Постанова № 66626755, 16.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа № 922/146/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

при секретарі Курченко В.А.

за участю:

прокурор - Ногіної О.М., за посвідченням від 11.02.15 р. 032167;

представників:

позивача - Варламова Д.В., за довіреністю від 12.01.2017 р. № 32-20-14-689/0/19-17;

1-го відповідача - Бєлєвцової О.С., за довіреністю від 11.01.2017 р. №01;

2-го відповідача - не з'явився;

третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю від 10.02.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Пілігрім", с. Гороховатка Борівського району Харківської області (вх.№1122 Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2017 у справі № 922/146/17

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків

до 1-го відповідача Селянського фермерського господарства "Пілігрім", с. Гороховатка Борівського району Харківської області

2-го відповідача Борівської районної державної адміністрації Харківської області, смт Борова Харківської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповдіача - ОСОБА_5, с. Гороховатка Борівського району Харківської області

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі за текстом - прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі за текстом - позивач) до Селянського фермерського господарства "Пілігрім" (далі за текстом - перший відповідач) та Борівської районної державної адміністрації Харківської області (далі за текстом - другий відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації Харківської області №200 від 04.05.2012 про надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації Харківської області №385 від 13.09.2012 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства "Пілігрім" з подальшою передачею в оренду ОСОБА_5 на території Гороховатської сільської ради;

- визнати недійсним договір оренди від 13.09.2012, укладений між Борівською районною державною адміністрацією Харківської області та фермерським господарством "Пілігрім" в особі голови ОСОБА_5 , згідно умов якого, останній надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,7148га (рілля), що знаходиться на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2017 по справі № 922/146/17 (суддя Колонтай М.В.) позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 13.09.2012, укладений між Борівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Пілігрім" в особі голови ОСОБА_5, згідно умов якого, останній надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,7148га (рілля), що знаходиться на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації №200 від 04.05.2012 про надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації №385 від 13.09.2012 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства "Пілігрім" з подальшою передачею в оренду ОСОБА_5 на території Гороховатської сільської ради.

Стягнуто з Селянського фермерського господарства "Пілігрім" (63822, Харківська область, Борівський район, с.Гороховатка, код 21240518) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 689,00грн. судового збору.

Стягнуто з Борівської районної державної адміністрації Харківської області (63801, Харківська область, смт.Борова, вул.Центральна, 1, код 04059467) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 689,00грн. судового збору.

Перший відповідач -Селянське фермерське господарство "Пілігрім" з рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2017 у справі № 922/146/17 в частині задоволення позовних вимог не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області про визнання недійсним договору оренди землі від 13.09.2012, укладеного між Борівською районною державною адміністрацією Харківської області та фермерським господарством "Пілігрім" відмовити повністю та здійснити розподіл судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, 1-го відповідача та третьої особи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Розпорядженням голови Борівської районної державної адміністрації від 04.05.2012 №200 ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області.

Розпорядженням голови Борівської районної державної адміністрації від 13.09.2012 №385 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для створення фермерського господарства "Пілігрім" з подальшою передачею в оренду громадянці ОСОБА_5 на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області та безпосередньо передано в оренду земельну ділянку площею 19,7148га ріллі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області строком на 49 років.

На виконання зазначеного розпорядження між Борівською районною державною адміністрацією та другим відповідачем 13.09.2012 р. укладено договір оренди (далі за текстом - Договір), за умовами якого перший відповідач передав в платне користування другому відповідачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Гороховатської сільської ради Борівського району Харківської області кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно з пунктом 2 Договору загальна площа орендованої земельної ділянки складає 19,7148га (рілля).

Договір укладено на 49 років (пункт 8 Договору).

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2012 у пункті 5 Договору не зазначений.

Договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Борівському районі Харківської області, про що в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою вчинено запис від 24.09.2012 №632100004000239.

Земельна ділянка передана в оренду за актом прийому-передачі від 24.09.2012.

Прокурор просить суд визнати незаконними та скасувати зазначені вище Розпорядження голови Борівської районної державної адміністрації та визнати недійсним Договір оренди землі від 13.09.2012 р., посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що Розпорядження прийнято, а Договір укладено з порушенням процедури надання в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності, а саме в порушення вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України земельну ділянку державної власності передано в оренду відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів.

Також прокурор в обгрунтувнаня позову посилається на те, що в порушення статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", спірний Договір укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Господарський суд першої інстанції припинив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасуваня вищезазначених Розпоряджень на підставі п. 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою прокурора від позову в зазначеній частині, а позовні вимоги в частині визнання Договору недійсним задовольнив, пославшись на те, що його укладення без проведення нормативної грошової оцінки землі суперечить вимогам чинного законодавства, що відповідно до ч. 1 статті 215 , ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору недійсним.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання Договору недійсним та припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування оспорюваних Розпоряджень, оскільки такі висновки зроблені внаслідок порушення норм процесуального права.

Так, відповідно до ч. 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 цієї статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

В п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» роз'яснено, що згідно з абзацом четвертим частини першої та частиною другою статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. У разі невиконання такої вимоги подана ним позовна заява підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 63 названого Кодексу.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В п. 3 зазначеної Постанови роз'яснено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Якщо прокурор, що звертається до господарського суду в інтересах держави або громадянина, у позовній заяві не обґрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави або громадянина в суді, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу.

З тексту позовної заяви вбачається, що Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в порушення вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві не зазначив, в чому полягає порушення інтересів держави внаслідок прийняття оспорюваних Розпоряджень та укладення оспорюваного Договору, не обґрунтував необхідність їх захисту.

Крім цього, прокурор в позовній заяві не зазначив, які функції виконує позивач у спірних правовідносинах, не навів підстав представництва, зокрема обставин щодо нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, якого він визначив позивачем у справі.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що Керівником Ізюмської місцевої прокуратури в порядку ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 27.12.2016 р. № 04-29-14450 (т. 1 а.с. 38,39)) на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області було направлено повідомлення про порушення вимог чинного законодавства внаслідок прийняття оспорюваних Розпоряджень та укладення оспорюваного Договору із проханням у строк до 12.01.2017 р. повідомити про вжиті заходи щодо усунення відповідних порушень та зазначено, що у разі не вжиття заходів для усунення виявлених порушень законодавства, Ізюмська місцева прокуратура має намір пред'явити позов в інтересах Управління. Проте позовну заяву у даній справі прокурор направив до господарського суду 30.12.2016 р.- до зазначеного строку повідомлення позивачем про вжиті заходи щодо усунення порушень ( т.1 а.с.41).

Зміст поняття інтереси держави розтлумачено в рішенні Конституційного суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.. 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99

В цьому Рішенні зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших

завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Проте, в позовній заяві взагалі не наведено будь-якого формулювання інтересів держави, які порушено внаслідок прийняття оспорюваних актів органу державної влади та укладення відповідачами спірного Договору оренди землі, а також того, в чому таке порушення полягає, а зазначається лише про наявність порушень вимог чинного законодавства у вигляді передання відповідачеві земельної ділянки без проведення земельних торгів та без проведення нормативнох грошової оцінки землі.

Позовна заява також не містить і будь-якого обґрунтування необхідності захисту інтересів держави, зокрема в ній не зазначено про понесення державою втрат внаслідок передання відповідачу земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зокрема що передбачений Договором розмір орендної плати є нижче встановленого законодавством( п. 288. 5 статті 288 Податкового кодексу України) мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності.

Відносини, пов'язані з орендою землі для ведення фермерського господарства регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, законами України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Крім того, за змістом статті 93 Земельного кодексу України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати при укладенні договору оренди.

Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною п'ятою статті 5 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно із частиною третьою статті 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що нормативна грошова оцінка - конкретна вартісна характеристика, яка містить низку етапів, передбачених чинним законодавством. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення щодо проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації грошової оцінки спеціальною установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації.

З матеріалів справи вбачається, що 1-м відповідачем, ще до подання прокурором позову у даній справі, з метою приведення умов спірного Договору у відповідність до вимог чинного законодавства щодо визначення розміру орендної плати на основі проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки було укладено з ФОП ОСОБА_6(виконавцем) договір від 30.11.2016 р. № 32/11 на виконання робіт по розробці технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом спірного Договору(т. 1 а.с. 178-180).

23 грудня 2016 року, тобто до звернення прокурора з позовом до суду, на підставі договору від 30.11.2016 р. № 32/11, виконавцем було виготовлено технічну документацію з нормативної-грошової оцінки спірної земельної ділянки ( т.1 а.с. 190), та у відповідності до вимог чинного законодавства 10.01.2017 року виконавець звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області для проведення її державної експертизи. Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 27.01.2017р. № 0113, затвердженим начальником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, технічна документація з нормативної-грошової оцінки спірної земельної ділянки оцінена позитивно та погоджена (т. 1 а.с. 182,183).

8 лютого 2017 року під час розгляду справи в суді першої інстанції СФГ «Пілігрім» подано заяву. до голови Борівської районної ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На зазначену заяву 1-го відповідача була надана відповідь голови Борівської районної ради Харківської області листом від 13.03.2017 р. № 107/1-22, в якому його було повідомлено, що питання про затвердження технічної документації включено в порядок денний ХХІ сесії Борівської районної ради, пленарне засідання якої відбудеться 24.03.2017 р. о 10 год.

24 березня 2017 року Борівською районною радою Харківської області було прийнято рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

4 квітня 2017 року 1-й відповідач отримав витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки та в подальшому 28.04.2017 р. уклав з позивачем додаткову угоди про внесення змін до спірного Договору, в тому числі щодо визначення розміру орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі зазначеної Додаткової угоди були внесені відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, 1-й відповідач ще до подання прокурором позову до суду , вже розпочав вчинення відповідних дій щодо приведення умов спірного Договору у відповідність до вимог закону щодо визначення розміру орендної плати на основі проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в подальшому призвели до позитивного результату та усунення відповідних порушень.

Крім того, 10.01.2017 , тобто до строку, встановленого прокурором позивачу у листі від 27.12.2016 № 04-29-14450 для вжиття заходів щодо усунення відповідних порушень під час укладання оспорюваного Договору, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області зареєстровано замовлення на проведення державної експертизи технічної документації з нормативної-грошової оцінки спірної земельної ділянки, із наданням в подальшому позитивного висновку.

Господарський суд першої інстанції не дослідив у належний процесуальний спосіб існування відповідних обставин, як і не встановив, яке право орендодавця у зв'язку з цим порушене і чи це порушення відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України зумовлює застосування такого способу захисту, як визнання правочину недійсним.

Виходячи з наведеного, господарський суд першої інстанції, в порушення вищенаведених норм процесуального права, при невиконанні прокурором вимог ст. 2 ГПК України щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді, яке має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 ГПК України, помилково порушив провадження у справі та в подальшому, замість залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч.1 ст. 81 ГПК України, безпідставно розглянув спір по суті.

За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду.

Керуючись п. 1 ч.1 статті 81, статтями 99, 101, п. 3 статті 103 , п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу 1-го відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2017 р. у справі № 922/146/17 скасувати.

Позов Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Тарасова І.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.