Постанова № 66599694, 18.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року Справа № 911/3790/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвалу та постанову Господарського суду Київської області від 20.02.2017 Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017у справі№ 917/1626/16 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"простягнення 2093146,51 дол. США та 16421211,22 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"провнесення змін до договоруза участю представників сторін за первісним позовом:

позивача: Курінний С.Ю.

відповідача: Тронь І.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про стягнення 2093146,51 дол. США та 16421211,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2017 у справі № 911/3790/15 (суддя Ярема В.А.) зупинено провадження у справі № 911/3790/15 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/1845/17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.) ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2017 у справі № 911/3790/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та передати дану справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважаючи, що провадження у справі зупинено судами безпідставно та необґрунтовано, без всебічного встановлення фактичних обставин справи, що порушує його право на розгляд справи в розумний строк.

Вказує, що відповідачем не наведено аргументів щодо неможливості розгляду справи № 911/3790/15 до розгляду справи № 910/1845/17 про визнання частково недійсним кредитного договору, зокрема, не надано доказів того, що обставини справи, необхідні для її розгляду, не можуть бути встановлені судом самостійно в межах розгляду справи № 911/3790/15. Також зазначає, що кредитний договір та всі договори про внесення змін до нього, які є предметом позову у справі № 910/1845/17, знаходяться в матеріалах справи № 911/3790/15, а тому суд першої інстанції має можливість та повинен дослідити дані документи для повного та об'єктивного встановлення всіх належних обставин та з'ясувати питання щодо дійсності заявлених вимог позивача, в тому числі на підставі кредитного договору та договорів про внесення змін до нього.

До Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову у справі № 911/3790/15 є вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" як боржника сум заборгованості та нарахованих на неї пені, 3% річних, договірної санкції за порушення умов кредитного договору № 22ВД від 31.05.2007.

Зокрема позовні вимоги про стягнення з відповідача договірної санкції ґрунтуються на п. 7.4. кредитного договору № 22ВД від 31.05.2007, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, визначеного п. 4.3.11. цього договору, банк має право застосувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку у розмірі 0,00278% (нуль цілих двісті сімдесят вісім стотисячних) відсотків від заборгованості за кредитом на кожну дату розрахункового періоду проведення чистих кредитових оборотів (за кожен календарний день) періоду невиконання відповідно до умов п. 4.3.11.2. цього договору. При цьому розмір зобов'язань позичальника, визначений в п. 4.3.11. цього договору, приймається для розрахунку як 100% (сто) відсотків. Сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ в період для застосування договірної санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову в справі № 910/1845/17, зокрема, є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання недійсним п. 4.3.11 кредитного договору № 22ВД від 31.05.2007.

Зупиняючи провадження у справі № 911/3790/15, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вищевказані справи є пов'язаними і об'єктивний розгляд спору про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" є неможливим до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/1845/17.

Як передбачено частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення в іншій справі.

При цьому пов'язаною з даною справою є така справа, у якій інший суд встановлює обставини, що випливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Як обґрунтовано зауважено судами попередніх інстанцій, при розгляді справи № 910/1845/17 суди мають встановити наявність або відсутність підстав для визнання недійсними вищезазначених умов кредитного договору, що суттєво впливає на розмір заборгованості, стягнення якої є предметом спору у справі № 911/3790/15.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене вище, обставини та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали від 20.02.2017 у даній справі, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд з'ясував питання пов'язаності цих справ та обґрунтував підстави, за яких розгляд справи № 911/3790/15 має бути зупинений до розгляду справи № 910/1845/17, а отже правильно застосував норму частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 20.02.2017 у справі № 911/3790/15, залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017, відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 у справі № 911/3790/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир