Постанова № 66626796, 16.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа № 922/946/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В.І.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивач - Ляпун І.О.;

відповідач - Дребот І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1407Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22 березня 2017 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"

до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 10 липня 2007 року, (зареєстровим №1-4402), а саме: домоволодіння, площею 473,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вулиця Гонти, 13, та належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству "Мегабанк" (Харків, вул. Артема. 30, Код ЄДРПОУ09804119) на підставі Свідоцтва, серія та номер: ВТР № 152678 р. №2630, виданого 23.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І., для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк". що виникли на підставі кредитного договору № 11181053000 від 10.07.2007 року та кредитного договору № 11181124000 від 10.07.2007 року в розмірі - 3105955,00 (три мільйони сто п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) доларів США та 83249.17 (вісімдесят три тисячі двісті сорок девять гривень 17 копійок) гривень пені, з яких:

- 1298 003,97 дол.США - заборгованість за кредитом;

- 1807 951,03 дол.США - заборгованість за процентами;

- 35 650,47 грн - пеня за прострочення сплати кредиту;

- 47 598,70 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Встановити спосіб реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки за іпотечним договором віл 10 липня 2007 року, (за реєстровим №1-4402), а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки. у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", зі встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна оформленої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства здійсненої на стадії виконавчого провадження.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (Харків, вул. Артема, З0, Код ЄДРПОУ 09804119) на користь Публічного Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (рахунок №29090000000113 в АТ "УкрСиббанк". МФО 351005. код 09807750; суму сплаченого судового збору, а саме -1600.00 (одна тисяча шістсот ) гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2017 року по справі (суддя Жельне С.Ч.) повернуто позовну заяву Публічному акціонерному товариству "УКРСИББАНК" та додані до неї документи, у тому числі оригінал платіжного доручення №0013451893 від 16.03.2017 р. без розгляду на підставі того, що до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору у порядку і розмірі встановлених законодавством.

Позивач з ухвалою суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність ухвали, порушення норм процесуального права під час прийняття ухвали суду, просить її скасувати, справу направити до господарського суду Харківської області.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити ухвалу без змін, а скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач проти її задоволення заперечував.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, ПАТ "Укрсиббанк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Мегабанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою від 22.03.2017 року господарський суд повернув позовну заяву з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме, до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Проаналізувавши ухвалу господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з майнового характеру заявлених позовних вимог та обставин несплати позивачем судового збору у належному розмірі.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та правомірними з огляду на норми діючого законодавства.

Так, частиною 2 ст. 44 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви, зокрема, майнового характеру встановлюються в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги у даній справі містять дві вимоги - вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру, що полягає у зверненні стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог, що виникли з кредитного договору у розмірі 3105955,00 дол. США та 83249,17 грн., тобто вони мають майновий характер та підлягають вартісній оцінці.

Згідно із ст. 55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Як роз'яснено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з пп. 2 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

ПАТ «МЕГАБАНК» у відзиві на скаргу зазначає, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки носять майновий характер, оскільки предмет застави має вартісну оцінку, і у випадку позитивного рішення у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач задовольнить свої грошові вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» відповідно до якого вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо) та зазначає проте, що вимога про стягнення основного зобов'язання вирішена господарським судом Хмельницької області.

Проте, вказана постанова містить рекомендаційний характер при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації, тому посилання апелянта на необхідність врахування господарським судом при вирішенні питання про прийняття позовної заяви вказаних роз'яснень, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки пунктом 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що Вищий спеціалізований суд надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації.

За приписами п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» пленум Вищого спеціалізованого суду за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації.

Крім того, в силу приписів частини 1 ст. 111-10 ГПК України постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Тобто, господарським судом правомірно при вирішенні питання про необхідний розмір судового збору не взято до уваги факт пред'явлення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки вже після вирішення вимоги про стягнення заборгованості, та не застосовано роз'яснення саме Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн., тобто тільки за вимогу немайнового характеру, натомість доказів сплати судового збору за вимогу майнового характеру позивачем не надано.

Зазначене свідчить про не дотримання позивачем пункту 3 частини 1 ст. 57 ГПК України при поданні до суду позовної заяви, що відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 63 ГПК України є безумовною підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про повернення позовної заяви без розгляду.

З огляду на що колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22 березня 2017 року по справі №922/946/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.05.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Сіверін В.І.