Вирок № 66616479, 17.03.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2017 Справа №607/15153/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Добрянської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12016210010002256 від 27 червня 2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працюючого помічником друкаря ТзОВ «Т.Д.К.», зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Ороновського С.І., потерпілої ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Водій ОСОБА_1 27 червня 2016 року о 20.10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував технічносправним автомобілем OPEL Combo, н.з. НОМЕР_1, чим порушив вимоги п. 2.9. (а) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), згідно яких водіям категорично заборонено керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.

Вказаним автомобілем ОСОБА_1 рухався вулицею Київська м. Тернополя від вул. 15 Квітня в бік вул. Тарнавського. Під час руху водій ОСОБА_1 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР України. ОСОБА_1 вів автомобіль в межах правої смуги транспортного потоку до вул. Тарнавського зі швидкістю 40 км/год.

В цей час, на нерегульований пішохідний перехід, що розташований неподалік магазину «Гермес», ступив пішохід ОСОБА_4 та розпочав пересікати проїзну частину рухаючись по переходу справа-наліво відносно руху автомобіля OPEL Combo.

Маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода, який ступив на нерегульований пішохідний перехід та пересікає по ньому проїзну частину, водій ОСОБА_1, грубо порушуючи вимоги п. 18.1 ПДР України, не вжив своєчасно заходів до зупинки керованого ним автомобіля OPEL Combo, щоб надати дорогу пішоходу, а продовжував рух, унаслідок чого вчинив наїзд на нерегульованому пішохідному переході на ОСОБА_4 центральною частиною передка вказаного транспортного засобу.

Унаслідок наїзду потерпілий ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами у речовину та під оболонки головного мозку, що у перебігу травматичного процесу призвела до набряку-набубнявіння головного мозку та його компресії (стиснення) від яких він 03.07.2016 року о 10.35 год. помер в КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3. (б, д); 2.9. (а); 18.1. ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_4

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердивши зазначені в обвинувальному акті обставини та показав, що 27 червня 2016 року близько 19 год. 30 хв. він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем «OPEL Combo» та рухався по вул. 15 Квітня м. Тернополя зі швидкістю близько 55 км/год. Наближаючись до пішохідного переходу, на відстані близько 8 метрів від транспортного засобу, він помітив пішохода, який переходив проїзну частину дороги, однак уникнути зіткнення з потерпілим не зміг. У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаюється, просить вибачення у потерпілої, а також просить не карати його суворо та зокрема, не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки єдиним джерелом доходу сім'ї обвинуваченого є дохід від його діяльності, яка вимагає наявності посвідчення на право керування транспортними засобами. Заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину - ОСОБА_5 на суму 1548 гривень, визнав в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що ввечері 27 червня 2016 року вона перебувала вдома. До неї зателефонував син та повідомив, що його батько потрапив в лікарню. Коли вона вийшла на вулицю, то дізналася про ДТП за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та її чоловіка. Після аварії, її чоловіка доправили в лікарню де його прооперували, однак через тиждень в лікарні він помер. Претензій до обвинуваченого вона не має, останній повністю відшкодував їй заподіяну шкоду та досі підтримує матеріально. Просить суд обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Суд при вирішенні питання відповідальності обвинуваченого звертає увагу на роз'яснення, наведені у п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якими передбачено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного, і вирішувати питання стосовно доцільності застосування до винного додаткового покарання.

А тому, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та наслідки вчиненого злочину, його ставлення до нього та поведінку після його вчинення, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, наявність на його утриманні малолітньої дочки ОСОБА_6, 2009 року народження, думку потерпілої, яка просить суворо не карати обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1, йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд взяв до уваги те, що єдиним джерелом доходу сім'ї обвинуваченого є дохід від його діяльності, яка вимагає наявності посвідчення водія для керування транспортними засобами. Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченого, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував завдані збитки, думку потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченому, із врахуванням його характеризуючих даних, ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішуючи заявлений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Ороновським С.І. цивільний позов в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 1548 грн., понесених закладом охорони здоров'я, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, при цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» роз'яснено, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно довідки КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» №01-3/2717 від 28 грудня 2016 року, потерпілий ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні з 27 червня 2016 року по 03 липня 2016 року (6 ліжко/днів) та сума витрачених коштів на його лікування склала 1548 гривень.

Таким чином, з урахуванням належного підтвердження заявлених прокурором позовних вимог, які, крім цього, визнані обвинуваченим, в силу ст.ст. 127-129 КПК України, ст. 1206 ЦК України, заподіяна злочином шкода у вигляді витрат на лікування потерпілого підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення судових експертиз.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 3 (три) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь обласного бюджету для перерахування Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (одержувач: ГУК у Тернопільській обл. 24060300 р/р №31414544700001 в ГУДКСУ у Тернопільській обл., м. Тернопіль код ЄДРПОУ 37977599, МФО 838012) заподіяну шкоду у виді витрат, понесених на лікування потерпілого від злочину, в сумі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), процесуальні витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи №5-356/16 в розмірі 880,40 грн., автотехнічної експертизи №5-355/16 в розмірі 660,30 грн., автотехнічної експертизи №5-357/16 в розмірі 331,50 грн., автотоварознавчої експертизи №5-682/16 в розмірі 1100,50 грн, на загальну суму 2972 грн. 70 коп. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві гривні 70 копійок).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяВ. Є. Ломакін