Постанова № 66626740, 15.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 922/89/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участі представників:

позивача не зявився

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Порше лізинг Україна" (вх. № 963Х1) на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. по справі 922/89/17

за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна", м. Київ до ТОВ "Постман", смт. Покотилівка про стягнення 77172,17 грн. ВСТАНОВИЛА:

В січні 2017 р. ТОВ "Порше Лізинг Україна", м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Постман", смт. Покотилівка про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 28.02.2017 р. за вх. № 6879) заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 5784.42 грн., збитків 65330.10 грн., пені - 288.43 грн., трьох відсотків річних 312,38 грн. та інфляційних втрат 2611,88 грн.

Позивач також просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00006878 від 13.03.2013 р., в частині здійснення сплати щомісячних лізингових платежів та необхідністю відшкодування шкоди, що виникла у звязку із неналежним виконанням умов договору і його припиненням.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. у даній справі (суддя Лаврова Л.С.) прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю ПОСТМАН (62458, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Покотилівка, вул. Фрунзе, будинок 18, Ідентифікаційний код юридичної особи: 36125152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (місцезнаходження: 02152, м. Київ, проспект Павла Тичини 1В, офіс В, ідентифікаційний код юридичної особи: 35571472) заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором про фінансовий лізинг №00006878 від 13.03.2013 р. у розмірі 5784,42 грн., пені 288,43 грн., 3% річних у розмірі 312,38 грн., інфляційних витрат 2611,88 грн. та 166,80 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

ТОВ "Порше лізинг Україна" із даним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 65330,10 грн. та в цій частині прийняти нове, яким стягнути на користь позивача збитки у розмірі 65330,10 грн. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2017 року, суддею доповідачем визначено суддю Слободіна М.М. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.) прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено її до розгляду в на 24.04.2017 р.

24.04.2017 року суддею Харківського апеляційного господарського суду Сіверіним В.І. подано заяву про самовідвід у зв'язку з тим, що 19.07.2013 року між ним та позивачем - ТОВ Порше Лізинг Україна, виникли відносини за договором кредитування, які існують на сьогоднішній день.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 р. задоволено заяву судді Сіверіна В.І. про самовідвід у справі №922/89/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2017р. для розгляду справи сформовано склад колегії суддів Слободін М.М. (головуючий суддя-доповідач), суддя Терещенко О.І. суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 р. розгляд справи призначено на 15.05.2017 р.

В судове засідання, призначене на 15.05.2017 р. представники сторін не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість, представником позивача направлено на адресу суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Щодо представника відповідача, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною або зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.

Згідно із п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду та те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця майна, за умовами сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Порше Лізинг Україна (надалі позивач) уклало з ТОВ ПОСТМАН (відповідач) договір про фінансовий лізинг №00006878 від 13.03.2013 року (надалі договір), відповідно до якого позивач зобовязався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу VW CaddyGP Kasten 1.2 I TSI, 2012 року виробництва, шасі №WV1ZZZ2KZDX059864, двигун №CBZ917545 (Обєкт лізингу), а відповідач зобовязався прийняти обєкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що становить невідємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 19 264, 00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 5 779, 20 доларів США.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом прийому-передачі від 28.03.2013 р. (а. с 34).

12.01.2015 р. було укладено додаткову угоду до договору про фінансовий лізинг №00006878 від 13.03.2013 р. відповідно до якої строк лізингу продовжено на 84 місяці, а також викладено графік погашення кредиту в новій редакції.

У відповідності до пункту 3.2. умов, ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цих Умов.

Строк лізингу за цим договором визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання - передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п.12.1, 12.2 договору).

Пунктом 4.1. контракту встановлено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» зберігає за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкту лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ «Порше Лізинг Україна» матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Відповідно до пункту 6.1. умов відповідач зобов'язався щомісяця виплачувати позивачу лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування) (далі - графік), що являє собою невід'ємну частину цих умов, та інших положень договору. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сама, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню договору не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до договору після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 умов лізингу, лізингові платежі, а також будь-які платіжні зобовязання, передбачені контрактом, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом встановленим українським комерційним банком (ПАТ Креді ОСОБА_1 або іншим банком), чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 6.5 договору, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ «Порше Лізинг України» у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Як зазначав позивач, відповідач почав порушувати свої зобовязання за договором, сплачуючи лізингові платежі з порушення встановленого в плані відшкодування строку, з грудня 2014 року сплачував щомісячні лізингові платежі не в повному розмірі, а з лютого 2015 року взагалі припинив сплачувати лізингові платежі. В результаті чого виникла заборгованість за наступними періодами:

- часткова несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 567,17 грн., відповідно до рахунку №00243267 від 03.12.2014 р., належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.12.2014 р.;

- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 5217,25 грн., відповідно до рахунку №00256820 від 02.02.2015 р., належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.02.2015 р.

Отже, відповідачем не було сплачено лізингові платежі на загальну суму 5784,42 грн.

У звязку з невиконанням відповідачем зобовязань, 03.03.2015 р. останньому було направлено повідомлення про розірвання договору про фінансовий лізинг № 00006878 від 13.03.2013 р. (а.с 43),в якому позивач зазначив, що відповідно до пункту 12.6.13 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, за виняткових обставин та/або в умовах форс-мажору, які, на думку лізингодавця ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких лізингоодержувач неспроможній виконати свої зобов'язання за договором, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення об'єкту лізингу та повідомляє відповідача про розірвання договору та вимагав повернення об'єкту лізингу на користь лізингодавця впродовж 10 робочих днів з дня отримання цього повідомлення лізингоодержувачем.

Вказане повідомлення було отримано представником відповідача 03.03.2015 року, про що свідчить підпис та печать ТОВ Постман.

Відповідно до п. 8.3 умов договору, якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, договір підлягає розірванню відповідно до п. 12.6.1. Сторони домовились, що невиконання зобовязань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобовязання за цим договором.

Якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір і витребувати обєкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса (п. 8.3.2. умов лізингу).

Відповідно до п. 12.6.1. умов договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути обєкт лізингу у разі, якщо відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобовязання зі сплати перевищує 30 днів.

Згідно пункту 12.10 контакту, у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору, ТОВ «Порше Лізинг Україна» прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Відповідно до п. 12.7. умов лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі.

Згідно п. 12.13. договору, у випадках, передбачених п. 12.6. та 12.12., договір вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання/отримання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

У разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобовязувався повернути обєкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту (п. 12.9 умов).

Згідно з п. 13.1. умов лізингу, якщо відповідач відмовляється від повернення або затримує повернення обєкту лізингу, позивач має право вилучити обєкт лізингу без попередньої згоди відповідача. При цьому, на підставі п. 13.6. умов лізингу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу всі та будь-які витрати, повязані із вилученням обєкту лізингу.

З матеріалів справи встановлено, що вимога була отримана відповідачем 03.03.2015 р., отже згідно п. 12.13. умов лізингу, договір вважається розірваним з 17.03.2015 р., останнім днем погашення заборгованості мало бути 06.03.2015 р., поверненням обєкта лізингу 17.03.2015 р.

Обєкт лізингу було повернуто ТОВ Порше Лізинг України 13.03.2015 р., що підтверджується актом прийому передачі від 13.03.2015 р. (а.с. 44).

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем 5784,42 грн. заборгованості за лізинговими платежами відповідно до умов контракту.

Враховуючи викладене судова колегія погоджується дійшла висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 5784,42 грн. основного боргу за договором про фінансовий лізинг № 00009174 від 03.12.2013.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 312,38 грн., інфляційні витрати в розмірі 2611,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 312,38 грн. та інфляційні витрати в розмірі 2611,88 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 65330,10 грн.

Розглянувши доводи позивача щодо стягнення збитків, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2800,00 грн. збитків не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 12.9 умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до п. 12 умов, а також у разі вимоги позивачем повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень умов, в 10-ти денний строк відповідач зобов'язаний сплатити різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем від продажу об'єкта лізингу) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до умов.

Відповідно до статті 623 цього ж кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками покладається на позивача.

За загальним правилом, витрати на зберігання обєкту лізингу не знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Відшкодування послуг відповідального зберігання не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу. Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження вказаних вимог.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в оглядовому листі від 14.01.2014 р. № 01-06/20/2014 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків та у постанові у постанові від 29 грудня 2015 року у справі № 911/1623/15.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом.

Отже, отримання позивачем юридичних послуг не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків не відповідають вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 8800,00 грн. є також безпідставною та не підлягає задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 56530,10 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, яка складає різницю між ринковою вартістю, визначеною професійним оцінювачем або ціною на момент продажу обєкту лізингу та сумою несплачених лізингових платежів, втім жодного розрахунку даної позовної вимоги позивачем не надано.

Також, не надано і доказів на встановлення дійсної ринкової вартості обєкта лізингу, незважаючи на те, що такі докази ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 07.02.2017 р. витребовувались у позивача.

Тобто, позивачем не надано доказів наявності усіх чотирьох складових, які є обов'язковою умовою для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вигоди).

З огляду на вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 56530,10 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позивач зобовязаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Порше лізинг Україна" на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. по справі 922/89/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. по справі 922/89/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.