Постанова № 66562753, 15.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа№ 910/23488/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.05.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 (повне рішення складено 24.02.2017)

у справі №910/23488/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про стягнення 8 029,55 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №910/23488/16 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" суму заборгованості в розмірі 8 029,55 грн., 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №910/23488/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В своїх доводах апелянт посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/23488/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 02.07.2014 між позивачем, як страховиком (29.12.2015 на підставі рішення Загальних зборів акціонерів № 18-12/15 від 18.12.2015 була здійснена державна реєстрація змін найменування позивача з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна") та ПАТ «Миронівський хлібпродукт», як страхувальником, був укладений договір добровільного страхування автотранспорту №САS0025028 (надалі - договір). Відповідно до якого застраховано майновий інтерес, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (ТЗ) зазначеним у додатку до договору.

Так, 02.07.2014 між страховиком та страхувальником був укладений Додаток №1 до договору, відповідно до якого застраховано транспортний засіб RENAULT Рremium Lander 440.26T (рік випуску 2008), державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Строк дії договору встановлений з 02.07.2014 до 01.07.2015 (п. 1 Договору), (арк. справи 46 т. 1).

10.07.2014 трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось зіткнення автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.09.2014 по справі № 610/4818/14-п, винним у вказаній вище дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2.

Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.

Як вбачається з матеріалом справи, згідно з рахунком ТОВ "Автотранслогістика" №004726 від 12.08.2014 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає - 21 285,01 грн. = 17737,51 грн.(загальна вартість ремонту) + 3547,50 (ПДВ), (арк. 63 т. 1).

В той час, відповідно до висновку № 101/14 від 28.08.2014 експертного автотоварознавчого дослідження з питань вартості матеріального збитку, спричиненого власнику КТЗ, вартість відновлювального ремонту, завданого ушкодженням транспортного засобу марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає - 21 053,70 грн. = 17544,75 грн. (загальна вартість ремонту, з яких 498,00 грн. - загальна вартість робіт) + 3508,95 грн. (ПДВ), (арк. 55 т. 1).

З матеріалів справи видно, що за наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 14 544,75 грн. (17544,75 грн. - 3000,00 грн. франшиза (згідно з страховим актом №1500014705 від 02.09.2015 (арк. справи 46)), що підтверджується платіжним дорученням № 000039047 від 03.09.2015 (арк. 64 т.1).

Виходячи із поданих документів до матеріалів справи, водій автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2- ОСОБА_2, застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, шляхом укладення з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (відповідач) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, серія АС № 5152851.

TOB "ІНТЕР ТЕХ СЕРВІС МОТОРС" (повірений позивача (довірителя) на підставі договору доручення від 31.12.2015 (арк. спр. 30-33)) було направлено на адресу відповідача регресну вимогу № R.L19649 від 29.01.2016 на суму компенсації витрат передбачену законодавством, однак погашення вказаної заборгованості здійснено було лише частково у розмірі 6 515,20 грн. (7015,20 грн.(вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу) - 500,00 грн. (безумовна франшиза, згідно з умовами полісу страхування ) = 6515,20 грн.).

На підставі чого, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" про стягнення 8 029,55 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №910/23488/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, на підставі того, що у відповідності до ст. 29 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду міста Києва - скасувати.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник між двома страховими компаніями щодо порядку і розміру відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування.

За змістом статті 980 ЦК, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 ЦК і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вже зазначалось вище, на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, було застраховано відповідачем ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" за полісом АС № 5152851 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з частиною другою статті 999 ЦК до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 № 3-1304гс16.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.

Відповідно до висновку № 101/14 від 28.08.2014 експертного автотоварознавчого дослідження з питань вартості матеріального збитку, спричиненого власнику КТЗ, вартість відновлювального ремонту, завданого ушкодженням транспортного засобу марки Renault Premium, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу складає - 7015,20 грн. (матеріальний збиток).

Згідно з п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників). Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Відповідно до п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Апеляційний господарський суд, вивчивши матеріали справи, здійснивши перерахунок суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також враховуючи розмір безумовної франшизи, дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту, складає суму у розмірі 6515,20 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованості у розмірі - 6515,20 грн. Проте, як зазначалось вище, відповідачем було погашено заборгованість вказану у розмірі 6 515,20 грн., про що не заперечується позивачем в позовній заяві.

За таких обставин суд першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшов помилкового висновку про обов'язок відповідача відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування. У зв'язку з наведеним судове рішення, підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №910/23488/16 слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду - скасувати. В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №910/23488/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №910/23488/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (код ЄДРПОУ 25395057, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25) 1515,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5.Матеріали справи №910/23488/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк