Ухвала суду № 66584793, 18.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14385/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/740/17 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Киці С.І., Грушицького А.І.,

секретар с/з - ОСОБА_1,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Укрсоцбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючим його тим, що 06 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №071-22-12/07 та додаткову угоду до нього, відповідно до умов якого останній в банку отримав грошові кошти в сумі 99000 дол. США зі сплатою 13% річних та з кінцевим терміном повернення 05.06.2022 року.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором між позичальником та банком був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку житловий будинок та майнові права на земельну ділянку, які знаходяться за адресою: Луцький район, с. Липини, вул. Данила Галицького, 28. До вказаного договору 27.11.2007 року були внесені зміни шляхом укладення додаткової угоди №1 до нього, якою було змінено опис предмету іпотеки.

Крім цього, для забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 06.06.2007 року були укладені договори поруки, у відповідності до яких поручителі поручались перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань, які передбачені договором відновлювальної кредитної лінії №071-22-12/07 від 06.06.2007 року.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача в користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3632777,17 грн., з яких: 74671,43 дол. США (що згідно курсу НБУ станом на 12.08.2015 року еквівалентно 1595844,20 грн.) заборгованість за кредитом, 63846,33 дол. США, що еквівалентно 1364494,96 грн. заборгованість за відсотками, 672438,01 грн. пені, в тому числі 243732,74 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 428705,27 грн. пеня з а несвоєчасну сплату відсотків за період з 12.08.2014 року по 12.08.2015 року включно та судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішення, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність судового рішення із за порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог банку.

Дослідивши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском строку позовної давності, а відповідачем, в свою чергу, заявлено клопотання про застосування такого строку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Із матеріалів справи убачається, що 06 червня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 071-22-12/07, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, траншами в межах максимального ліміту заборгованості 99000 дол. США зі сплатою 13 % процентів за користування кредитом та комісій з кінцевим терміном повернення 05.06.2022 року (а.с.6-9).

Для забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором позичальником також був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 126,7 кв.м., житловою площею 67, 7 кв.м. та майнові права на земельну ділянку загальною площею 0,13 га., які знаходиться за адресою: Луцький р-н, с. Липини, вул. Данилюк Галицького 28 (а.с.67-68). 27 листопада 2007 року до зазначеного договору були внесені зміни шляхом укладення додаткової угоди №1 до нього, якою було змінено опис предмету іпотеки.

Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором були укладені договори поруки між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 06.06.2007 року, у відповідності до яких поручителі поручились перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що передбачені договором відновлювальної кредитної лінії № 071-22-12/07 від 06.06.2007 року.

У звязку із неналежним виконанням позичальником своїх зобовязань за кредитним договором станом на 12.08.2015 року утворилась заборгованість за користування грошовими коштами в розмірі 3 632 777, 17 грн., з яких: 74671,43 дол. США (що згідно курсу НБУ станом на 12.08.2015 року еквівалентно 1595844,20 грн.) заборгованість за кредитом, 63846,33 дол. США, що еквівалентно 1364494,96 грн. заборгованість за відсотками, 672438,01 грн. - пеня, в т.ч. 243732,74 грн. пеня з а несвоєчасне повернення кредиту та 428705,27 грн. пеня з а несвоєчасну сплату відсотків за період з 12.08.2014 року по 12.08.2015 року включно (а. с. 83-93).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття : як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Судом першої інстанції встановлено і це убачається з матеріалів справи, що останній платіж відповідачем було здійснено 10 березня 2011 року, а тому за визначенням пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 09 травня 2011 року.

Оскільки строк виконання основного зобовязання банком було змінено на 09 травня 2011 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав.

Проте, банком предявлені позовні вимоги до позичальника ОСОБА_3 лише 08 вересня 2015 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Відповідно до змісту статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Така ж правова позиція міститься і у постанові Верховного суду України від 29.06.2016 року у справі №6-1188цс16.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо переривання перебігу строку позовної давності у звязку із поданням відповідача клопотання про реструктуризацію боргу є безпідставними, оскільки відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Тобто переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Оскільки у даному випадку перебіг позовної давності почався 10 березня 2011 року, а з клопотанням до банку про надання дозволу на добровільну реалізацію іпотечного майна позичальник звернувся лише 14 травня 2015 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем пропущеного строк позовної давності.

При цьому колегія суддів не бере до уваги приєднану позивачем до апеляційної скарги копію заяви від імені позичальника ОСОБА_3, датовану 4 листопадом 2013 року, оскільки таку заяву позивачем в суд першої інстанції подано не було і їй судом не надавалася відповідна оцінка.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді