Ухвала суду № 66616724, 19.05.2017, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 672/118/17

Номер провадження 1-кп/676/338/17

У Х В А Л А

19 травня 2017 року м.Кам'янець - Подільський

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Черепахіна В.О.,

суддів Воєвідка Я.І., Савчука Р.І.,

при секретарі судового засідання Білецькій А.О.,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Галайка О.М.,

обвинувачених - цивільних відповідачів ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

захисників Ващука Ю.В.,

Гарматюка О.М.,

Плавуцького В.В.,

Трипалюка О.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Кам'янець-Подільському підготовче судове засідання кримінального провадження №12016020240000146 від 16 березня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

12 травня 2017 року на підставі ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного 16 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020240000146, по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КК України, із обвинувальним актом.

В наданому слові прокурор уважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в яке викликати сторін кримінального провадження.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при прийняті судом рішення за результатами проведення підготовчого судового засідання поклалися на думку суду.

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та всі захисники заперечили проти призначення справи до судового розгляду та просили повернути обвинувальний акт прокурору, мотивуючи тим, що він не відповідає вимогам КПК України внаслідок чого порушено гарантоване право обвинувачених на захист.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд уважає, що його необхідно повернути прокурору, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відноситься законність, що в силу ч.2 ст.9 КПК України передбачає обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Так, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, ЄСПЛ нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Із рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року «Маттоціа проти Італії», встановлено, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. З ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

Поряд з цим, всупереч вищевказаним вимогам чинного законодавства України, конвенційним нормам та практиці Європейського суду з прав людини фактичні обставини вчинення злочину ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 викладено суперечливо та неповно, що призводить до порушення їх права бути негайно й детально проінформованим про характер і причини висунутого проти них обвинувачення.

Зокрема, кваліфікуючи діяння обвинувачених за ч.5 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення чи сховище, вчинене організованою групою та в особливо великих розмірах, в обвинувальному акті при викладені фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення не зазначено, до яких саме епізодів інкримінованих правопорушень відноситься та чи інша кваліфікуюча ознака та в чому вона полягає.

Крім того, за епізодом заволодіння майном ОСОБА_11 в обвинувальному акті зазначено про вартість 10 комплектів вартістю 600-700 грн., внаслідок чого не зрозумілим залишається вартість одного комплекту та яким чином загальна сума склала лише 5850 грн. Також не конкретизовано яких фірм виробників підліткових костюмів було викрадено у потерпілої, а формулювання «здається фірми виробника «Найк» чи «Адідас» є неконкретним та неприпустимим.

За цим же епізодом в обвинувальному акті зазначено про викрадення 20 комплектів (труси та бюстгальтер в наборі) різних кольорів Італійських фірм виробників «Лормар», «Лейлейве», «П'єр Карден» та «Сійлей» вартістю 350 грн. за один комплект - загальною вартістю 7000 грн. та 10 комплектів (труси та бюстгальтер в наборі) різних кольорів Італійських фірм виробників «Лормар», «Лейлейве», «П'єр Карден» та «Сійлей» вартістю 500 грн. за один комплект - загальною вартістю 5000 грн. Однак не конкретизовано скільки та якої фірми виробників «Лормар», «Лейлейве», «П'єр Карден» та «Сійлей» викрадено тієї чи іншої фірми.

За епізодом заволодіння майна ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в обвинувальному акті не зазначено всіх індивідуальних особливостей викрадених золотих та срібних ювелірних виробів, зокрема проби золота та срібла, з яких вони виготовлені, а також взагалі не зазначено ваги викрадених срібних виробів.

Також, за епізодами заволодіння майна ОСОБА_11 та ОСОБА_14 не зазначено способу проникнення в приміщення магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_6», що розташована і торговому центрі «Пеппі», що по вул.Грушевського,88 в м.Городок Хмельницької області, а зазначено лише за допомогою «монтировки». Крім того, за вказаними епізодами обвинувачення є суперечливим. Так, спочатку зазначається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 після викрадення з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» належного потерпілій ОСОБА_11 майна за допомогою «монтировки» проникли в приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», однак нижче уже зазначається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 викрали належне потерпілому ОСОБА_14 майно уже з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5».

В порушення вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України не повністю зазначено анкетні відомості обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_15, зокрема, не вказано їх судимості.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:

1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;

2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;

3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

В порушення вищевказаних вимог КПК України у розділі І доданого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування (далі- Реєстр) - «Номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення» не зазначено щодо проведення такої процесуальної дії як вручення підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 письмового повідомлення про підозру.

Також, в порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону в розділі ІІ Реєстру - «Реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування» не зазначено усі процесуальні рішення з відповідними реквізитами, зокрема, процесуальні рішення про продовження строків досудового розслідування, із зазначенням посади та прізвища службових осіб, які ці строки продовжували.

Відповідно до вимог частини першої статті 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. 2. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу ( частини 2). Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (частина 3).

Разом із тим, слідчим в обвинувальному акті в розділі ІІ Реєстру (рядки №№ 2-5, 33-37) зазначено про прийнятті ст.слідчим СУ ГУНП Лічняровським В.А. процесуальні рішення, які взагалі не передбачені діючим КПК України, зокрема про оголошення ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підозри та про її зміну, однак відповідно до вимог глави 22 діючого КПК України передбачено складання письмового повідомлення про підозру та його вручення, а не оголошення як це зазначено слідчим в обвинувальному акту. У той же час, прийняті слідчими суддями процесуальні рішення - ухвал про обрання підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів та про їх продовження, про надання дозволів на проведення обшуків, про надання дозволів на тимчасовий доступ до речей та документів, про арешт майна, постанов слідчих про визнання речей речовими доказами та передачу їх на зберігання тощо в Реєстрі взагалі не зазначено.

До того ж, в Реєстрі взагалі не зазначено хто складав письмове повідомлення про підозру підозрюваним, що унеможливлює суду перевірити чи складалося письмове повідомлення про підозру підозрюваному ОСОБА_3, який як вбачається з обвинувального акту є депутатом Овідіопольської селищної ради 7 скликання, уповноваженою службовою особою, адже відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 481 діючого КПК України письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Крім того, згідно із ч.1 ст.113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Поряд із цим, в розділі І Реєстру лише зазначено дату проведених процесуальних дій, а часові проміжки їх проведення не вказані.

Не зрозумілою є також і та обставина яким чином виносились клопотання про продовження підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 строків запобіжних заходів 6 січня 2016 року (розділ І Реєстру рядки №№258-260) та відповідно були продовженні строки запобіжних заходів 10 січня 2016 року (розділ ІІІ Реєстру рядки №№17-20) якщо зазначене кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 16 березня 2016 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи.

Як вбачається в розділі ІІІ Реєстру в ході досудового розслідування застосовувався лише один із передбачених частиною другою статті 131 КПК України вид заходів забезпечення кримінального провадження - запобіжні заходи.

Однак, як вбачається з розділу І Реєстру в ході досудового розслідування застосовувалися інші передбачені частиною другою статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема тимчасовий доступ до речей і документів, а також арешт майна (рядки №№ 68,69, 163-190, 192, 203-206), які в порушення вимог ч. 2 ст. 109 КПК України не зазначені в розділі ІІІ Реєстру.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи вище наведене, обвинувальний акт у відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України необхідно повернути прокурору.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 5 квітня 2017 року обвинуваченим продовжено дію обраних щодо них запобіжних заході у вигляді тримання під вартою ( щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2) та застави ( щодо ОСОБА_4) до 3 червня 2017 року включно.

Судом у відповідності до вимог ч.3 ст.314 КПК України постановлено на обговорення питання щодо продовження, зміни або скасування обраних щодо обвинувачених запобіжних заходів.

Прокурор уважав за доцільне продовжити дію обраних щодо обвинувачених запобіжних заходів на 60 діб у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КК України, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що вони можуть здійснити дії, передбачені частиною 1 ст.177 КПК України і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник не заперечили проти продовження ОСОБА_4 дії обраного щодо неї запобіжного заходу у вигляді застави та покладених на неї обов'язків.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при вирішенні даного питання поклалися на думку суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисники обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заперечили проти продовження дії обраних щодо останніх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи відсутністю зазначених у ч.1 ст.177 КПК України ризиків, та просили змінити вказаний запобіжний захід на біль м'який у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає за необхідне продовжити дію обраних обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2) та застави з відповідними обов'язками щодо ОСОБА_4 на термін - 60 діб, оскільки вони обвинувачують у вчиненні організованою групою умисних корисливих особливо тяжких злочинів, якими завдано потерпілим майнової шкоди в особливо великих розмірах та за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, за своїм характером ці злочини представляють особливу суспільну небезпеку. У справі не з'ясовані обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, в тому числі не допитані потерпілі та свідки, а відтак обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаходячись на волі, можуть незаконно на них впливати, незаконно впливати один на одного або ж перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органу досудового розслідування або суду. А тому застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.

Керуючись п.3 ч.3 ст.314, ст.ст.369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016020240000146 від 16 березня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КК України, прокурору.

Продовжити дію обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 липня 2017 року включно.

Продовжити дію обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 липня 2017 року включно.

Продовжити дію обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 липня 2017 року включно.

Продовжити дію обраного щодо обвинуваченої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжного заходу у вигляді застави до 17липня 2017 року включно, зобов'язавши її прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою.

Продовжити виконання обвинуваченою ОСОБА_4 до 17 липня 2017 року включно покладених на неї обов'язків:

1) не відлучатися з міста Хмельницького без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На ухвалу в частині повернення обвинувального акта може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець - Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий - суддя Черепахін В.О.

Суддя: Воєвідко Я.І.

Савчук Р.І.