наданий Банком розрахунок заборгованості ОСОБА_5 та додані до позовної заяви матеріали, не містять суперечливих даних, а тому не викликають сумнівів у суду (ас57).

На інші обставини як на підстави для скасування заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.01.2016 представник відповідача не посилається.

За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна