Ухвала суду № 66588802, 15.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Лапчевської О.Ф., Желепи О.В.

при секретарі П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Унікальний №755/14100/15-ц№ апеляційного провадження:22-ц/796/1754/2017Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

у липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 74 267, 30 доларів США і 109 516, 64 гривень пені, та стягнення з відповідачів суми сплаченого судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 13 травня 2008 року уклав з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №11344919000, для ідентифікації якого за додатковою угодою №1 також може застосовуватися реєстраційний номер договору в системі обліку банку №11344919001, за умовами якого відповідачу ОСОБА_1 надано кредит в іноземній валюті в сумі 106 000 доларів США, які позичальник зобов'язалася повернути у повному обсязі не пізніше 14 травня 2018 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, враховуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

Також позивач посилався на те, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ним та ОСОБА_3 13 травня 2008р. був укладений договір поруки №203220, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, а відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Позивач стверджував, що виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, проте у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка згідно розрахунку станом на 6 липня 2015 року складається із заборгованості по кредиту: строкова - 50 188,76 доларів США та прострочена - 13 900,71 доларів США; по процентах: строкова - 0,43 доларів США, прострочена - 10 177,40 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 63 642грн. 01 коп. та за несвоєчасну сплату процентів 45 874 грн. 63 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

- 2 -

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права, так як справа була розглянута у її відсутність, хоча було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки у судове засідання.

Також представник відповідача посилається на не з'ясування судом всіх фактичних обставин справи, так як наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджений документально та не відповідає умовам кредитного договору, а судом не було задоволено клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

ПАТ «УкрСиббанк», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.121, 141, 151, 161 т.2), у судове засідання свого представника не направив, причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.103, 110, 117, 123, 142, 152162 т.2) у судове засідання не з'являлася.

На підставі ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника позивача та відповідача ОСОБА_3

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу у зв'язку із анулюванням боргу банком, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 13 травня 2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11344919000, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 106 000 доларів США, який зобов'язалася повернути до 14 травня 2018р., сплачуючи щомісячно аннуїтетні платежі у сумі 1615 доларів США, які включають повернення кредиту та сплату процентів у розмірі 13,5% річних.

11 червня 2009р. сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, за умовами якої позичальник зобов'язалася сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно у день сплати аннуїтетного платежу 13 числа кожного календарного місяця з 13 липня 2009р. по 15 травня 2010р. у розмірі 1136,83 доларів США, а з 13 червня 2010р. розмір аннуїтетного платежу буде становити 1720 доларів США.

Пунктом 1.3.1 укладеного договору сторони визначили, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному від ставки.

Згідно з пунктом 8.1. договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні у валюті заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

13 травня 2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 203220, за яким поручитель зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань за кредитом, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11344919000 від 13 травня 2008р.

11 червня 2009р. між банком та поручителем була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008р. були внесені зміни у статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких без реорганізації або ліквідації було змінено назву банку на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

- 3 -

Позивачем надано суду першої інстанції розрахунок заборгованості, відповідно до якого останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 був внесений 13 травня 2014р., у зв'язку із чим станом на 6 липня 2015р. виникла заборгованість за кредитом у розмірі 13 900,71 доларів США та за процентами10 177,83 доларів США.

19 лютого 2015р. позивачем на адресу відповідачів направлені вимоги про погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення, а у разі невиконання вимоги, дострокового повернення всієї суми заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання по поверненню кредитної заборгованості, не виконала вимогу банку про погашення простроченої заборгованості, тому банк мав підстави для вимоги про дострокове повернення всієї кредитної заборгованості та стягнення пені у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає матеріалам справи та наданим доказам, і ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З наданих позивачем суду першої інстанції документів вбачається, що останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_1 внесено 13 травня 2014р., а з 8 липня 2014р. не сплачувалися проценти за користування кредитом, а відтак суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність у позивача права на дострокову вимогу про повернення кредитної заборгованості та сплату процентів.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено зобов'язання позичальника сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів (пункт 8.1.).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

- 4 -

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 2 даної норми визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно укладеного з ОСОБА_3 договору поруки, вона несе солідарну відповідальність з боржником за неповернення кредитної заборгованості.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про стягнення кредитної заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неналежним чином був досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості та безпідставно відмовлено у призначенні відповідної судової експертизи, на думку колегії суддів, не може бути підставою для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запечень.

У підтвердження своїх вимог, позивачем був наданий суду першої інстанції розрахунок заборгованості та виписки за рахунком ОСОБА_1 по погашенню заборгованості.

Частиною 2 статті 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Отже, відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, мала право заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи для спростування доводів позивача.

Однак, відповідач та її представник у судове засідання суду першої інстанції 18 жовтня 2016р. не з'явилися, при цьому, при визначенні дати перенесення судового розгляду, суд її погодив зі сторонами, у тому числі з відповідачем ОСОБА_1 та її представником, а тому прийшов до правильного висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання 18 жовтня 2016р. була з неповажних причин, а причини неявки самої відповідачки суду повідмолені не були, тому суд не порушив норми процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача та їїпредставника.

Разом з тим, апеляційним судом відповідачу ОСОБА_1 було роз'яснено право заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи та надати документи у підтвердження погашення кредитної заборгованості, однак відповідач клопотання свого представника про призначення експертизи не підтримала, необхідних документів у підтвердження погашення заборгованості або невірного розрахунку позивачем заборгованості не надала, тому колегія суддів вважає, що правових підстав не приймати наданий позивачем розрахунок заборгованості не має.

Посилання ОСОБА_1 та її представника на те, що за час розгляду справи у апеляційному суді, банк прийняв рішення про анулювання кредитної забргованості, тому зобов'язання за даним кредитним договором припинено, не може бути підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову, оскільки позивач не подав до апеляційного суду заяву про відмову від позовних вимог.

Відпводіно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На час розгляду даної справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 заборгованість за

- 5 -

кредитним договором не погасила, а банк не приймав рішення про анулювання боргу, тому апеляційний суд не має підстав вважати, що суд першої інстанції не врахував вказаних обставин при вирішенні даного спору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував осбтавини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, а тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: