Постанова № 66562757, 15.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа№ 910/22865/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.05.2017

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2017 (повне рішення складено 14.03.2017)

у справі № 910/22865/16 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства " Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча "

до 1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії " Донецька залізниця "

2. Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

про стягнення 1535,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/22865/16 позовні вимоги позивача відносно відповідача - 1 задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 1535 грн. 58 коп. збитків за недостачу вантажу та 1378 грн. 00 коп. судового збору. Відносно відповідача - 2 провадження у справі - припинено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/22865/16 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 910/22865/16 колегією суддів у складі : Майданевич А.Г. (головуючий), Гаврилюк О.М., Коротун О.М. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 15.05.2017.

10.05.2017 Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача-1 приймав участь у судовому засіданні, в якому надавав свої пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/22865/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача -1 відмовити.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.05.2017 представники позивача та відповідача-2 не з'явились, повноважних представників не направила, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, не скористалась. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представника третьої особи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.12.2015 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча " (далі - позивач, вантажовласник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця " (далі - відповідач-1, залізниця) укладено договір №1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - договір перевезення).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є надання "Залізницею" "Вантажовласнику" послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги".

Згідно з п. 7.1 договору, виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії " Донецька залізниця " публічного акціонерного товариства " Українська залізниця "

05.01.2015 між позивачем (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі- продавець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу № 1/136, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити залізорудну сировину.

Так, 18.06.2016 ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на адресу позивача (вантажоодержувач) у на піввагоні № 66969124 за залізничною накладною № 47821343 від 18.06.2016 зі станції «Роковата» Придніпровської залізниці на станцію «Маріуполь-Сортувальний» відвантажило аглоруду. З накладною вага нетто у вагоні складає 69000,00 кг.

По прибутті на станцію «Маріуполь-Сортувальний» на підставі акту загальної форми № 11564 від 20.08.2016, складеного на станції «Ніжнєдніпровськ-Вузел»Придніпровської залізної дороги, була здійснена перевірка ваги вантажу з представниками залізниці. В результаті чого була встановлена нестача вантажу в кількості 3500,00 кг. та складено комерційний акт БН 725059/547 від 24.06.2016.

Пунктом 9 Правил складання актів встановлено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

У комерційному акті зазначено, що навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 900-1000 мм. Поверхня вантажу маркована. Над 1 люком є воронка розміром 500мм. х 500 мм до полу вагону, над 6-7 люком 1000 мм на ширину вагону до полу вагону. Вагон прибув у технічному відношенні несправний. З лівого боку по ходу поїзда між 1-2 та 6-7 люками відсутні армовані листи.

Вищевказаний комерційний акт підписано начальником станції, завідувачем вантажного двору, працівником станції прийомоздавальником та одержувачем. Перевізний документ містить календарний штемпель станції відправлення та календарний штемпель прибуття вантажу (арк. спр. 9).

Вартість вантажу, якого не вистачає у напіввагоні №56969124, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення ( 1%, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 ) становить суму у розмірі - 1535,58 грн.

Так, у грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" та Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 1535,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі -1 та -2 порушили взяті на себе зобов'язання щодо збереження руди та доставки її в повному об'ємі, згідно з умовами Договору перевезення, в зв'язку з чим при розвантаженні руди виявлено нестачу 3500,00 кг, що завдало збитки позивачу на суму 1535,58 грн.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги відносно відповідача-1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а відносно відповідача-2 провадження у справі - припинено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/22865/16 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 відмовити. Крім того, апелянт зазначає, що обставини справи допускали прийняття двох можливих рішень суду, а саме: стягнення коштів з відповідача-2, або стягнення з обох відповідачів в залежності від ступеня вини кожного.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 130, 133 Статуту залізниць України та п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій (ст. 130-137 Статуту) затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, заявлення до розгляду претензій, а саме - право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Приписами ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" зазначено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Тобто, законодавством прямо передбачено відповідальність перевізника за нестачу вантажу, яка виявлена під час його перевезення, про що свідчить комерційний акт про нестачу руди на станції «Маріуполь-Сортувальний».

Згідно із ст. 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що комерційний акт БН 725059/547 від 24.06.2016 складений у відповідності до Правил складання актів є належним доказом, підтверджуючим факт нестачі за спірними перевезеннями. Крім того, комерційний акт не оскаржений в порядку, встановленому п. 16 Правил складання актів, та визнаний судом першої інстанцій належним доказом.

Таким чином, факт нестачі за перевезення підтверджено комерційним актом, з аналізу якого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виявлені на станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу, а залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

У статті 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04-5/601 від 29.05.2002 роз'яснено, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладної № 47821343 вантаж завантажено у вагони відправником, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (п. 28 Правил перевезення). Крім того, до перевезення не зазначалось і про наявність несправностей після візуального огляду вагону.

Доказів зауважень з боку залізниці до стану вагону № 66969124 та вантажу у ньому на попутних станціях, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції апелянтом не було надано. Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось відповідачем-2 у технічно несправний вагон.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що вагон № 66969124 під навантаження був поданий у технічно справному стані, прийнятий залізницею до перевезення, таким чином технічна несправність вагону виникла під час перевезення.

Крім того, згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України встановлено обов'язок саме залізниці подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.

Відповідно до п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній; залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом "а" ст.111 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Частиною 2 статті 114 Статуту залізниць України встановлено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів передбачено, що маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вугілля становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

З урахуванням викладеного вірним є те, що вина вантажовідправника є недоведеною, тому відсутні підстави для стягнення вартості недостачі, яка виникла у зв'язку з незбереженням вантажу під час перевезення, з вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.03.2013 № 5006/40/101/2012.

На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків, яку поніс позивач в якості нестачі руди. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення збитків з відповідача-1 - у розмірі 1535,58 грн, а відносно відповідача-2 - про припинення провадження у справі, відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, оскільки позивачем не було заявлено жодної позовної вимоги до відповідача - 2.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" просить стягнути з відповідачів-1 та -2 заборгованість пропорційно від ступеня їх провини, надійшла до Господарського суду м. Києва - 20.03.2017, тобто вже після винесення оскаржуваного рішення (повне рішення складено 14.03.2017).

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі № 910/22865/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким, що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі № 910/22865/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі № 910/22865/16 - без змін.

2. Матеріали справи №910/22865/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун