Постанова № 66624895, 16.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 910/9825/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.09.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2016у справі№ 910/9825/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" (відповідач-1); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллі ЛТД" (відповідач-2); 3. Приватного акціонерного товариства "Іванівський льонозавод" (відповідач-3)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПублічне акціонерне товариство "Український професійний банк"простягнення 1 814 166,69 грн.,за участю представників: від позивачаСакідон А.О.від відповідача-1Наухатько О.М.від відповідача-2не з'явивсявід відповідача-3не з'явивсявід третьої особиШабліовська В.В.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Український капітал" (далі - ПАТ "Банк "Український капітал") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" (далі - ТОВ "Українська лляна компанія плюс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллі ЛТД" (далі - ТОВ "Пеллі ЛТД"), Приватного акціонерного товариства "Іванівський льонозавод" (далі - ПрАТ "Іванівський льонозавод") про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 1 493 115,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 321 051,69 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "Український професійний банк").

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/9825/16 (суддя Лиськов М.О.) позов ПАТ "Банк "Український капітал" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 (колегія суддів у складі: Жук Г.А.- головуючий, Калатай Н.Ф., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/9825/16 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 910/9825/16, ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати вказані судові акти та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 910/9825/16, прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.05.2017 о 10 год. 30 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк", який надійшов до Вищого господарського суду України 15.05.2017, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 та відповідач-3 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представників позивача, відповідача-1, третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.04.2011 між ПАТ "Український професійний банк" (Банк) та ТОВ "Українська лляна компанія плюс" (Позичальник) було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 436 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відкличну кредитну лінію в межах суми 1 500 000,00 грн. терміном до 25.04.2014 на проведення комплексу весняно-польових та осінньо-польових робіт.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору забезпеченням виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором перед Банком, є майнова поруку Відкритого акціонерного товариства "Іванівський льонозавод" (договір поруки № 436-1 від 28.04.2011 та іпотечний договір від 28.04.2011 ) та порука товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллі ЛТД" (договір поруки № 436-2 від 28.04.2011) та порука ОСОБА_11 (договір поруки № 436-3 від 28.04.2011).

Згідно з п. 9.1 Кредитного договору він діє до 25.04.2014, а в частині невиконаних зобов'язань Позичальника, передбачених цим договором та всіма додатковими договорами до нього - до повного та належного їх виконання.

Сторонами неодноразово вносились зміни до Кредитного договору, зокрема, в частині суми кредиту, строків його погашення, відсоткової ставки за користування кредитними коштами та строку дії договору.

Додатковим договором від 25.11.2014 сторони внесли зміни в п. 1.1 Кредитного договору та виклали його в наступній редакції: "Банк надає Позичальнику кредит на суму 1 499 115,00 грн. терміном до 24.11.2015 на проведення комплексу весняно-польових та осінньо-польових робіт", та визначили графік погашення кредиту, починаючи з грудня 2014. Одночасно, сторонами було продовжено строк дії договору до 24.11.2015.

28.04.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Іванівський льонозавод" (Поручитель), ПАТ "Український професійний банк" (Банк) та ТОВ "Українська лляна компанія плюс" (Позичальник) було укладено договір поруки № 436-1 (далі - Договір поруки № 436-1), відповідно до умов якого Поручитель взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед Банком як солідарний боржник за Кредитним договором.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки № 436-1 він діє до повного виконання Позичальником та/або Поручителем зобов'язань за Кредитним договором.

Також, 28.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пеллі-ЛТД" (Поручитель), ПАТ "Український професійний банк" (Банк) та ТОВ "Українська лляна компанія плюс" (Позичальник) було укладено договір поруки № 436-2 (далі - Договір поруки № 436-2), відповідно до умов якого Поручитель взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед Банком як солідарний боржник за Кредитним договором.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки № 436-2 він діє до повного виконання Позичальником та/або Поручителем зобов'язань за Кредитним договором.

На виконання умов Кредитного договору ПАТ "Український професійний банк" було надано Позичальнику кредитні кошти.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2015 між ПАТ "Український професійний банк" (Продавець) та ПАТ "Банк "Український капітал" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - Договір від 29.04.2015), відповідно до умов якого ПАТ "Український професійний банк" відступило на користь ПАТ "Банк "Український капітал" своє право вимоги до ТОВ "Українська лляна компанія плюс" за Кредитним договором та за договорами забезпечення.

Згідно з п. 2.1 Договору від 29.04.2015 Продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх Покупцеві, а Покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

У пункті 2.3 Договору від 29.04.2015 сторони погодили, що права вимоги переходять від Продавця до Покупця в день підписання цього договору, при цьому обов'язки Продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі прав вимоги (незалежно від сплати загальної купівельної ціни).

Пунктом 3.1 Договору від 29.04.2015 передбачено, що за продаж (відступлення) Продавцем права вимоги за цим договором Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві загальну купівельну ціну в наступному порядку: 17 700 000,00 грн. не пізніше 30.04.2015, за умови передачі Продавцем Покупцю за актом приймання-передачі оригіналів кредитних договорів та договорів забезпечення; 3 519 621,54 грн. - не пізніше 15.05.2015.

На виконання Договору від 29.04.2015, ПАТ "Український професійний банк" передало, а ПАТ "Банк "Український капітал" прийняло відступлені права вимоги та прийняло оригінали всіх договорів згідно додатку № 1 Договору від 29.04.2015.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28.05.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію.

За результатами проведеної робочою комісією перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених в ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено, що при укладанні Договору від 29.04.2015 допущено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених Національним банком України, що свідчить про його нікчемність відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

28.09.2015 Уповноважена особа Фонду повідомила ПАТ "Банк "Український капітал" про нікчемність Договору від 29.04.2015 та вимагала повернути документи, отримані за актом приймання-передачі.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Банк "Український капітал" виходили з того, що Позичальником неналежно виконано зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого у останнього виник обов'язок щодо сплати заборгованості за кредитом і заборгованості за відсотками, а ПАТ "Банк "Український капітал" є єдиним кредитором за Кредитним договором та договорами, що забезпечують його виконання.

Також суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору від 29.04.2015 нікчемним. Суди вказали, що Постанова Правління Національного банку України № 73/БТ від 30.01.2015, якою встановлено обмеження у діяльності ПАТ "Український професійний банк" щодо здійснення розрахунків в національній валюті, не є нормативно-правовим актом, тому її порушення не може стати підставою для визнання правочину недійсним. Розрахунки між сторонами, які були проведені за Договором від 29.04.2015, не були міжбанківськими переказами і не повинні здійснювалися через кореспондентський рахунок. Суд апеляційної інстанції вважав недоведеними твердження третьої особи про фізичну неможливість виконання поданих ПАТ "Банк "Український капітал" платіжних доручень щодо оплати права вимоги у зв'язку з відсутністю у банку коштів. Суди вказали, що укладення Договору від 29.04.2015 не призвело до визнання банку неплатоспроможним.

Проте висновки судів попередніх інстанцій про відхилення доводів третьої особи щодо нікчемності (недійсності) Договору від 29.04.2015 є передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також при невірному застосуванні норм матеріального права.

Постанова Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії проблемних" та Постанова Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", які прийняті на підставі ст. ст. 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, що передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних Постановах Правління Національного банку України, і слід було досліджувати і оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в т.ч. з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених як Постановою Національного банку України № 73/БТ від 30.01.2015, так і Постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилалась третя особа, що розрахунки за Договором від 29.04.2015 мали проводитися шляхом перерахування коштів з використанням кореспондентського рахунку, відкритого в Національному банку України.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція) безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

У п. 1.4 Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Разом з тим п. 1.12 Інструкції визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Отже, суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідних операцій - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Адже банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління Національного банку України від 30.04.2015 про віднесення банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Тобто, зобов'язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України № 320 від 16.08.2006.

Так, консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015, для здійснення саме контролю та збереження активів банку (третьої особи у даній справі), саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фінансове оздоровлення банку - це відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов'язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Пунктом 1.1 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001 визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Зі змісту Постанови Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" вбачається, що однією з підстав віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань банку перед його кредиторами.

Відповідно до положень статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у відповідній редакції) підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Рішення у даній справі слід було приймати з урахуванням наведених вище норм законодавства та всіх фактичних обставин справи. Виключно на підставі комплексного дослідження вказаних обставин можна дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для визнання Договору від 29.04.2015 нікчемним (недійсним) та, відповідно, висновку про наявність чи відсутність у ПАТ "Банк "Український капітал" права вимоги за Кредитним договором та договорами, що забезпечують його виконання.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено повно та всебічно спірні правовідносини, не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/9825/16 скасувати.

Справу № 910/9825/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук