Ухвала суду № 66582614, 18.05.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/823/17 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.

Є.У.№ 335/10723/14 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнював і уточнював. Зазначав, що 20.02.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ML-202/009/2008, за яким ОСОБА_3 були надані кредитні кошти у розмірі 100 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з датою остаточного повернення кредиту 20.02.2023р. В подальшому сторони неодноразово укладали додаткові договори, якими вносили зміни до порядку сплати відсотків та їх розміру.

Кредитні зобовязання ОСОБА_3 забезпеченні порукою ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які 20.02.2008р. кожний окремо уклали з Банком відповідні договори поруки і зобовязалися відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_3боргових зобовязань як солідарні боржники.

На порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_3 з лютого 2014 року припинила вносити платежі на погашення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 27.05.2015р. становить 36788,43 доларів США, із яких: 31729,78 доларів США за тілом кредиту, 5058,65 доларів США за нарахованими відсотками за період з 20.02.2014р. по 26.05.2015р.

У липні 2014р. Банк направив позичальнику і поручителям досудову вимогу про дострокове повернення кредиту, яка відповідачами не виконана.

Посилаючись на вказані обставини, Банк просив суд на підставі ст.554, ст.1050 ч.2 ЦК України стягнути солідарно всю суму боргу з позичальника і поручителів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4, солідарно з ОСОБА_5, солідарно з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором № ML-202/009/2008 від 20.02.2008 року у розмірі 36788,43 доларів США, із яких: 31729,78 доларів США сума заборгованості за тілом кредиту; 5058,65 доларів США сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 20.02.2014 р. по 26.05.2015 р.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_6, яка просить скасувати судове рішення в частині стягнення з неї як з поручителя кредитної заборгованості і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_6 зазначає, що судом порушені норми матеріального права. Вважає, що її порука припинена, оскільки без її згоди сторони кредитного договору неодноразово вносили зміни до договору, що призвело до збільшення обсягу її відповідальності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки рішення суду переглядається в частині задоволення позовних вимог про стягнення з поручителя ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_6

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 допустилася порушень графіку погашення кредиту, з лютого 2014 року припинила вносити щомісячні платежі, а тому вся сума заборгованості на підставі ст.ст.553,554, 1050 ч.2 ЦК України підлягає стягненню з боржника і поручителів у солідарному порядку.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Судом встановлено, що 20.02.2008 року між Банком і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ML-202/009/2008, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 доларів США для придбання нерухомого майна, а ОСОБА_3 зобовязалася прийняти, належним чином використати і повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 20.02.2023 року включно, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.15-19).

За умовами договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Нараховані в порядку, передбаченому кредитним договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту і в строки, передбачені графіком платежів.

Пунктом 3 частини №1 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку 3,99% річних і FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору; ставка FIDR може змінюватися банком).

Повернення кредиту і сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються, тобто щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.

Проценти нараховуються щомісячно в день сплати процентів, але не пізніше дати повернення кредиту, визначеної у графіку платежів на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачується позичальником відповідно до умов п.1.5 кредитного договору ( п.п.1.5.1;.1.5.1.1; 3;4; 1.4.1.2 кредитного договору).

30.12.2008 року між Банком і ОСОБА_3 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, яким було узгоджено новий графік погашення кредиту, змінений порядок нарахування процентів (а.с.21).

В подальшому, 20.05.2009 року, 20.11.2009 року19.02.2010 року і 17.02.2011 року сторони кредитного договору вносили до нього зміни щодо графіку погашення кредиту і відсотків, передбачали встановлення фіксованої процентної ставки на період з 20.02.2009 р. до 22.02.2010року, а з 22.02.2010 року до повного виконання боргових зобовязань для розрахунку процентів визначили плаваючу процентну ставку, що складається з фіксованого відсотку 4,45% річних і FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору; ставка FIDR може змінюватися банком (а.с.24-29).

Кредитні зобовязання ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором забезпечені порукою ОСОБА_4, ОСОБА_5, про що 20.02.2008 року між Банком і кожним із поручителів були укладені два окремих договори поруки, на підставі яких поручителі взяли на себе зобовязання відповідати за повне і своєчасне виконання позичальником її зобовязань перед позикодавцем і нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору як солідарні боржники. За умовами договорів поруки банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителів, чи до всіх одночасно (а.с.30-32, 35).

20.11.2009 року між Банком і ОСОБА_6 був укладений договір поруки SR-202/009-2/2009 і додатковий договір №1 до договору поруки, за умовами яких остання зобовязалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобовязань в повному обсязі як солідарний боржник. Відповідно до п. 2.2 договору поруки розмір боргових зобовязань, забезпечених порукою становить 37783,68 доларів США. Порукою забезпечені боргові зобовязання в разі зміни їх сум, відповідно до п.2.1 договору. Пунктами 3.1,3.2 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником боргових зобовязань перед банком за кредитним договором, поручитель зобовязаний здійснити виконання боргових зобовязань в обсязі, заявленому банком, протягом трьох банківських днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги. За положенням п.4.1,4.2 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобовязань в повному обсязі (а.с.33,34).

У звязку з тим, що з березня 2014 року позичальник припинила вносити щомісячні платежі на погашення кредиту, 25.07.2014 року банк на підставі п.1.9 частини №2 кредитного договору заявив вимоги до боржника і поручителів дострокового виконання зобовязань за кредитним договором в повному обсязі (а.с.11-14).

Вказана вимога відповідачами не виконана, борг не погашений.

Станом на 27.05.2015 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором становить 36788, 43 доларів США, із яких 31729,78 доларів США за тілом кредиту, 5 058, 65 долари США за процентами, нарахованими за період з 20.02.2014 р. по 27.05.2015 р. (а.с.168).

Вказана сума заборгованості на підставі ст.553, ч.2 ст.1050 ЦК України стягнута судом першої інстанції з позичальника і з поручителів в солідарному порядку.

Позичальник ОСОБА_3 і поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржують, а тому у відповідності з вимогами ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_6

Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив із положень ст. ст. 541, 543, 553, 554, 1048 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) і вважав, що поручителі, в тому числі і ОСОБА_6, солідарно з боржником відповідають за кредитними зобовязаннями боржника, розмір яких визначений позивачем у відповідності з умовами кредитного договору.

За умовами кредитного договору чергові платежі боржник повинна була здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця, а останній платіж не пізніше 20 лютого 2023 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

Позичальник останній платіж на погашення кредиту внесла 20 лютого 2014 року, припинила вносити щомісячні платежі на погашення кредиту з березня 2014 року.

Вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості протягом 3-х календарних днів були надіслані боржнику та поручителям , в тому числі і ОСОБА_6, 25 липня 2014 року у відповідності з умовами кредитного договору і договором поруки, що підтверджується реєстром поштових відправлень ( а.с.11-14).

За таких обставин банк отримав право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника зі сплати щомісячних платежів з березня 2014 року. Щодо дострокового повернення кредиту, починаючи зі спливом 3 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове погашення кредиту, тобто від 25 липня 2014 року, протягом наступних шести місяців.

Із цим позовом Банк звернулося до суду 10 вересня 2014 року, простроченої заборгованості поза межами шести місяців до звернення до суду позичальник не мала, а отже підстави для висновку про припинення поруки ОСОБА_6 в силу ч.4 ст.559 ЦК України відсутні.

Таким чином, положення частини четвертої статті 559 ЦК України суд застосував правильно.

Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, недоведеність позовних вимог безпідставні. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується доданою до позовної зави довідкою-розрахунком, виданою посадовою особою Банку, а також випискою із особистого рахунку, в якому відображені всі банківські операції за спірним кредитним договором, які в силу ст.ст.59, 64 ЦПК України являються допустимим доказом у справі.

У передбаченому законом порядку вказані письмові докази відповідачами не спростовані і не оспорені. Доказів в обґрунтування неправильності визначення суми боргу і пені скаржник ОСОБА_7 ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надавала, клопотання про їх витребування не заявляла, в чому саме полягає неправильність визначення заборгованості не довела.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банк без згоди поручителя збільшив відсоткову ставку за кредитом до 12,45 % річних являються неспроможними.

Як вбачається із матеріалів справи, договір поруки з ОСОБА_6 Банк уклав не в день надання кредиту, а 20 листопада 2009 року, коли сторони кредитного договору укладали додатковий договір №3. За додатковим кредитним договором № 3 від 20 листопада 2009 року сторони домовилися про встановлення фіксованої процентної ставки на період з 20.02.2009 р. до 22.02.2010року, а з 22.02.2010 року до повного виконання боргових зобовязань для розрахунку процентів визначили плаваючу процентну ставку, що складається з фіксованого відсотку 4,45% річних і FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору; ставка FIDR може змінюватися банком (а.с.24-29).

При підписанні договору поруки ОСОБА_6 не заперечувала проти визначеного сторонами порядку нарахуванні відсотків як за фіксованою, так і за плаваючою процентною ставкою.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заявленої Банком до стягнення, нарахування відсотків проведено останнім за період з 20.02.2014 року, тобто із застосуванням плаваючої процентної ставки, визначеної додатковим кредитним договором від 20.11.2009р. при нарахуванні відсотків після 22.02.2010 року, що узгоджувалося як з додатковим кредитним договором №3 від 20 листопада 2009 року, так і з договором поруки, укладеним з ОСОБА_6

Застосування плаваючої процентної ставки при нарахуванні відсотків за користування кредитом у відповідності з умовами кредитного договору не являється збільшенням відповідальності позичальника, а тому не потребує згоди поручителя.

Наступні додаткові договори №4 від 19 лютого 2010 року і №5 від 17 лютого 2011року стосувалися порядку укладання позичальником договору страхування предмету іпотеки і не впливали на обсяг відповідальності поручителя.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про припинення поруки з підстав зміни кредитних зобовязань боржника без згоди поручителя не відповідають фактичним обставинам справи.

Вимоги апеляційної скарги про перегляд судового рішення в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки за змістом ст.ст.11, 31,32 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами, в тому числі і правом апеляційного оскарження судового рішення, на власний розсуд. Кожен із відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Співвідповідачі ОСОБА_3 не уповноважувала ОСОБА_6 оскаржувати рішення суду першої інстанції в частині, що стосується заявлених до неї вимог.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, дав належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2015 року по цій справі в оскаржуваній частині залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: